Оскар...

10 лютого, початок о 19:00, Перший український театр для дітей та юнацтва (вул. Гнатюка, 11)

Маленька історія великої людини. (без антракту)

«Живий». «Жити». «Життя». Цілком звичайні і часто вживані слова, за якими – всесвіт вічної і незбагненної загадки: звідки з’являється це життя і куди щезає? що ж воно в нас і що ми у ньому? чому? для чого? як?.. – безліч запитань, відповіді на які бувають тільки зі словом «можливо». Але ж життєво необхідно відшуковувати ці відповіді, надто якщо жити тобі залишається лише кілька тижнів...

«Дорогий Боже, мене звуть Оскар, мені десять років, я живу в лікарні через рак і ніколи не звертався до тебе, бо навіть не вірю, що ти існуєш» – 14 листів-сходинок пізнання життя, сприйняття смерті, осягнення себе і світу – історія останніх днів, прожитих наче б у грі (а, можливо, й ні), коли доба дорівнює десятьом рокам, історія без жодної слізливої сентиментальності та жалісливості, але із щемливістю та світлою і простою мудрістю, історія страху і хвороби, але й співчуття і радості, коли з’являється рука звичайної собі людини (а, можливо, й ні), здатна провести тебе до тієї найостаннішої межі де за вселенським неуникним законом закінчується життя. А, можливо, й ні...