Стрийський парк – найвеличніший парк Львова

Народження парку

Парк створив легендарний львівський парковий майстер та інженер міських плантацій Арнольд Рерінг. Він заклав його у 1879 році на місці ярів та Стрийського цвинтаря, закритого за півстоліття до цього. Рерінг висадив в парку майже 40 тисяч дерев. Серед них навіть було дерево, яке дожило як вид з часів динозаврів. А 1887 року нижню алею прикрасив пам’ятник Яну Кілінському, герою польської революції очоленої Тадеушем Костюшком, генералом і соратником Джорджа Вашингтона. Так, Костюшко був одним з творців США. З появою цього пам’ятника парк назвали на честь Кілінського. Згодом назва Стрийський таки перемогла.

Пам`ятник Яну Кілінському (Стрийський парк)
Пам`ятник Кілінському (Стрийський парк)

Крайова виставка. Трамвай і канатна дорога

Нове життя в парк вдихнула небуденна подія. 1894 року Львів приймав Крайову виставку. Її приурочили до століття вже згаданого повстання Костюшка. Для відзначення повстання намалювали величезну картину шириною 150 м ширини і 15 м висоти, на неї тоді витратили аж 700 кг фарби. Картина стала основою панорами (Рацлавіцка панорама). І для неї збудували окремий павільйон. Тепер в ньому спортзал. А панорама після Другої світової війни перемандрувала до Польщі, у Вроцлав.

На Крайовій виставці показували передові досягнення науки та економіки провінції (звідси і назва – крайова). Подібні виставки проходили в знакових містах Європи. Особливо великими були виставки в столицях імперій, як от Парижі, Лондоні та Відні.

Вишукані і казкові павільйони виставки зайняли верхню терасу, тоді ще порожню від дерев. Нажаль, більшість з них, хоч і нагадували палаци, проте були тимчасовими, і не дожили до наших днів. Заради виставки Львів навіть проклав електричний трамвай (другий в Україні після Київського) та електростанцію. А над одним з ярів парку тоді проклали повітряне сполучення –– канатну дорогу.

Східні торги

У міжвоєнний період на місці Крайової виставки проходили “Торги Східні”. Які працювали вже не один рік, як Крайова виставка, а 17 років поспіль. І їх павільйони, вже не тимчасові, а капітальні, дожили до нашого часу, хоч і в дещо в переробленому вигляді.

Цікаво, що для нової виставки створили вузькоколійну залізницю, для підвозу товарів. Згодом її перероблять під дитячу залізницю, на якій досі навчаються працювати львівські школярі.

Перший в Україні футбольний матч

На території парку можна відшукати обриси стадіону на якому офіційно пройшов перший професійний футбольний матч на території сучасної України. Щоправда, пам’ятник цьому матчу поставили не на місці стадіону, що дещо збиває з пантелику навіть знавців футбольних місць. Гра відбулася 1894 року між командами товариств «Сокіл» Львова та  Кракова. Знаємо навіть, що тоді у Львові була помірна температура, +24 °C, а перший гол забив другокурсник учительської гімназії Володимир Хомицький. Замість воріт були вбиті штанги-прапорці. Та розповідь про цю подію, потребує нового допису. А поки зазначимо, що тоді таки перемогли львів’яни.

Панорама, Телесик та руїни замку

Канатна дорога не збереглася, але чудова панорама тепер відкривається з водонапірної вежі, на вершині якої працює ресторан.

На верхній алеї працює музичний фонтан “Івасик Телесик”. А в центрі парку можна спробувати знайти руїни загадкового замку. Замок, під впливом романтизму, відразу збудували в стилі мальовничих руїн.

Бо оспівування старовини через руїни, промовляють до відкритих сердець більше, ніж цілі томи літератури. Історія це романтично! Особливо паркова. Завітайте і ви сюди, відчути затишок, гордість за досягнення наших предків… Ну, і біля дерева гінкго, згадайте про динозаврів. До речі, про нього львівські співаки вже склали пісню.

Схожі записи

  • Вуличка Метрологічна – міні чудо Львова

    Вуличка Метрологічна — міні чудо Львова.,,естетичне чудо. Вуличка в сотню метрів приховала в гущавині дерев неймовірні шедеври батька і сина, великих архітекторів Юліана та Альфреда Захаревичів. Йдеться про вілли, які вони тут створили. Вулиця складається майже суцільно з них.

  • Як називали Львів

    Так склалася історія, що Львів ніколи не перейменовували та все ж він носив різні назви, подекуди по кілька відразу. Фактично, не піддається сумніву той факт, що місто було назване в честь князя Лева (Льва), старшого сина короля Данила Романовича. То ж в значенні назви не має загадки. А от щодо різних її форм, то тут є що розповісти.

  • Соломія Крушельницька

    На рік, Соломія повернеться у львівські театри (1894), а далі тріумфально подорожує по сценах Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі…

    Співати з нею за честь  вважали найвідоміші оперні зірки того часу, як от Енріко Карузо, Тітт Руффо, Федір Шаляпін.

    Серед її численних нагород та відзнак є, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна XX століття”. Співати Вагнера вже було ознакою найвищої майстерності, а тут примадонна!

    А сам Джакомо Пуччіні дарує їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

  • Храм Єлизавети і Ольги, або львівська церква як пам’ятник королівському коханню

    Храм вирішено назвати в честь вбитої імператриці Єлизавети Баварської. Можливо, серед іншого, сподівалися і на фінансову допомогу самого цісаря Франца Йосипа І.

    Кажуть, королі не можуть одружитися по любові, імператору Францу таки вдалося. Планувалося, що він одружиться на її сестрі. Та коли він побачив Єлизавету то змусив все переграти. До речі, вона була його двоюрідною сестрою.

  • Личаківський цвинтар у Львові

    У XVIII ст. в Європі почали проводити масові перезахоронення. Справа в тому, що держави одна за одною почали забороняти й надалі ховати у межах міста. Бо це – загроза здоров’ю. Адже поруч з підвалами з їжею, були могили, чи заповненні покійниками підземелля храмів. Відтепер цвинтарі мають бути далеко за містом. Львів створив аж три заміські кладовища. Личаківський виявився найпрестижнішим, тому і дожив аж до наших днів і став музеєм.

  • Знесіння: справжній ліс у центрі Львова

    Дивовижно, але це майже так. В центрі Львова можна віднайти великий ліс, названий ландшафтним парком. Як йому вдалося вціліти і не бути забудованим? Вся справа у складному ландшафті, який дотепер оминали будівничі. Колись тут діяли каменоломні та кар’єри. Один з кар’єрів, найбільший, утворений навіть порівняно недавно, у радянські часи. З нього брали пісок для склозаводу, що був неподалік. Зручно і економно. Тепер це величезний амфітеатр, що стрімко заростає деревами.