·

10 затишних вуличок Львова, на яких можна відпочити

1. Вулиця Курбаса

На початку ХХ ст. то була вуличка готелів. А тепер – затишний пішохідний “острів” у буремному центрі. Слід зауважити, що вона проходить паралельно найгамірнішій вулиці – проспекту Свободи. Родзинками вулички є колишнє офіцерське казино, схоже на замок, із розкішними маскаронами, та майоліковий будинок поруч.

Старі рекламні написи на Курбаса
вул. Курбаса
вул. Курбаса (театр)

2. Площа Юра

Стала затишнішою після недавньої реконструкції і перенесення доріг. Втім, удень тут гуляють чимало дітей.

Над нею височить бароковий храм святого Юра, а навколо розкинулися корпуси Політехніки, один з яких був колись жіночим монастирем. На площу виходить і червона вілла художників з характерним велетенським вікном майстерні Нижанківського. Ну і столітній сквер…

площа Юра
площа Юра

3. Марії Сніжної

Головною прикрасою вулиці є ансамбль колишнього німецького храму Марії Сніжної, з будинком органіста. В 1970-х роках будинок був перетворений для кіно в дім пані Бонасьє, в  яку закохався д’Артаньян. Отак, цей німецький фрагмент міста, на мить перетворився на Францію, на Париж.

А ще, на вуличці є чудова неоготика. Ну і довкола не менш затишні вулички зі своїми скромними скарбами, що чекають реставрації, також  не залишать вас байдужими.

вул. Марії Сніжної
вул. Марії Сніжної

4. Вулиця Ліста

Ця вуличка вас здивує не стільки архітектурою, а своєю жвавою найвужчою дорогою міста, і найвужчими тротуарами. І на все це споглядає орел в коралях, що сидить  над брамою одного з під’їздів.

Та дивиться Йоган Гутенберг (винахідник друкарства) зі старої друкарні. До речі, у цьому приміщенні зараз у вільний час школярі вчаться малювати. Тому вітрина змінює свій вигляд, залежно від пори року.

5. Вулиця Весела

Спробуйте знайти цю вуличку в колишньому єврейському районі Львова. Типові будиночки рубежу ХІХ і ХХ ст. оживив новий готель, з дійсно веселим фасадом.

готель на вулиці Веселій
готель на вулиці Веселій
Підказка як її знайти

6. Вулиця Жижки

Найтемніша вуличка всього середмістя. Антураж характерний містам Середньовіччя, хоча, будинки на ній вже з ХІХ ст. Нещодавно, на одному з них віднайшли чудову фрескову рекламу, де зображений виноград. Малюнки законсервовані, – їх можна оглянути на одному з фасадів.

вулиця Жижки
вулиця Жижки

7. Вулиця Нижанківського

Затишна і вузенька. Вона різко поділяється на впорядковану та занедбану частини. При тому, саме з останньої ми виходимо на одну з головних площ міста – площу Міцкевича. Така різка зміна не залишить вас байдужим.

8. Провулок Крива Липа

Її спокій бережуть дві брами, бо лише через них можливо на неї потрапити. Названий проїзд цей на честь кривої липи – єдиного тутешнього дерева. Хоч як на липу, вона невелика, але вже має півтора століття. І воно єдине, що збереглось з саду пана Маєра, який жив тут у ХІХ ст.

А ще, в провулку (буд. №8) відбувся перший у Львові кінопоказ.

І це напевно найбільш кав’ярна вулиця міста. Не будемо називати їх кількість. Залишимо підрахунок Вам.

9. Вулиця Руданського

Вуличка між розкішними кам’яницями початку ХХ ст. До речі, вони непогано відреставровані. Одну її сторону повністю займає колись найрозкішніший готель міста – «Жорж», якому була надана честь навіть побувати палацом шаха Ірану. Посеред хідника – острів зелені незвичної крученої форми. Вуличка заповнена кав’ярнями, між яких “заблукала” ретро-наливайка, – у ній досі є столи для стоячих клієнтів.

10. Вулиця Поповича

Вуличка веде на Калічу Гору тому і сама є звивистою та крутою. Відчуйте з нею і ви чар львівських гір. Неподалік, колись відпочивав сам король Ян-Казимир та збиралися каліки Львова. Парадокси історії.

Схожі записи

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.

  • Екскурсія вуличкою Краківською

    Маємо намір прогулятися неспішно невеликою, але старовинною вуличкою. Яка вже півтисячоліття не змінювала своєї назви. Це Краківська. Її назва походить від дороги та воріт, що вели в напрямку Кракова. Це був один з двох в’їздів виїздів до міста, коли воно було оточене оборонними мурами, вежами та ровами.

    Відома і її попередня назва. Колись її називали Поганською або Сарацинською, бо тут мешкали мусульмани. А Краківська брама тоді називалася татарською. Згодом громада їх занепала і назва відійшла в небуття. Перша згадка про назву вулиці – Краківська датується 1441 роком.

  • Найгарніші вілли львівського Нового Світу

    Це вілла яку для себе збудував архітектор Юзеф Сосновський. Ажурна вежа з балконом надала схожості віллі з замками. Під балдахіном балкону недавно від реставрували фрески, які добре проглядаються з вулиці. Вхід сторожить лежачий добрий лев. У подвір’я веде дерев’яна бруківка. А ще в проїзді є маскарони які явно притягують асоціацію на сім’ю з бабці, діда та внучки. Зрештою, палац вартує ретельного огляду. Це одна зі знакових споруд Львова. А ще, син архітектора був найуспішнішим шпигуном Польщі. В Берліні він створив цілий гарем розвідувальниць.

  • Львів мав свій сорочинський ярмарок

    Ярмарок мав свого могутнього покровителя, самого святого Юра, що мужньо вбивав дракона. Його скульптура, що стояла на аттику храму Святого Юра проглядалася з кожного закутка ярмарку і давала відчуття захисту та небесного заступництва. Але він спустився до простої людини, і став жаданий особливо дітками бо перетворився на смаколик медівник (пряник) названим юрашком. Його продавали в наметі славного цукерника (кондитера) Левицького. Його випікали для цих ярмарків львівські господині… “Газета Львівська” писала, що випікання печива сягло високого рівня. Мигдальні, цитринові, помаранчеві, кавові, ванільні, базельські, нюрнбергські, макаронні, гомеопатичні, перчені, цинамонові, алопатичні. Назви деяких з них нагадують аптеку. Кожен дорослий вважав за обов’язок купити своїм дітям того юрашка.

  • Стрийський парк – найвеличніший парк Львова

    Парк створив легендарний львівський парковий майстер та інженер міських плантацій Арнольд Рерінг. Він заклав його у 1879 році на місці ярів та Стрийського цвинтаря, закритого за півстоліття до цього. Рерінг висадив в парку майже 40 тисяч дерев. Серед них навіть було дерево, яке дожило як вид з часів динозаврів. А 1887 року нижню алею прикрасив пам’ятник Яну Кілінському, герою польської революції очоленої Тадеушем Костюшком, генералом і соратником Джорджа Вашингтона. Так, Костюшко був одним з творців США. З появою цього пам’ятника парк назвали на честь Кілінського. Згодом назва Стрийський таки перемогла.