Юльєтка – куточок Англії ві Львові

Творець львівського міста-саду на Кастелівці, архітектор Юліан Захаревич вирішив теж оселитися у власноруч створеному будівельному раї. Будується він на узгір’ї на долиною річечки Вульки. Тож, її оточення доповнювалося вдалим природнім куточком. Тепер долина забудована, а вілла заросла деревами і первісні краєвиди зникли. Та сама вілла на диво добре збереглася. Її наступні власники ні разу її не перебудовували. І навіть внутрішнє убранство не погано збереглося.

Її адреса вул. Метрологічна, 14а. Свою віллу Юліан називає “Юльєткою”. І вона є справжнім шедевром серед львівських вілл. Дослідник Юрій Бірюльов припускає, що в ній відчувається вплив знаменитого “Червоного будинку” Ульяма Моріса створена архітектором Філіпом Веббом 1859 року біля Лондона.

Будинок має фасади з поливаної червоної та жовтої цегли. Усі фасади різні. В ній взагалі панує суцільна асиметрія. Таким самим є спроба визначити стиль. Бірюльов окреслює його як неоромантизм і піттореск сполучається з першими віяннями сецесії. Дах також був різнокольоровим, був покритий різнокольоровою дахівкою. Тепер вона втрачена. А сучасна метало черепиця виглядає на віллі за яскравою і чужою.

Будуючи своє гніздо, Захаревич робив його максимально затишним для себе. Тому, прискіпливо ставився і до її деталей. Стіни вілли вдало і рясно доповненні ковальством та керамічними прикрасами. Про його любов до кераміки говорить те, що у віллі він зберігатиме велику колекцію гуцульської кераміки. Одне з вікон було особливої, тоді новітньої конструкції, Захаревич, навіть виставляв на львівській будівельній виставці 1892 року, що проходила біля Політехніки.

Так як вілла була збудована в місці, що не дозволяло її огляду, Захаревич, після її побудови 1893 року презентував її колегам архітекторам з Політехнічного товариства, а туди входили чи не всі архітектори міста.

Хто ж такий Юліан Октавіан Захаревич?

Архітектор, що за свою працю отримав шляхетство з додатком до прізвища Львігруд (Львівгород). Перелік його шедеврів займе не одну сторінку. Його творінням зокрема є головний і хімічний корпуси політехніки, Галицька ощадна каса, монастир францисканок на Лисенка. Він є творцем Кастелівки – віллового району, що мав стати містом-садом, де особисто спроектував десяток вілл. Також був плідним реставратором. Тут варто зазначити, що він відмовився проектувати багатоповерхові квартирні будинки. Його любов’ю були палаци та вілли. Бо лише в них він міг бути необмежений у своїх творчих підходах. Проектував він завжди комплексно, тому велику увагу приділяв творення інтер’єрів. Власноручно малював ескізи фресок, вітражів та дрібних декоративних деталей.

Захарієвич виплекав чи не більшість львівських архітекторів того часу. В Політехніці він мав навантаження яке було розраховане на трьох професорів. Плідним архітектором став і його син Альфред.

Був одним з головних творців художньо-промислового музею, та входив в цілий рад комітетів та товариств. А ще він встигав бути політиком. Був депутатом міської ради, імперського австрійського парламенту.

А походив він з давнього львівського вірменського роду. В якому зокрема був придворний ювелір короля Речі Посполитої Яна Собеського Бедрос Захаревич

Вічність

Саме в Юльєтці, великий львів’янин відійшов у вічність. Його похорон був одним з найграндіозніших у Львові. Тисячі львів’ян прийшли провести у вічність великого архітектора. Їх було так багато, що процесія розтягнулася від Юльєтки аж до площі Міцкевича, а це 2 км.

Похований маестро на Личакові. Для своєї могили він власноручно розробив проект в стилі неоренесанс.

А ще пам’ять про Захаревича у віковічнили в назві вулички біля його чи не головного творіння львівської політехніки та Кастелівки. Радянська влада, чомусь забрала його ім’я з вулиці. А тепер, його ім’енем названа вуличка на Кастелівці.

Та справжнім пам’ятником архітектору є його творіння, які досі слугують його улюбленому місту.