Львів мав свій сорочинський ярмарок

Патрон ярмарку

Ярмарок мав свого могутнього покровителя, самого святого Юра, що мужньо вбивав дракона. Його скульптура, що стояла на аттику храму Святого Юра проглядалася з кожного закутка ярмарку і давала відчуття захисту та небесного заступництва.

Але він спустився до простої людини, і став жаданий особливо дітками бо перетворився на смаколик медівник (пряник) названим юрашком. Його продавали в наметі славного цукерника (кондитера) Левицького. Його випікали для цих ярмарків львівські господині… “Газета Львівська” писала, що випікання печива сягло високого рівня. Мигдальні, цитринові, помаранчеві, кавові, ванільні, базельські, нюрнбергські, макаронні, гомеопатичні, перчені, цинамонові, алопатичні. Назви деяких з них нагадують аптеку. Кожен дорослий вважав за обов’язок купити своїм дітям того юрашка. Тепер юрашки відроджені майстернею “Юрашків”, що на вулиці Краківській та площі Ринок.

Місце ярмарку: сади і військо

Ярмарок збирався двічі на рік на великому полі святоюрської гори. Його не мов обіймали дві святині, греко-католицький храм св. Юра та католицький монастир св. Серця.  А довкола були суцільні сади. Святоюрські митрополичі сади, парк імені Костюшка (тепер Франка), парк Вінцента Скшинського, липи маєтку графині Марії Фредро на місці де згодом постав головний корпус львівської політехніки.

Сама площа довго нагадувала пустелю. Лише невеличка її частина була добре стоптана, бо на ній муштрували солдат 15-го піхотного полку. Тут можна згадати, що 1655 р. на цій площі стояв табором Богдан Хмельницький. Ще один військовий епізод на площі стався 1848 р. в час революції. Генерал Дверницький 3 години приймав парад народної гвардії, створеної польськими повсталими. Грав оркестр. Генерал був учасником наполеонівських війн, то ж слава його тоді була велика серед поляків, бо Наполеон відродив був  польську державу. Увечері натовп зі смолоскипами так освітив його помешкання, що заграву було видно в найдальших передмістях.

Скарб

1846 р. вирішено утрамбувати всю площу. Під час цих робіт було знайдено горщик зі скарбом. Це були монети часів короля Зігмунда ІІІ (1587-1632)

Народження ярмарку

Перші торги під церквою Юра відбувалися ніби вже у XVI ст. Зубрицький вважає, що перші ярмарки запровадив тут єпископ Шуплянський 1679 року, або близько тієї дати. Нагадаймо, що саме той єпископ зумів перевести всю православну Галичину з православ’я до унії.

Та велелюдні ярмарки тут з’явилися лише з приходом австрійської влади. Старі ярмарки, що проходили на Ринку занепали й імператор Йосиф ІІ 1789 року погодився створити нові. Для того він видав спеціальний привілей, згідно якого під Юра двічі на рік мав відбуватися ярмарок. Перший починався 4 травня та тривав 4 тижні, другий діяв 14 днів з 12 листопада.

Тут варто дещо уточнити. Ярмарки то не базари, а тимчасові торги, які кардинально впливали на розвиток міст. Проходили вони у чітко визначений час. І були якщо не міжнародними то регіональними подіями.

Розмах

Святоюрські ярмарки теж стали глобальною подією для Львова,і  навіть цілого краю. Купців приїжджало так багато, що дя них не вистачало помешкань тоді ще в малому місті. І тому для них будували бараки вздовж сучасної головної вулиці, проспекту Свободи, на площі Галицькій та Торговій. Тоді то були околиці міста, а тепер сам центр. Купці прибували з дуже далеких місць, як от з самої столиці імперії Відня, з Праги, Дрездена, Берліна, і навіть італійського Мілана! Вже тоді жваво використовували писану рекламу. Вулиці вкривалися афішами, особливо на важливих перехрестях.

Цікаво, що міські готелі перетворювалися у великі магазини закордонних торговців. Бо саме їх товар призначався для панства і не годилося його продавати просто неба. Великим попитом серед львівських панянок тоді користувалися сукні, штучні діаманти, камеї та емалі.

Вигляд

Сама площа Юра слугувала в основному місцем торгівлі простішого товару. Тут було все що виробляють місцеві галицькі майстри. Вона виглядала досить барвисто бо густо покривалася полотняними палатками в центрі та возами на околицях, повсюдно горіли вогні, на яких готували їжу.

Розваги через обман

Як і на кожній порядній ярмарці на святоюській теж продавали сонники, збірники вінчувань, виступали акробати та жонглери, промишляли шарлатани, які до прикладу ковтали виделки. Акробат, кажуть мав надзвичайну пам’ять, бо добре вивчив розклад ярмарків і запустів в цілій Галичині, би знати коли де виступати. Скористатися людською цікавістю та наївністтю, в усі часи було дієво під час багатолюдних збіговиськ. Не помагало і пильне око святого Юрка. І лиш сліпі лірники з хлопчиками-проводирями співали побожних пісень.

На ярмарку чітко виділялися покупці з міста Львова. Таке враження, що їх одяг зійшов з єдиного тоді львівського журналу мод пана Томаша Кульчицького. “Пані у фалдистих сукнях, у капелюшках із крисами, загорнутими на вуха, і стрічками, зав’язаними під підборіддям. Верхня одіх на випадок прохолодного вечора складається з єдвабної хустки з торочками і гірлянди квітів. А які чудові шалі! Ще б пак, це ж найбільша гордість тогочасних елеганток. Знаючи про це, віденський купець Артгабер щороку оголошує конкурс на нові візерунки для шалів із нагородою в 90 дукатів”. Чоловічу моду Опалек описав лиш одним реченням: “Панове вбрані у темні, обтислі сурдути, барвисті камізельки, стіжкуваті циліндри і кравати”.

Занепад ярмарки

Останні ярмарки пройшли перед святим Юра у 1880-ті роки. Ярмарок не вмер, а був перенесений на площу неподалік, на площу князя Святослава (тоді Бема). Між світовими війнами поляки пробували відродити ярмарок знову перед святим Юра, та він вже не користувався попитом і поступово відмер сам.

А площа швидко забудовалася, бо довкола виріс престижний аристократичний район. І як квітку завершення освоєння колишньої пустки 1897 р. міський садівник Арнольд Рерінг створив посеред неї сквер, який і досі є окрасою міста.