26 сiчня 2010
Богдан Гуменюк: «Джазова імпровізація – це копітка праця»
Бути першим – це завжди почесно й відповідально. А особливо, коли річ іде про таку тонку річ, як джаз. Створенням цієї тендітної матерії зайнявся Богдан Гуменюк, організувавши в Україні перше органне «Тріо Богдана Гуменюка».
Молодий саксофоніст є одним з найперспективніших джазових музикантів в Україні. В інтерв’ю для VisitLviv.net Богдан розповів про нову платівку, представлення якої відбудеться 28 січня в «Лівому березі», про музичні амбіції та плани, найкращих слухачів й стан джазової музики в Україні.
– Ви презентуєте перший диск органного «Тріо Богдана Гуменюка» під назвою «Ukrainian Realization». Чи можете в кількох словах описати, яким його бачите і що нового він внесе в українську музику?
Це альбом авторської музики, який складається з шести композицій. Три композиції мої власні, 2 композиції належать Олегу Маркову і одну написав Ілля Єресько. Але оскільки Олег Марков навчається в Європі, ми запросили виступати разом з нами Олексія Фантаєва. Власне, це презентація моєї авторської програми і заразом – представлення нового формату в українській музиці, адже ми - перше органне тріо в Україні.
– Ви стали переможцем конкурсу Do#Dж Junior' у 2009 році. Чи плануєте підкорювати ще якісь конкурсні вершини?
Думаю, у конкурсному плані я буду орієнтуватись не на Східну Європу, а на Західну й Америку, спробую рухатись в трохи іншому напрямку.
– Яким для вас є ідеальний слухач?
Найважливішим є те, щоб люди, які приходять на концерти, справді слухали музику. В нас присутня тенденція ресторанної музики – тоді сама музика відходить на другий план, а на першому – приміром, виголошення тостів за столом. Люди звикли до формату ресторану. Потрібно це змінювати і розвивати культуру клубних виступів.
Є у нас ще й шоу-бізнесова музика та концерти на підтримку різноманітних кандидатів - такого категорично не сприймаю. А всі інші стилі й напрямки, на жаль, в андеґраунді. Ось, наприклад, класична музика в Україні сприймається зовсім не так, як за кордоном, у нас вона чомусь є в певному сенсі «музикою для вибраних». Те саме й з джазом. Хоча, звісно, це не музика для мас і стадіонів. Але все одно, у всьому варто шукати позитиви – нам ще є куди рости й до кого тягнутися
– Кажуть, що добра імпровізація – це добре відрепетирувана імпровізація. Чи відіграли ви бодай один суто імпровізований концерт, без підготовки?
Таке, звісно бувало. Але суть імпровізації ось у чому: чимало людей вважають, що ти просто виходиш і граєш все, що в тебе на душі. В якомусь сенсі це правда. Проте багато треба працювати для того, щоб у слухачів склалось враження, ніби ця мелодія справді імпровізована і граєш ти її вперше.
Для мене кращою є велика кількість репетицій – тоді отак «імпровізувати» виходить набагато краще. Хоча, на мою думку, імпровізувати чи проводити довгі репетиції перед виступом – цей вибір залежить від самого музиканта. У мене були проекти авангардного джазу, де ми не проводили репетиції, а просто домовлялись між собою, що саме будемо грати.
– З ким з відомих українських чи зарубіжних музикантів хотілося б співпрацювати?
З українськими виконавцями я попрацював вже немало. Зокрема, була співпраця з Святославом Вакарчуком у проекті «Вночі», який я вважаю одним з найкращих українських немасових, проте й не андеґраундних концертів. Хотілось би співпрацювати з львів’янином Юрієм Яремчуком. Я був вражений, коли вперше почув його. А щодо зарубіжних виконавців – то цей список настільки великий, що перераховувати доведеться дуже довго.
розмову вела Лілія Хомишинець
››› Читайте наші новини на Twitter і LiveJournal чи слідкуйте за новими відео на YouTube.
