Калімах. Або пригоди італійського ренесансного поета у середньовічному Львові

Італія не так вже й далеко від Львова, а в давні часи була ще ближчою. І тут мова не про зміни в географії. Просто, давній Львів часто бачив італійців. Ті часто переселялися до Львова і творили його історію та архітектуру. А коли в Італії почалася культурна революція відома як Ренесанс (Відродження), то Львів теж виявився не зовсім осторонь цього процесу. В ньому, хоч і на мить, та  засяяла, а згодом світила з під Дунаєва (резиденція католицького архієпископа, що неподалік Львова) зоря римського Ренесансу. Мова йде про Буанокорсі.

Ренесанс

Ренесанс (Відродження) це період, в якому мислителі та митці вирішили відродити античність. Чим різко повернули європейську культуру з епохи середньовіччя до нової епохи. Цей рух відзначався новими революційними віяннями в мистецтві та філософії в яких центром осмислення стане перш за все Людина. Тому, Ренесанс нерідко називають Гуманізмом. Ренесанс народився в Італії. Серед імен італійського Відродження бачимо такі відомі імена як Данте, Петрарка, да Вінчі, Мікеланджело, Рафаелло, Тиціан,…

Львівське кохання Італійця та його втеча зі Львова

Філіппо Буонакорсі, не такий вже й відомий. Та все ж, як вимушений амбасадор італійського Ренесансу в польському королівстві є для нас важливим. 1470 року він прибув до Львова. Тут він знайшов своє кохання. А було це так. Як справжній італієць, він найшов місця де пригощали не пивом, а таки вином, що в наш х широтах тоді було рідкістю. І ось, в одній корчмі, він закохався в кельнерку Фанілу. Цій дівчині він присвятить аж 32 свої елегії та 28 епіграм латиною.

Фаніла не оцінила романтичного гостя. Це проста дівчина не розуміла поезії, і як типова кельнерка була привітна до всіх хто купляв в неї вино, а не лише до нашого італійського гостя. Тож любовна історія розгорнулася не в реальности, а лише в літературних творіннях палкого поета.

Щоб все виглядало не лише романтично, а й благородно, Калімах придумав їй аристократичне походження. Він придумав для неї дядька магната. Який до того ж, нібито був учасником легендарно-трагічної битви під Варною і назве його Лєшком Бобрітусом.

Може б Калімах і довше затримався б у Львові. Та його наздожене каральна рука папи. І сейм Польщі постановив видати його до Риму. Куди Калімаху зовсім не хотілося. Два роки до того він з Риму ледь рятується втечею. Бо там його звинуватили у причетності до заколоту проти самого папи Павла ІІ. А папство в ті часи було все європейською силою.

про його ворога папу Павла ІІ

Раз ми ввели в оповідь нового персонажа, давайте поговоримо і про нього. Отож, ким був папа Павло? Кажуть він був особливо щедрим в обіцянках. Би його обрали папою він пообіцяв купити кожному кардиналу, який за нього проголосує, віллу. Мотивував він то бажанням захистити їх від літньої міської спеки. І ті повірили, так що за три дня його таки обрали папою.

Латину він знав дуже погано, а то була єдина мова церкви і богослужінь. От певно цікаво він правив меси, перекручуючи слова!?

Був завзятим колекціонером коштовних каменів. Вони й досі прикрашають музеї Ватикану.

А ще, Павло ІІ став підозрювати гуманістів. Тому, проти них провела розслідування сама інквізиція. Та вона не визнала їх ворогами католицизму, і папа таки потім заспокоївся.

Як Калімах опинився в Польщі?

В Римі Калімах займав посаду секретаря кардинала Бартоломео Ровереллі та входив в гуманістичний гурт під назвою “Римська академія”. Ставши гуманістом, прибрав собі псевдонім “Калімах”, в честь поета з елліністичного часу, що жив ще до нашої ери.

Після звинувачення у заколоті, Калімах тікає в далекий Константинополь. А 1470 року з’явився у Кракові (столиці Польщі), бо там мешкав його вуйко (брат матері) Айнольф Тедальді. З Кракова він чомусь перебрався до Львова. Та коли пролунав грізний вирок сейму про його видачу папі, потрібно було тікати далі.

Зі Львова в Дунаїв

Куди ж він тікає? Виявляється, виїздить не так і далеко. Бо своє заступництво запропонував сам львівський католицький архієпископ Григорій Сяноцький. Тож, оселився в його палаці під Львовом в Дунаєві. І живе там доки не помре його ворог папа (1471). Про своє перебування в Дунаєві напише книгу “Життя і звичаї Григорія Сяноцького” (Vita et mores Gregorii Sanocei).

Ренесансний гурт біля Львова

Гуманісти були людьми сповненими вибухової енергії. Не даремно своїм пером вони сколихнули цілу Європу. Тож і Калімах сформував в Дунаєві гуманістичний гурт. В ньому був ще один італієць, венецієць Марино Кондульмеро. Тож Львів і Львівщина разом з Італією бралася пробуджувати цілу Європу до нових звершень в культурі і поглядах на Світ.

Дивна підтримка ворога папи єпископом та королем

Дивно, що від папи він переховувався в католицького єпископа? А ще цікавіше, що його взяв і під особистий захист сам король Казимир IV Ягелончик. Мабуть, королю і єпископу імпонувала ідея Калімаха про незалежність польських королів від папського престолу та аристократів. Так, йому приписують анонімний твір “Поради Калімаха”. В ньому є порада запровадити в Польщі тиранічне правління, би аристократи не могли впливати на верховну владу. Тут слід пригадати величезний вплив шляхти Польщі на політику короля і навіть їх наслідування трону. Тому, не дивно, що королі мріяли про зміцнення своєї влади, і їм мали б імпонувати такі ідеї Калімаха. Та є й версія, що той твір написаний би дискредитувати Калімаха та короля, як ворогів польської шляхетської демократії. Тоді, звідки така підтримка королів? Мабуть лише в його в його блискучій вченості та творчости, небаченій в цих краях.

Наступні папи вже не загрожували йому. І він, як дипломат Польщі, відвідав папу Сикста IV та папу Інокентія VIII. До речі, як дипломат він ще раз побував в Константинополі та Венеції, де колись теж жив.

Він таки досяг висот у Польщі

Загроза від папи відійшла разом смертю папи. Але Калімах вже здобув собі нову батьківщину, де його любили і цінували, та й зрештою порятували. Тож, він до кінця життя буде служити їй. Він досяг неабияких висот. Став секретарем короля. І, навіть визначав східну політику королівства при двох королях Казимирові IV Ягелончику та його сині Яні І Ольбрахті. А ще був і викладачем в Краківській академії.

Тут, в Кракові, і спочив та був похований в костелі святої Трійці. Надгробок створив Віт Ствош, представник Північного Відродження. Символічно, що представнику південного Ренесансу творить посмертну славу представник північного Ренесансу. Як син батькові. Бо на північ Ренесанс прийшов зі своєї батьківщини – Італії.

Балкани і Калімах

А це вже гідно всеєвропейської слави! Він вперше вжив “Балкани” стосовно регіону який почали так називати лише згодом. До того, були відомі хіба Балканські гори. Він використав той термін в листі до папи Інокентія VIII.