Як ві Львові рицарство з курями воювали

Так саме з курами була та війна під Львовом. І та, кури в ній програли. Хто ж виступив проти птиці, що за військо? А були то найперші воїни держави, найхоробріші мужі королівства польського. Чим же загрожували кури, що проти них виступило аж 150-тисячне військо? Невже кури стали грізною загрозою королівству?

Що то за Куряча війна така?

Та ні, кури нікому не збиралися загрожувати. Вони, як і всі їх сородичі, мирно спали у своїх курниках по ночах, а вдень полювали собі на хробачків. Та і шляхетне військо виступило в похід зовсім не поти них.

В ті часи на кордоні був інший ворог, людський. А було то князівство Молдова, яке зазіхало на Покуття (південь сучасної Іванофранківщини). Молдова вже давно час від часу воювала за ті землі. І навіть, три дні її військо облягало славний Львів у 1509 році, та спустошила всю Галичину. Загроза виявилася настільки великою, що король, не надто сподіваючись зібрати проти них сильне військо, своїми універсалами закликав до всенародної війни проти молдаван.

І ось 1535 року молдавани знову пустошать Покуття. То ж король збирає під Львовом, в Глинянах, шляхтичів зі всього королівства. Військо зібралося чимале. 15 тисяч рицарства. Похід віщував бути переможний. Та ось цим бравим воякам підвернувся інший ворог, львівські кури, і вони з завзяттям накинулися на них.

Та не поспішайте сміятися, чи думати, що лицарство зварювало під дією оковитої. Все насправді було дуже навіть серйозно. Лицарство вирішило, що Молдова зачекає. А тут така нагода підвернулася би нарешті змусити короля почути їх вимоги. Вони вже давно обурювалися діями королівського двору який прагнув зміцнити королівську владу, перетворивши непокірну шляхту на дворянство по типу французького, яке би не могло втручатися у дії короля.

Так як в Польщі короля обирала шляхта, король Сигізмунд І Старий вирішив відмінити ту давню традицію і коронував свого сина на молодшого короля. То ж, по його смерти, син гарантовано би став королем і не залежав від виборів дворянства.

А ще король вирішив зміцнити своє економічне становище. Формально королю належали численні маєтки звані королівщинами. З них би гроші мали йти двору. Та їх вже давно було віддано в оренду чи було заставлено, і гроші з них йшли шляхті. Тож король вирішив повернути їх собі. Тож купа шляхти втрачала землі, які вже вважала не королівськими, а своїми.

До того ж король обклав шляхту митом. Це було для неї обтяжливо не стільки економічно як морально. Шляхтичі вважали, що вони як лицарі, не мають нічого нікому платити, бо і так воюють за державу, і сплачують їй своєю кров’ю.

Шляхта також ненавиділа дружину короля, енергійну італійку Бону Сфорцу. Яка, за королівські гроші скуповує для себе численні землі, чим робить корале економічно незалежним від них і держави.

Тобто, шляхта обурювалася, що втрачає політичний вплив, натомість королівська влада стає сильнішою, і незалежнішою від неї. А Польща вже давно, століттями, була шляхетською демократією. І то якою. Навіть короля обирала шляхта. Тож зібравшись всі разом через похід, порадилися, що слушний момент настав тиснути на короля. Вони сформулювали свої вимоги у 36-ти пунктах і проголосили повстання. І їх було почуто.

На переговори з ними приїздить сам король з усім двором та сенатом. Глиняни то мале містечко, не гідне присутності такої численної королівської делегації. То ж король прибув у Львів, одне з найбільших міст королівства. Тут він оселився в своєму замку, який мав назву Низький замок. Тепер того замку нема вже понад два століття. А на його місці частково є стихійний ринок сувенірів знаний як “Вернісаж”.

Шляхтянське військо теж підтягнулося до Львова. Місто не могло вмістити 150 тисяч люду. Бо хоч і було одним з найбільших міст держави, та за теперішніми мірками було більш ніж скромним. Налічувало якихось 30 тисяч мешканців. А в межах мурів жило і то менше – 5 тисяч люду. І шляхта оселилася в наметах на міських полях. А так як переговори тривали тижнями, а їсти було щось потрібно то за одне шляхта вполювала тисячі львівських курей. Ці події і були названі “Куряча війна”.

Не думайте, що лише курей виїли славні воїни. Їли вони все, що видавалося смачним. А на назву тієї події вплинула гра слів. Польською kokosz (курка) нагадувала інше слово – “рокош”. А саме рокошем було це повстання шляхти. Рокош то законне повстання шляхти проти свавілля короля.