Львівський Біг Бен
Коли ми дивимося на львівську ратушу, то в око перш за все впадає 65-метрова вежа з вежовим годинником. Та, навіть коли ми і не піднімає очей, все одно чуємо його присутність. Бо відбиває він години голосно.
Перші ратушеві годинники
Про перший ратушевий годинник є згадка під 1404 роком. Наступний годинник знаємо, що його створили 1491 року після перебудови ратуші. А години на ньому відбивали дзвонами вручну, поки монах Григорій не створив автоматичний механізм відбивання.
1557 року, годинник став відбивати чверті, і так він робить і до тепер.
Опоетизований годинник
Знаємо, що коли 1571 року годинник зламася, то на ратушу тимчасово перенесли вежовий годинник з Галицької брами. Про відремонтований годинник збереглися гарні поетичні строфи Себастіяна Кленовича
Там тихоплинні години рахує годинник на вежі,
В стуках постійних його зміни у часі звучать.
Важіль годинника крутить усі коліщата зубчасті
Й точно вимірює він час, що тікає кудись.
Вуха ласкає годинник своїм передзвоном подвійним,
Всяк раз нагадує нам: часу частинка пройшла,
Наче говорить, що втрачений час повернути не можна,
Й завжди повчає, що він — річ дорога для усіх
Дві трагедії
Ще раз ратуша скористалася чужим годинником в 1788 р. коли на неї перенесли годинник з костелу єзуїтів. Саме він зазнав трагічної долі з усією вежею, яка впала 1826 року, хоч архітектори перед тим оглянули її і сказали, що вона не потребує ремонту. Вийшло трагікомічно. Авторитети також помиляються.
Наступний годинник теж зазнав трагічної долі. Він згорів в час обстрілу ратуші австрійською артилерією в 1848 році.
Сучасний, унікальний
1851 року встановили годинник австрійської фірми «Wilgelm Stiehl». Саме він працює і до тепер. Щоб піднятися до нього майстер долає 255 сходинок. Важить він 2,5 тони. Діаметр циферблатів 2,7 метра, а довжина великої стрілки 2,15 м., а вага 15 кг., малої 1,7 м. Це один з останніх механічних годинників Світу, що працює до тепер.
Дзвони годинника
Малий дзвін, що відбиває чверті години вилито 1835 року в майстерні Яна Бельмана у Львові. Колись він ще повідомляв, що в 23:00 львів’яни мають гасити світло в своїх домівках і міцно спати. Великий дзвін створив віденський майстер Гільцер 1849 року. На ньому латиною написано застереження: «Люди добрі, не проспіть царство Боже». Тож прокидайтеся лише для добрих справ! Важить він 700 кг. і має унікальний сплав. 280 кг. срібла і 140 кг. чавуну. Це, і робить його, на думку декого, магічним, таким який виконує бажання, якщо піднятися до нього.
Любов до годинника
Тут згадаємо вже не містику, але любов. Хоча вона також є містикою людського життя. Монах Григорій, не той про якого ми вже згадували, бо жив на століття пізніше, змушений в ручну відбивати години поки після пожежі два роки ремонтували ушкоджений годинниковий механізм. А відбивати потрібно було не що години, а що 15 хв. Пам’ятаєте про відбивання чвертей? Оце так дворічна праця! Справжній подвиг! А коли годинник відновили і йому настав час прощатися з годинником то серце не втримало і він біля нього помер. До XVI ст. годинниками зазвичай опікувалися монахи. Це вважали і своєрідним захистом, би там не оселилася не чиста сила і не змусила годинник дурити львів’ян. Якщо ваш годинник вас дурить… несіть його до майстра, тепер монах вам мабуть не зарадить.
