·

Найгарніші ангели Львівського Личаківського цвинтаря

Моя суб’єктивна думка

Ангел тиші

Ангел, що просить про тишу у момент коли душа молодої дівчини відлітає до Бога. Це надгробок доні генерала Юзефа Мончинського Марії. Це пам’ятник то є перше творіння Паріса Філіппі на Личакові і в пісковику. Паріс  створив мало надгробків на Личакові, та всі вони є справжніми шедеврами.

Скульптор має цікаву біографію. Син італійського скульптора який переїхав в Польщу. Надзвичайно товариський митець, Паріс ще в Кракові згуртував біля себе гурт митців, серед яких Артур Гродгер, справжня львівська легенда через своє кохання до баронеси Ванди Моне, і Матейка – легендарного польського художника.

Перебравшись до Львова, де йому доручають реставрацію домініканського храму, він відразу створює у своїй майстерні власну скульптурну школу з якої вийшли талановиті скульптори як от Юліан Марковський, Антоній Кужава, Тадеуш Блотніцкий.

Нажаль, Паріс покінчив життя самогубством у Варшаві. Йому було тоді лише 38 років. Причиною такого вчинку вважають алкоголізм.

Ангел Кінця

Ангел який нас заспокоює, тим що спить на могилі Грабінських. Бо прокинеться він лише перед самим кінцем Світу і засурмить. А поки він спить і ми можемо спати спокійно. Це також робота Паріса Філіппі.

Символіка цього надгробка відносить нас до Біблії, а саме до Апокаліпсису Івана Богослова. Де він описує Кінець Світу. Сім ангелів трубитимуть почергово і на Землю обрушуються катаклізми. Труби в біблійні часи сигналізували про тривогу, прибуття правителя чи заклик до битви, то ж символіка зрозуміла

Ангели отримують сурми. Вітраж в соборі Йорка. Англія. XV ст.

Замаскувався під ангела

Насправді це не ангел а сама богиня перемоги Ніка. Чогось вона ледь торкається ногами надгробка Марцелію Цемринському. Він був управителем маєтків вірменських монашок бенедиктинок. Тому, бачимо колосся довкола його портрету, що в ногах Ніки. Скульптор Юліан Маріан Шеліга Марковський, учень Паріса, особливо майстерно творив крила. Чи не кожна пір’їнка вражає, і то через століття, не дивлячись на згубні зовнішні впливи на скульптуру. Загалом Марквоський створить аж 60 пам’ятників для Личаківського цвинтаря.

На чолі Ніки зірка, а в руках урна для праху.

Писемні ангел

Чи вміють ангели писати? Мабуть. Але ангел на могилі Францішека Геріха Ріхтера точно вміє, і ніби, замість скульптора, дописує знак хреста. Скульптор Юліан Марковський, який, нагадаємо любив творити крилатих створінь, логічно навчив тут небесного посланця писати. Бо покійний був видавцем. Зокрема, видавав серію доступних дешевих книг, популярну серію “Бібліотека Народова”, спричинився до ще більшої популяризації творчості Адама Міцкевича. Мав книгарню на площі Міцкевича (тоді Марійська) в готелі “Європейський”.

На цьому ж полі є обеліски ще одним львівським видавцям – Піллерам. Їх друкарня працювала майже два століття (1772-1939 роки). Правда, вони без ангелів 🙂

Ангели, що обіймаються

Діти-ангелятка стоять на кулі-землі, притулившись і обнявшись. В їх ногах лежить розгорнута книга. Це гробівець Мошинських. Зокрема тут похований адвокат Адольф Мошинський та його доня Гелена, що після заміжжя стала Скарбковою. Гелена була тут похована вже коли надгробок батькові стояв. Поховані і ніші члени родини, що і написано на книзі. Скульптор Марковський.

Ангелик дитина

Він заспокоює душу померлого дитя. Але в реальному цвинтарному житті нелегко саме ангелику. В нього постійно відбивають ногу, випадково чи ні, йому від того не легше.

Ангел-суддя

Він присів на могилі найкращого юриста Галичини, знавця римського права, імператорського намісника в краю графа Леона Пінініського, ректора університету. По смерті професора студенти жартували, що на Страшному судді пан Леон неодмінно внесе апеляцію про відтермінування Страшного суду над ним. Ангел на гробівці задумався, тримаючи Книгу.

Любив і вичав мистецтво. Зібрав в своєму палаці на Святоюрській горі цінну збірку перських килимів та ренесансних пам’яток, за що його прозвали “ренесансним панюгою”. Заповів її музею Кракова.

Випадково спричинив розрив між Іваном Трушем і Лесею Українкою, купивши його портрет Лесі. До речі, Іван був одружений на двоюрідній сестрі Лесі. Обурило Лесю, що вона ризикувала своїм слабким здоров’ям заради позування на портрет для Наукового Товариства імені Шевченка у Львові. А Труш оригінал продав графу, а в НТШ передав копію.

Поруч з цим нагробком височіє найгарніша каплиця цвинтаря Пробуса Барчевського, казково багатого меценати і землевласника. То ж, найкраще дивиться ангел саме на її фоні.

PS

Усі згадані ангели, крім двох є на головній алеї цвинтаря. Виняток становить лиш писемний ангел та надгробок Пінінського. Найважче знайти писемного, він насолоджується тишею в справжніх заростях по дорозі на найвищу точку цвинтаря. Орієнтиром для вас буде ще одна каплиця-красуня каплиця Цетнерів.

Схожі записи

  • Дві італійки на троні. Катерина Медічі

    ХVI ст. вік двох королев італійок. Обидві владні, незважаючи ні що йдуть до своїх цілей. Обох звинувачують в отруєннях супротивників. І водночас то вік Ренесансу, культурного руху, в якому центр світу то Людина, її потреби і права. Мова буде про королеву польську Бону Сфорцу та королеву Франції Катерину Медічі. Обидві опосередковано та все ж сильно вплинули і на життя Львова, який на той час був в складі Польського королівства. Тут розглянемо діяльність Катерини Медічі.

  • Панорама Львова з даху будинку на площі Ринок 36

    Чимало привабливих палациків має площа Ринок. Та сьогодні мова про надміру скромний і позбавлений декору дім під номером 36. Чому він такий? Все пояснюється тим, що Львів перейшов до Австрії у час свого занепаду. І навіть на привабливому Ринку, де століттями мріяли жити купці польського королівства, багато будинків перетворилися у справжні руїни. Не минула така доля і того, що зараз має номер 36. Тодішня влада зробила все, аби швидко перебудувати ті руїни. Дуже рідко були гроші на їх пишне декорування. Головне, щоб не руїна.

  • Вілла гіпсових королів Львова

    Якщо інші палаци будувалися аристократією для хизування чи підтвердження свого статусу, то Юзефа Франц будує палац-рекламу. Власниця гіпсової фабрики, що продукувала гіпсові прикраси для будівництва, хотіла мати палац, як вивіску можливостей своїй фабрики. Тому, палац рясно прикрашений, навіть надміру, маскаронами, горельєфами, колонами, скульптурою.

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.

  • Екскурсія вуличкою Галицькою

    Вуличка Галицька є однією з найдревніших вулиць міста. І що унікально яка вів тисячоліття не змінювала назву. Вперше під тією назвою вона згадується в далекому 1382 році.

    Прогулянка нею не буде втомливою, проте дуже насиченою на враження. Її довжина всього 220 метри. А в середньовіччі вона була ще коротшою. Та саме через неї пролягав один з двох можливих шляхів виїзду-в’їзду до міста. Бо тоді Львів був опоясаний мурами, і мав лише дві брами (ворота) – Краківські та Галицькі. Вуличка вела від воріт до серця міста – площі Ринок.