·

10 затишних вуличок Львова, на яких можна відпочити

1. Вулиця Курбаса

На початку ХХ ст. то була вуличка готелів. А тепер – затишний пішохідний “острів” у буремному центрі. Слід зауважити, що вона проходить паралельно найгамірнішій вулиці – проспекту Свободи. Родзинками вулички є колишнє офіцерське казино, схоже на замок, із розкішними маскаронами, та майоліковий будинок поруч.

Старі рекламні написи на Курбаса
вул. Курбаса
вул. Курбаса (театр)

2. Площа Юра

Стала затишнішою після недавньої реконструкції і перенесення доріг. Втім, удень тут гуляють чимало дітей.

Над нею височить бароковий храм святого Юра, а навколо розкинулися корпуси Політехніки, один з яких був колись жіночим монастирем. На площу виходить і червона вілла художників з характерним велетенським вікном майстерні Нижанківського. Ну і столітній сквер…

площа Юра
площа Юра

3. Марії Сніжної

Головною прикрасою вулиці є ансамбль колишнього німецького храму Марії Сніжної, з будинком органіста. В 1970-х роках будинок був перетворений для кіно в дім пані Бонасьє, в  яку закохався д’Артаньян. Отак, цей німецький фрагмент міста, на мить перетворився на Францію, на Париж.

А ще, на вуличці є чудова неоготика. Ну і довкола не менш затишні вулички зі своїми скромними скарбами, що чекають реставрації, також  не залишать вас байдужими.

вул. Марії Сніжної
вул. Марії Сніжної

4. Вулиця Ліста

Ця вуличка вас здивує не стільки архітектурою, а своєю жвавою найвужчою дорогою міста, і найвужчими тротуарами. І на все це споглядає орел в коралях, що сидить  над брамою одного з під’їздів.

Та дивиться Йоган Гутенберг (винахідник друкарства) зі старої друкарні. До речі, у цьому приміщенні зараз у вільний час школярі вчаться малювати. Тому вітрина змінює свій вигляд, залежно від пори року.

5. Вулиця Весела

Спробуйте знайти цю вуличку в колишньому єврейському районі Львова. Типові будиночки рубежу ХІХ і ХХ ст. оживив новий готель, з дійсно веселим фасадом.

готель на вулиці Веселій
готель на вулиці Веселій
Підказка як її знайти

6. Вулиця Жижки

Найтемніша вуличка всього середмістя. Антураж характерний містам Середньовіччя, хоча, будинки на ній вже з ХІХ ст. Нещодавно, на одному з них віднайшли чудову фрескову рекламу, де зображений виноград. Малюнки законсервовані, – їх можна оглянути на одному з фасадів.

вулиця Жижки
вулиця Жижки

7. Вулиця Нижанківського

Затишна і вузенька. Вона різко поділяється на впорядковану та занедбану частини. При тому, саме з останньої ми виходимо на одну з головних площ міста – площу Міцкевича. Така різка зміна не залишить вас байдужим.

8. Провулок Крива Липа

Її спокій бережуть дві брами, бо лише через них можливо на неї потрапити. Названий проїзд цей на честь кривої липи – єдиного тутешнього дерева. Хоч як на липу, вона невелика, але вже має півтора століття. І воно єдине, що збереглось з саду пана Маєра, який жив тут у ХІХ ст.

А ще, в провулку (буд. №8) відбувся перший у Львові кінопоказ.

І це напевно найбільш кав’ярна вулиця міста. Не будемо називати їх кількість. Залишимо підрахунок Вам.

9. Вулиця Руданського

Вуличка між розкішними кам’яницями початку ХХ ст. До речі, вони непогано відреставровані. Одну її сторону повністю займає колись найрозкішніший готель міста – «Жорж», якому була надана честь навіть побувати палацом шаха Ірану. Посеред хідника – острів зелені незвичної крученої форми. Вуличка заповнена кав’ярнями, між яких “заблукала” ретро-наливайка, – у ній досі є столи для стоячих клієнтів.

10. Вулиця Поповича

Вуличка веде на Калічу Гору тому і сама є звивистою та крутою. Відчуйте з нею і ви чар львівських гір. Неподалік, колись відпочивав сам король Ян-Казимир та збиралися каліки Львова. Парадокси історії.

Схожі записи

  • Фасад львівської опери

    Наприкінці ХІХ сторіччя Львів був центром королівства Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцима й Затору в складі Австрійської імперії. І як великий регіональний центр Європи, він мріяв про величний театр. Зрештою, такий було збудовано за неповних три роки (1897-1900 рр.). І назву він отримав відповідну – Великий міський театр.

  • Батьки Мазоха

    Леопольд фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху то не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Але мова йтиме не про нього, а про його предків. Всі вони були не місцеві галичани, а емігранти, які приїжджали в ново приєднану провінцію зі старих регіонів імперії. В перші десятиліття Відень робив ставку саме на перевірених, а не ново отриманих громадян. Тому тут значно легше робилася кар’єра. Як жартувала пані Косаковська з Потоцьких коли кинула різні суми однаковим жебракам. Той місцевий, з нього вже ніц не буде, а то австрієць, він ще може навіть губернатором стати.

  • Храм Єлизавети і Ольги, або львівська церква як пам’ятник королівському коханню

    Храм вирішено назвати в честь вбитої імператриці Єлизавети Баварської. Можливо, серед іншого, сподівалися і на фінансову допомогу самого цісаря Франца Йосипа І.

    Кажуть, королі не можуть одружитися по любові, імператору Францу таки вдалося. Планувалося, що він одружиться на її сестрі. Та коли він побачив Єлизавету то змусив все переграти. До речі, вона була його двоюрідною сестрою.

  • Львівський Моцарт та його таємне львівське кохання

    Так, Львів мав свого Моцарта. Мова про сина прославленого Амадея Вольфганга. Матір пробує витворити з нього генія, схожого на чоловіка. Навіть додала до його імені ім’я чоловіка Вольфганг-Амадей. На його опублікованих творах він підписаний саме як “Вольфганг-Амадей Моцарт-син”. З трьохрічного віку його муштрують. Не дивлячись на брак грошей наймає йому найкращих столичних вчителів, серед яких вчитель Бетховена і сам Антоніо Сальєрі (вчив співу). В 11-ть років він опублікує власний твір. Дає концерти. Перший публічний виступ був самій віденській опері, коли йому було 14 років.

  • Міні пам’ятники Львова

    Міні пам’ятники, це цікаво. Бо змушує вас бути уважними би їх знайти. Вполювати. І відчути радість від своєї удачі. Гарного вам пошуку. А стаття допоможе зрозуміти їх символізм. Також, вони допоможуть вам краще пізнати історію міста таким незвичним шляхом.

  • Дежавю або Балкони ви мої, балкони…

    Львів, як і багато міст світу пережив етап масового будівництва. Етап, коли головним була житлова площа, а не її вигляд. Етап масового будівництва висотних будинків за типовими проектами. Ця типовість була настільки типовою, що нерідко доходило до справжніх парадоксів.