·

Всевидяче око у Львові

Повсюдно у Львові масонські знаки, кажуть уважні. Мова перш за все про всевидяче око в трикутнику. Але навіть їх дивує, що в основному це око є на храмах. Масони і церква? Це викликає дисонанс. Церква ж як правило боролося з масонством. Щось тут не те. Так де все таки можна знайти ті всевидячі очі. Пропонуємо вам підбірку, що стосується середмістя, найтуристичнішого району міста, де все на відстані “витягнутої руки”.

На Ринку

Почнімо з кутового будинку площі Ринок на розі вулиць Шевської та Краківської. Його найлегше знайти. Колись, наприкінці XVI сторіччя тут мешкала вдова пані Абрекова. Тоді часто львів’яни запитували, що там сьогодні сказала Абрекова. Могло скластися враження, що вона була надзвичайно обізнана та була ще тою пліткаркою. Проте, логіка нас часто заводить в оману. Справа була в тому, що львів’яни чомусь полюбили писати новини на її віконницях. І ходили їх читати та обговорювати. Така слава її будинку Абрековій дуже не подобалася, бо паплюжила її ім’я. Бо крім новин тут часто з’являлися карикатури, та навіть непристойні звинувачення ворогів, а то й політичні речі. І тоді ця рані домоглася би місто 1601 року виставляло охорону в час ярмарків (міжнародні торги, що були двічі на рік), би ніхто ніц не писав. До речі, писали чомусь на віконницях саме з боку вул. Шевської.

Таку писанину прийнято називати пасквілями, в честь ще одного невинного страждальця від подібної історії, що нагадує як дві краплі води історію пані Абрекової, а саме древнє римського ремісника Пасквіно, на будівлі якого писали подібні злісні випади. Мабуть, якби пані Авбрекова і знала цю паралель то це би принесло їй мало задоволення. Бо що таке історичні паралелі порівняно з незручностями теперішнього її життя!? Як би там не було, але дім Абрекової вже мав славу всевидячого.

А теперішнє око, хоч і з’явилося з інших міркувань, без натяку на Абрекову, та ми не могли її не згадати. Львів би не був Львовом, як би не виникли нові легенди. Одна з них переконує, що студентам саме перед тим оком варто просити про легке складання сесії. А далі суцільні всевидячі очі пов’язані з церквою.

Вірменська

Ще одну променисту дельту бачимо на колишньому палаці вірменських архієпископів на вул. Вірменській.

Єзуїти

В колишньому костелі єзуїтів, тепер гарнізонний храм святих апостолів Петра та Павла вона особливо кидається у вічі бо є над вівтарем. А ще два є на вівтарях обабіч входу. То вівтарі св. Архангела Михаїла та св. єпископа Миколая Мирлікійського.

Головний вівтар

Катедра

Головний католицький храм України теж має променисту дельту. Проте, менш помітну, бо вона є на бічному вівтарі обабіч каплиці “Ісуса Розіп’ятого”. А є ще тетраграмматон в трикутнику у Золотій каплиці.

Домінікани

А от промениста дельта на колишньому храмі отців домінікан, хоч і грандіозно велика, але дуже і дуже не помітна. Бо є на задньому фронтоні церкви, і побачити її можна лише коли знаєш куди дивитися. Найкраще від Порохової вежі.

Чи масони?

Ну а тепер питання, чи це дійсно масонські знаки, і що тоді вони роблять на церквах? Безумовно, остаточної відповіді ніхто не годен дати. Бо завжди залишиться недомовка, що характерно для вивчення чи не всіх таємних структур. На те вони і таємні би заплутувати, і не договорювати. Масони, в часи появи тих львівських очей, були напівтаємною організацією. Про яку всі знали, і яка була навіть модною. Тим не менше вони вели напівприховану діяльність. Та все ж.

Про променисту дельту відомо, що вона з’являється масово в Західній Європі у XVII столітті. А на Сході Європи на століття пізніше. І з’являється вона майже одночасно в церкві і в масонів. Так хто її творці? Обидві дві структури глобально запозичили знаки з глибокої древности. Тут можна проводити паралелі з єгипетським оком, оком Гора. А трикутник-піраміда то уособлення чоловіка, в той час як перевернутий – жінки. Звідси “зірка Давида”. Проте, добре відомо, що масони майже не творили власних символів, а тлумачили та запозичували вже уставлені. Бо для них “пізнання Світу” то була еволюція від древніх істин до нових. Тож промениста дельта мабуть прожила подібну мандрівку. В християнстві вона почала уособлювати Бога-Отця, що все знає/ бачить. До речі, німб над Богом-Отцем стає також трикутний. Трикутник чітко натякав на Триєдиність Бога. В масонів, символ майже не змінив значення – тор який все бачить. Великий Архітектор то творець всесвіту, той же Бог. То чи варто у всіх очах в трикутнику бачити масонів? Вирішувати вам.

Це далеко не всі місця з цим знаком. Але я змучився шукати. Долучайтеся і ви.

Схожі записи

  • Львівська політехніка як туристична перлина

    Чи знали ви, скільки прекрасного приховує в собі Львівська Політехніка? Якщо ваша відповідь – ні, то читайте далі про це детальніше.

  • Приховані пам’ятники львівської Святоюрської гори. Квест

    Над старим Львовом з протилежних боків домінує Високий Замок і церква святого Юра на однойменній горі. Всі хто йдуть до величного храму, засліпленні його красою та зусиллями підйому, що крім храму і великого пам’ятника Андрею Шептицькому, фактично нічого не бачать. А насправді, вони пропускають добрий десяток цікавих і важливих пам’ятників, точніше пам’ятних таблиць. Бо Святоюрська гора то не тільки церква.

  • Соломія Крушельницька

    На рік, Соломія повернеться у львівські театри (1894), а далі тріумфально подорожує по сценах Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі…

    Співати з нею за честь  вважали найвідоміші оперні зірки того часу, як от Енріко Карузо, Тітт Руффо, Федір Шаляпін.

    Серед її численних нагород та відзнак є, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна XX століття”. Співати Вагнера вже було ознакою найвищої майстерності, а тут примадонна!

    А сам Джакомо Пуччіні дарує їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

  • Вежа бернардинів

    Вежі, вони обороняли, були акцентами в силуеті міста, не давали загубитися на вузьких середньовічних вуличках, служили тюрмами (наше тюрма від нім. Turm, вежа), кликали до молитви чи захисту фізичного. Зрештою, вони були і символами, особливо церковні.

  • Попередниці Львівської ратуші

    Ратуша була символом міської волі, тому її ставили посередині міста, на центральній площі. І це цікаво, бо  в ті часи саме коли віра займала провідне місце здавалося б посередині міста мав би стояти величний собор. Отже, волю цінували дуже сильно.

    У Львові існувала ще одна особливість, центр міста був розділений на 4 частини, за віровизнанням. А саме були квартали юдеїв, православних візантійського обряду, вірмен, та католиків. І те що в центрі був не чийсь храм а ратуша, сприяло відчуттю рівності між громадянами різних віровизнань, хоча, при владі були саме католики.

  • Львівська вулиця кораблів

    Львів місто кораблів. Не може бути, скажете ви. Тут навіть річки нема. А та що була, мова про Полтву, на повноцінну річку не тягнула, бо лише брала ві Львові початок і нагадували швидше струмок ніж річку для кораблів. Проте не все так просто.