1. Вулиця Курбаса На початку ХХ ст. то була вуличка готелів. А тепер – затишний пішохідний “острів” у буремному центрі. Слід зауважити, що вона проходить паралельно найгамірнішій вулиці – проспекту Свободи. Родзинками вулички є колишнє офіцерське казино, схоже на замок, із розкішними маскаронами, та майоліковий будинок поруч. 2. Площа Юра Стала затишнішою після недавньої реконструкції…
Історія Головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка
Старовинні будівлі у Львові – це не лише видима вулична частина, а й підземна. Однак не всі з них доступні. Втім є й такі, куди різні заклади запрошують погостювати і побачити склепіння та стіни, яким кількасот років…
Парк, що львів’янам знаний як “парк культури”, насправді має найдовшу назву серед львівських парків – “Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького”. А ще нам буде цікаво розглянути його концепцію, яка мала якісно вирізняти його з поміж інших парків міста.
Посеред гамірливого туристичного середмістя причаївся затишний так званий “княжий Львів”. Колись вчені вважали, шо саме тут був Львів часів Руського королівства більш відомого як Галицько-Волинська держава.
Чимало привабливих палациків має площа Ринок. Та сьогодні мова про надміру скромний і позбавлений декору дім під номером 36. Чому він такий? Все пояснюється тим, що Львів перейшов до Австрії у час свого занепаду. І навіть на привабливому Ринку, де століттями мріяли жити купці польського королівства, багато будинків перетворилися у справжні руїни. Не минула така доля і того, що зараз має номер 36. Тодішня влада зробила все, аби швидко перебудувати ті руїни. Дуже рідко були гроші на їх пишне декорування. Головне, щоб не руїна.
Дивовижно, але це майже так. В центрі Львова можна віднайти великий ліс, названий ландшафтним парком. Як йому вдалося вціліти і не бути забудованим? Вся справа у складному ландшафті, який дотепер оминали будівничі. Колись тут діяли каменоломні та кар’єри. Один з кар’єрів, найбільший, утворений навіть порівняно недавно, у радянські часи. З нього брали пісок для склозаводу, що був неподалік. Зручно і економно. Тепер це величезний амфітеатр, що стрімко заростає деревами.
Збудована для аптекаря Яроша Ведельського і куплена Робертом Бандінеллі. Тому, її називали Ведельською, Робертівською, рідше Бандінелівською. Її ще називають палаццо, бо так називали малий міський палац в Італії.
Століттями, на найвищій горі над містом височів замок названий Високим, бо внизу посеред міста стояв ще один – Низький. Замок був надійним захистом панівної висоти, і останнім притулком для міщан в час нападів ворогів. Та з кінця XVII ст. замок вже не міг нікого захищати. Розвиток артилерії зробив його непотрібним.
