·

“Музей Ідей” та кав’ярня “Трапезна Ідей”

Валова, 18.

Невелика площа наповнена незвичними речами отримала в 200-х роках назву “Бернарденгарден”  (сад бернардинів). Це затишний простір для виставок та частунків створив художник Олесь Дзиндра. Але це ще не все. Незвичні двері в кутку ведуть до кав’ярні “Трапезна музею Ідей” та виставкового залу в старовинних підземеллях. 

Підземелля монастиря

Це підземеллях колишнього католицького монастиря отців бернардинів працює галерея та затишна кав’ярня. Вже самі підземелля варто оглянути. Створені на початку XVII ст. вони дихають історією і могутністю. Адже монастир був справжньою фортецею з власними оборонними мурами та вежами.

Монастир тут був з 1460-х років. Початково він був дерев’яним. Потім фахверковим. І лиш на початку XVII ст. був побудований вже мурований монастир. Мурувати почали без дозволів. Тож сам король Сигізмунд ІІІ Ваза створив комісію, щодо монастиря. Дозвіл дали при умові, що монастир буде обнесений оборонними стінами, так як прилягав впритул для міста, і без них би послабив оборону Львова. Назва вулиці Валова, свідчить, що тут, між монастирем і містом проходив оборонний вал.

“Музей ідей”

Про його оригінальність вже не одне десятиліття сповіщає нам дерево при вході на якому висять краватки. Саме музей ідей проводив фестиваль “КіноЛев”. Завдяки якому вулиця Архівна, що неподалік, отримала цілий ряд неофіційних назв. Тепер їх 7. Це імена режисерів які були патронами фестивалю. Щороку, новий патрон. Поки, фестивалі первалися.

Ідея пам’ятника цісареві

Музей створив проект для відновлення Полтви. Була в Олеся Дзиндри й ідея створити пам’ятник цісарю Францу Йосифу І. Саме за його правління був створений чи не весь історичний Львів яким ми так захоплюємося. Не дивно, бо проправить він, я про цісаря, аж 68 літ. За такий довий час, хочеш не хочеш та збудуєш чимало. Але ідея полягала не просто в пам’ятнику, а в його “не рукотворности”. Малося на увазі, що створять його за спільнокошт. Бажаючі могли купити символічного таляра за 100 грн. Та й цісар мав бути не звичний, як його традиційно зображають вже похилим чоловіком, а молодим, сповненим сил. Там ще багато цікавого було щодо втілення ідеї. Та вдалося зібрати лише три тисячі не талярів, а гривень. Насправді ніхто не був проти, аби якийсь багатій сам профінансував створення пам’ятника. Але такого не найшлося. Львів не Чернівці. Там, Арсеній Яценюк таки подарував містові цісаря.

Храм і Всесвіт Ідей

А ще, вже зреалізованою ідею “Музею Ідей” став храм, який створювався протягом 2018-2023 років. Він є копією храму ІХ ст. з хорватського міста Нін. Ось, що пише про нього “Музей Ідей”:

Зрештою, наша ціль не перелічити всі проекти й ідеї “Ідей”, а дати зрозуміти, наскільки це цікаве місце і люди, які довкола нього об’єдналися.

Тут трапези

Вхід до підземелля починається з затишної кімнатки, де можна придбати милі твори мистецтва під пильним наглядом зеленого папуги. Який, правда часто ігнорує відвідувачів, бо свариться зі своїм відображенням в дзеркалі. Спускаємося сходами в підземелля, де нас очікує “Трапезна музею Ідей”. Яка позиціонує себе як сімейний ресторан. Своєю назвою вона відносить нас до монастирської традиції спільного споживання братами їжі. Саме так називали великі зали для цього єднання. Саме для трапезної монастиря Мікеланджело створив свою “Таємну вечерю”. Тут, вас пригостять стравами з галицької кухні з дещо призабутими вже історичними їх назвами. Відпочинете за масивними дубовими столами під музику початку ХХ ст. в оточені речей що дихають історією. А в глибині вас чекає продовження, решту підземелля то виставкові зали “Музею Ідей” де часто відбуваються різні мистецькі виставки та акції, зокрема витупи артистів, зустрічі з цікавими людьми,…Місце де народжуються, і втілюються нові ідеї.

Оточення Ідей

Поруч, в тому ж таки колишньому монастирі діє театральний факультет університету імені Франка. Та Основну частину монастиря займає вже два століть. архів. З боку площі митної вціліла оборонна стіна. Храм монастиря – діючий, і один з найгарніших у Львові. На вас чекають барокові фрески та 17 вівтарів з сотнею скульптур. Тай зовні храм щедро прикрашений скульптурою. Збудований з каменю, що було великою рідкістю, бо надто дорого коштувало. Але меценатами були перші люди Галичини і королівства. А ще в храмі, правда ще дерев’яному відбулася вікопомна подія. Лже-Дмитрій взяв шлюб з Марією Мнішек. А далі, він стане царем московським, а наша галичанка  царицею. Та в калейдоскопі тих буремних подій, вони швидко загинуть. Шляхта дуже любила цей храм і часто освячувала тут зброю перед черговим походом. Можна ще довго перераховувати численні події пов’язані з монастирем. Але навіть цього короткого переліку досить, щоб зрозуміти яке місце ми вам пропонуємо відвідати. А за кавою можна і заглибитися в історію цього місця, що ми вам саме і дуже радимо.

Убранство монастирського храму св. Андрія

Схожі записи

  • Екскурсія вуличкою Краківською

    Маємо намір прогулятися неспішно невеликою, але старовинною вуличкою. Яка вже півтисячоліття не змінювала своєї назви. Це Краківська. Її назва походить від дороги та воріт, що вели в напрямку Кракова. Це був один з двох в’їздів виїздів до міста, коли воно було оточене оборонними мурами, вежами та ровами.

    Відома і її попередня назва. Колись її називали Поганською або Сарацинською, бо тут мешкали мусульмани. А Краківська брама тоді називалася татарською. Згодом громада їх занепала і назва відійшла в небуття. Перша згадка про назву вулиці – Краківська датується 1441 роком.

  • Найвелелюдніший мітинг древнього Львова

    Та гул вигуків перекрило небо. Враз здійнялася страшенна буря. Зевс почав лупити блискавками, улюбленою своєю зброєю проти непокірного людства. Видно, вирішив помогти своєму коронованому брату на землі. Небо настільки затягнуло хмарами, що не стало видно хто говорить.

    Почалася паніка. А так як на мітинг зібралися не просто люди, а шляхта, тобто військові, лицарі королівства, враз в їх руках в тому часі небезпеки потягнулася до зброї. Заблищали шаблі витягнуті з піхв миру, і грозили небу чи королю земною війною. Вигукували імена зрадників,

  • Ресторан “Кентавр”

    Познайомимося з місцем де вже сто п’ятдесят літ годують спраглий вишуканого смаку люд.
    А от свою винну ресторанну долю кам’яниця почала досить феєрично. Готельєр і ресторатор баварець Людвіг Штадмюлер продає Соломону Фрідману свій готель неподалік, на Краківський, 9. Разом з готелем він продав і ресторан при ньому, що носив чудернацьку назву “Під трьома муринами (неграми)”. Разом з ним продав винний підвал з його вмістом…

  • Екскурсія львівською вулицею Чупринки

    Пропонуємо вам прогулянку вулицею Чупринки. Колишні її назви Кшижова, тобто Хрестова, Потоцького, Пушкіна. Назвемо лише ті будівлі, які на…

  • Вілла гіпсових королів Львова

    Якщо інші палаци будувалися аристократією для хизування чи підтвердження свого статусу, то Юзефа Франц будує палац-рекламу. Власниця гіпсової фабрики, що продукувала гіпсові прикраси для будівництва, хотіла мати палац, як вивіску можливостей своїй фабрики. Тому, палац рясно прикрашений, навіть надміру, маскаронами, горельєфами, колонами, скульптурою.

  • Як читати каплицю Боїмів?

    Її офіційна назва каплиця Страстей Господніх. Але ще більше розкриває суть її декорування народна назва Оґруйцова, від польського ogrójec – сад. На вівтарі в центрі є горельєф де Ісус молиться в Гетсиманському саду. Довкола – поснулі його учні. Він знає, що його тут заарештують, піддадуть страшним мукам, і він помре на хресті. Страх в нього був таким великим, що крізь пори шкіри проступила кров. Але Ісус розумів, що його смерть порятує людство. Врешті, він змирився. І на куполі Ісус вже сидить спершись на руку. Задуманий але готовий до страшного майбутнього. А під малим куполом написано на латині фраза з Плача Ієремії: Гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль?