Афіша

Події

Виставка подружжя Фіголь

6-27 травня 2010, з 10.00 до 17.00, крім понеділка, Львівський Палац мистецтв (вул. Коперника, 17)

Сайт:: www.artpalace.org.ua
Телефон для довідок:: +38(032) 261-47-33

"Що таке щастя?"

Інформація про авторів:

Олексій Михайлович Фіголь

Народився 4 липня 1961 року у м. Станіславі (тепер Івано-Франківськ). У 1976 році поступив у Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша. Викладачі – Костирко С. І., Яцків Р. В., Безпалків Р. М., Єлізаров В. М. З 1980 по 1982 рр. – художник-реставратор Львівського музею Українського мистецтва ( нині Національного музею у Львові ). З 1980 по 1987рр. студент Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв).Викладачі – Галицький Б.І., Звір О.М., Мартинюк С.Л., Лозинський М.В., Мисько Е.П., Мельничук С.Г., Скандаков Ю. В.

1987 – 1990 рр. - головний художник Артемівського склозаводу (Донецька обл.).Член республіканської художньої ради.

З 1990 по 1993 роки – на творчій роботі.

З 1993 року – старший викладач кафедри рисунку Львівської академії мистецтв.

З 1999 року – завідувач кафедри рисунку ЛНАМ.

З 2003 року – член Національної спілки художників України.

З 1981 є учасником обласних, зональних, всеукраїнських, міжнародних виставок та пленерів. Твори зберігаються у музеях України, Угорщини, Польщі а також у приватних колекціях України, Угорщини, Польщі, Хорватії, Чехії, Канади, США, Франції, Німеччини, Ізраїлю.

Персональні виставки: м. Львів, 1981 р.

   м. Артемівськ, 1989 р.

   м. Івано-Франківськ, 1993 р.

   м. Львів, 2001 р.

   м. Львів, 2006 р.

   м. Львів, 2009 р.

Ольга Гук-Фіголь

Живописець.

Народилася в 1961 р. у Одеській обл..

У 1980 році закінчила Львівське училище прикладного мистецтва ім.. І.Труша. У 1987 році закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.

Учасник міжнародних пленерів.

Живе та працює у м. Львові

   У емоційній площині живопису, де дуже багато важить діапазон «палітри серця», чоловікам складно конкурувати з жінками. Хоча «жіночий» живопис, обтяжений родинно-побутовими обов’язками, переважно змушений «дивитися» на світ «з кухонного віконця», але він значно більш точний і нюансний у естетично-чуттєвих характеристиках ситуацій. Там, де чоловіки намагаються вкотре з’ясувати сенс життя і вирішити долю світу, жінка складає ліричні есе на вічну тему «Що таке щастя?»

Хоча у кожного – своє щастя, але, як писав класик російської літератури Лев Толстой, всі щасливі – щасливі однаково. Принаймні жінкам завжди комфортно у країні своїх мрій, де головні герої – кохання, родина, діти…. Ольга Гук-Фіголь – не виключення. Своїх «героїв» Ольга знаходить або, що називається, «в хаті», або на пленерах. Але конкретний предмет, випадок, погляд, зустріч для неї – лише трамплін для старту фантазії, яка здатна перетворити простирадло на вітрило, а баняк на чарівну скриньку.

Хоча творча манера мисткині відзначається рішучим «чоловічим» малюнком і впевненим, динамічним мазком, її живопис – мрійливо-ліричний – «викриває» ніжну жіночу душу. Окремої уваги варта колористика: складна, багатошарова, елегійна…. Автор активно залучає до емоційної характеристики своїх персонажів світло: «розчиняє» їх у мерехтливому місячному сяйві, занурює у потужну енергетику сонця. Розтушовуючи контури, подрібнюючи на окремі складові форму і фокусуючись лише на якійсь деталі, Ольга в такий спосіб намагається знищити грань між реальністю та маренням, скерувати наше споглядання від пункту «бачу» до пункту «уявляю». Тож буденність у її полотнах перетворюється на казку, а казка отримує шанс стати реальністю.

Історик мистецтва Наталія Космолінськ
Інформація про авторів:

Інформація про авторів:

Олексій Михайлович Фіголь народився 4 липня 1961 року у м. Станіславі (тепер Івано-Франківськ). У 1976 році поступив у Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша. Викладачі – Костирко С. І., Яцків Р. В., Безпалків Р. М., Єлізаров В. М. З 1980 по 1982 рр. – художник-реставратор Львівського музею Українського мистецтва (нині Національного музею у Львові). З 1980 по 1987рр. студент Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв). Викладачі – Галицький Б.І., Звір О.М., Мартинюк С.Л., Лозинський М.В., Мисько Е.П., Мельничук С.Г., Скандаков Ю. В.

1987 – 1990 рр. - головний художник Артемівського склозаводу (Донецька обл.). Член республіканської художньої ради. З 1990 по 1993 роки – на творчій роботі. З 1993 року – старший викладач кафедри рисунку Львівської академії мистецтв. З 1999 року – завідувач кафедри рисунку ЛНАМ. З 2003 року – член Національної спілки художників України. З 1981 є учасником обласних, зональних, всеукраїнських, міжнародних виставок та пленерів. Твори зберігаються у музеях України, Угорщини, Польщі а також у приватних колекціях України, Угорщини, Польщі, Хорватії, Чехії, Канади, США, Франції, Німеччини, Ізраїлю.

Персональні виставки: м. Львів, 1981 р., м. Артемівськ, 1989 р., м. Івано-Франківськ, 1993 р., м. Львів, 2001 р., м. Львів, 2006 р., м. Львів, 2009 р.

Ольга Гук-Фіголь. Живописець. Народилася в 1961 р. у Одеській обл. У 1980 році закінчила Львівське училище прикладного мистецтва ім.. І.Труша. У 1987 році закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Учасник міжнародних пленерів. Живе та працює у м. Львові

У емоційній площині живопису, де дуже багато важить діапазон "палітри серця", чоловікам складно конкурувати з жінками. Хоча "жіночий" живопис, обтяжений родинно-побутовими обов’язками, переважно змушений "дивитися" на світ "з кухонного віконця", але він значно більш точний і нюансний у естетично-чуттєвих характеристиках ситуацій. Там, де чоловіки намагаються вкотре з’ясувати сенс життя і вирішити долю світу, жінка складає ліричні есе на вічну тему "Що таке щастя?".

Хоча у кожного – своє щастя, але, як писав класик російської літератури Лев Толстой, всі щасливі – щасливі однаково. Принаймні жінкам завжди комфортно у країні своїх мрій, де головні герої – кохання, родина, діти…. Ольга Гук-Фіголь – не виключення. Своїх "героїв" Ольга знаходить або, що називається, "в хаті", або на пленерах. Але конкретний предмет, випадок, погляд, зустріч для неї – лише трамплін для старту фантазії, яка здатна перетворити простирадло на вітрило, а баняк на чарівну скриньку.

Хоча творча манера мисткині відзначається рішучим "чоловічим" малюнком і впевненим, динамічним мазком, її живопис – мрійливо-ліричний – "викриває" ніжну жіночу душу. Окремої уваги варта колористика: складна, багатошарова, елегійна… Автор активно залучає до емоційної характеристики своїх персонажів світло: "розчиняє" їх у мерехтливому місячному сяйві, занурює у потужну енергетику сонця. Розтушовуючи контури, подрібнюючи на окремі складові форму і фокусуючись лише на якійсь деталі, Ольга в такий спосіб намагається знищити грань між реальністю та маренням, скерувати наше споглядання від пункту "бачу" до пункту "уявляю". Тож буденність у її полотнах перетворюється на казку, а казка отримує шанс стати реальністю.

Історик мистецтва Наталія Космолінська