Недалеко від озера, в старовинному замку, живуть королева та її син Зігфрід, мрійливий, романтичний юнак. Одного дня, коли Зігфрід веселився в колі своїх друзів, він побачив зграю білих лебедів, що пролітали над ним. Захоплений неясними мріями, які розбудили у ньому ці горді птахи, Зігфрід поспішає їм услід.

На березі озера принц зустрічає білих лебедів - юних дівчат, яких Ротбарт - Злий геній, обернув на птахів. У місячному сяйві з'являються зачаровані Злим генієм дівчата-лебеді. Серед них Одетта. її краса  полонила юного принца. Зігфрід і Одетта  покохали один одного. Дівчина відкриває Зігфрідові таємницю злих чарів: тільки той  юнак,  який  її  покохає,  присягнеться  у вірності і дотримає слова, зможе врятувати її і зняти чари з усіх дівчат. Злий геній, який усе   бачить, задумує змусити  принца зламати клятву.

Під час балу, який дає королева, Зігфрід має обрати собі наречену. Серед гостей - злий чарівник Ротбарт, який з'явився під виглядом лицаря. Він привів із собою Чорного лебедя - лукаву Оділлію, що, як дві краплі води, схожа на Одетту. Обманутий такою подібністю, Зігфрід обирає своєю нареченою Оділлію. Ротбарт торжествує: принц зламав клятву, яку давав Одетті. Проте Зігфрід уже збагнув обман та свою помилку і поспішає на берег озера.

Берег Лебединого озера. Похмура тривожна ніч. Вражена горем Одетта розповідає подругам про зраду Зігфріда. Тепер надії на визволення від чарів Злого генія марні.

Вбігає Зігфрід. Він благає Одетту пробачити йому: там, у замку, в Оділії він бачив свою Одетту, саме до неї .було звернене його освідчення в коханні. Злий геній у люті намагається роз'єднати Одетту та Зігфріда.

Та ніщо не може зламати їхнє чисте кохання. Чари Ротбарта зруйновані, і він гине.