·

Краківська, 9. Загадки Готелю

Вічні пожежі

Відомо, що будівлі на цьому місці часто страждали від пожеж. Вони горіли 1527 року, коли вигорів майже весь Львів, 1564, 1712 років. Про останню пожежу власник кам’яниці , що прибув до Львова з Коломиї і відомий як Фабін Коломийський залишив напис на балці стелі “Після спалення вогнем у 1712 році”.

Ресторан “Під трьома неграми”

1820-х роках тут відкрили фешенебельний готель під модною назвою “Вікторія”, в ньому був і бордель. А що, гроші не пахнуть. А на партері 1847 року відкрився ресторан-винарня “Під трьома муринами (неграми)”. Фасад був теж прикрашений барельєфами трьох муринів. Саме для ресторану будівлю частково перебудували і вона одягнулася в ампірні шати. Про це є напис на дверях з подвір’я: «Założony 1847».

Ресторан тут створив австрієць Людвіг Штадмюллер. А от його син купив весь будинок, тобто готель, і ще раз переробив дім. Зокрема, добудував четвертий поверх. А готельні номери стали ще зручнішими, бо в кожному з них з’явилася ванна. Той готель проіснував до Другої Світової війни. Саме Штадмюлер змовив розписи.

Хід конем, або то не я, а мій син

1912 року дім купляє Соломон Фрідман. Він купує за додаткову плату і весь запас вин, меду та коньяків за 1820 тисяч крон. І бере з Штадмюлера обіцянку не відкривати жодного винного закладу в околиці. Формально Штадмюлер обіцянку дотримав. Але його син Ріхард відкрив пору на куті з площею Ринок склад вин.

Скандали з новим власником Соломоном

З Фрідманом пов’язані численні скандали. Зокрема з вивісками. Справа в тому, що він здав частину будинку в оренду трьом торговим фірмам Бойка, Вайца і Вольмана. Так ось міська рада виступила проти їх реклами на фасаді. Бо дім був вже тоді визнаний пам’яткою архітектури. Та Фрідман вивісок не зняв. Він посилався на те, що магістрат на них колись дав дозвіл. І ця боротьба протривала майже три десятиліття. Пережила Першу світову та польсько-українську війни. Лише його спадкоємці таки програли тяганину з магістратом і 1934 року заплатили за це порушення великий штраф. А їм наказали реставрувати фасад. Так вони повернули кам’яні обрамлення вікон. А от муринів не повернули, бо одна голова мурина була втрачена. А скульптора готового відтворити її вони ніби то не знайшли.

Тепер на фасаді є штучна ворона, для відлякування голубів. Але то вже надто поширене тепер явище.

А ще Фрідман поселив обслугу готелю у кімнатах, під які були переобладнанні туалети. Неприємність підсилювало те, що то були християни, тобто не його одновірці.

А коли ж Фрідман вирішив заволодіти рестораном, то би вижити його, він перерізав тому світло та газ.

Всі померли, або ще один скандал з Соломоном

Після Першої світової війни готель взяв в оренду Макс Туртельтауб. Газета “Dziennik Ludowy” написала, що тепер за номер вимагають непристойно великі суми по 120 марок за ніч. І ви не відчуєте за таку ціну жодного затишку бо селять по 10 постояльців в один номер де би мали жити лише двоє. Макс пробує спростувати і підозрює, що такий наклеп то справа рук Соломона, власника кам’яниці. Макс надсилає в газету спростування-звинувачення: «Перед війною я врятував збанкрутілого Соломона Фрідмана, надавши йому потрійний кредит, Тепер цей пан, отримавши колосальний капітал на віллах, придбаних перед війною за казково низьку ціну і проданих стократ дорожче, а також на провадженому в Румунії гендлі вина, хоче відібрати у мене готель, але не може це зробити легальним шляхом. Застерігаю всіх, щоб жодних пропозицій щодо готелю “Під трьома муринами” не сприймали всерйоз, бо цей готель я винайняв до кінця 1924 року».

Але справа боротьби за готель на цьому не завершилася. 1923 року Макса заарештували через підозру, що в готелі грають в заборонені азартні ігри. У в’язниці в час слідства Макс покінчив з життям, перерізав собі вени. Його вдова продає готель Соломону. Здається, ось він тріумф. Та ні. В час підписання потрібних документів про продаж в адвоката в Соломон від хвилювання теж помирає. Кажуть з помирає з пером в руках. Цю історію відкрив нам дослідник Денис Мандзяк.

Смерть і відродження фресок

За совєтів дім перебудували в багатоквартирний. Розписи замалювали. А в ресторані відкрили магазин молока.

І лиш 1886 року було розкрито фреску стелі брами. Решта тепер видимих фресок реставрував власник кав’ярні “Фрески” в 2006 року. Так знову на світ з’явилися крилаті путті, які тримають пляшки вина, виноград, келихи, ширяючи небесами. Видно, пиття вина асоціювалося з божественною насолодою?!. Є і морський сюжет, як натяк на заморські контакти власника. Виноград є в на фасаді будівлі.

Вони тепер теж фрагментарно відриті завдяки пану Юрію Товпашу, власнику цукерничої кав’ярні “Фреска”, що була тут.

Агітаційні фрески, совєтські

В Радянські часи на сходах додалися нові фрески – агітаційні. Бо тут 1939 році була виборча дільниця.

Схожі записи

  • Як корона і скіпетр польських королів опинилася у Львові? І до чого тут Варфоломіївська ніч в Парижi?

    Історія про те як гроші Львова допомогли обрати французького принца королем Польщі. Але за позику Львів’яни зажадали собі у заставу не що інше як королівську корону.

  • Батьки Мазоха

    Леопольд фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху то не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Але мова йтиме не про нього, а про його предків. Всі вони були не місцеві галичани, а емігранти, які приїжджали в ново приєднану провінцію зі старих регіонів імперії. В перші десятиліття Відень робив ставку саме на перевірених, а не ново отриманих громадян. Тому тут значно легше робилася кар’єра. Як жартувала пані Косаковська з Потоцьких коли кинула різні суми однаковим жебракам. Той місцевий, з нього вже ніц не буде, а то австрієць, він ще може навіть губернатором стати.

  • Забута львівська фортеця Цитадель

    В самісінькому центрі Львова, буквально за кілометр від площі Ринок, стоїть справжня фортеця. Та майже ніхто про неї не знає. І рідко який турист відвідує її. А даремно. Фортеця повністю збереглася. Причини її забуття пов’язані в занедбаності території і відсутності кав’ярень. А ще тому, що вона мало розрекламована. Ну і те, в ній був нацистський концтабір теж відлякує частину людей. Фортеця займає величезну територію пануючого над центром нагір’я. Вона складається з 4-х максимілянівських веж та гігантської казарми з оборонними крилами. Це не середньовічна фортеця, артилерійська фортеця ХІХ століття.

  • Скільки левів є ві Львові?

    Скільки ж левів у Львові? Багато, скажете ви, і будете безмежно праві. Вони всюди куди не глянь. Гріються на обрамленні вікон, ховаються від львівського дощу під балконами. Сидять на клямках, помагаючи відкривати двері. Та ба, навіть оберігають каналізаційні люки і лавки. Всюди, куди не глянь, можна побачити левика. А на старих дверях до древнього вірменського банку Mons Oius їх зачаїлося аж 99, на кожній голівці цв`яху по лев’ячій голові.

  • Як у Львові йшли в монастир аристократи

    Мова про одну з найвпливовіших жінок польського королівства Теофілію Вишневецьку з Лєщинських, споріднену з королями та гетьманами. На той час їй було вже 73 роки. Чоловік помер 12 років тому. Три доні вдало вийдуть заміж. Так Урсула стане дружиною гетьмана литовського Михайла Радзивіла прозваного Рибонькою, одного з найбагатших магнатів Речі Посполитої. Отож, пора було і подумати про свою вічну душу.

    Та її облечини (постриг) 11 лютого 1753 року перетворилися на загальноміську забаву, що нагадувала швидше весілля чи хрестини і навіть перевищала попередні свята, що були до того у Львові. Та й вона, за традицією тодішніх аристократів йшла в монастир який фактично і  перебудувала. Хоч не вона була його засновницею, проте профінансувала побудову його храму та дзвіниці.