·

Вежа бернардинів

Вежі, вони обороняли, були акцентами в силуеті міста, не давали загубитися на вузьких середньовічних вуличках, служили тюрмами (наше тюрма від нім. Turm, вежа), кликали до молитви чи захисту фізичного. Зрештою, вони були і символами, особливо церковні.

Не виняток і наша вежа бернардинського монастиря, який постав мурованим на початку XVIII ст. Вежа вийшла ажурна. А ще вона мала рідкісну місію показувати час. Вежеві годинники то таки дорога річ. Були часи коли місто гордилося якщо мало хоча б один вежевий годинник. А багатий Львів тих часів міг похвалитися відразу трьома.

Легенда годинника

Годинник має романтичну легенду. Згідно якої, монах-доглядач помітив на горизонті хмару. Будучи колишнім воїном, він розпізнав в ній пилюку з під копит кінноти. Цілком можливо це був черговий набіг татар. Зрештою вони сягали зі степів Причорномор’я і далі за Львів. Бігти до сторож брам би ті закрили їх, було і затратно по часу, і вони могли йому не повірити. Закриті брами то вже таки безпека, бо татари рідко в таку далечінь брали облогові машини. Подивився він мимоволі на свій годинник, за яким прийшов доглядати, і тут, монахові прийшла проста і водночас геніальна ідея. Був близький час до закриття брам на ніч. Про то сторожа якраз і довідувалася з бою дзвонів вежевих годинників . От він і посунув хвилинну стрілку на 10 хв. вперед. Дзвони відбили потрібну годину. Брами закрилися. Татари пройшли повз. Та згодом почали бити інші годинники. Провели невелике розслідування, і  виявили як хитрість порятувала місто. Гарна легенда виявилася міфом. Але не для обману, а для зацікавлення учнів для вивчення історії. Придумав її якийсь пан-вчитель, ще до Другої світової. І коли тепер дивишся на неправильно працюючий годинник, хочеться вірити, що це для порятунку.

Механізм годинника

Скульптури

Але бернардинська вежа виявилася особливо цікавою зверху. Зараз мова не про панораму яка розкривається з неї, а про вид на скульптури, що рясно прикрашають кам’яний храм бернардинів.

А ще з вежі видно таємний, внутрішній, дворик монастиря.

Особливо вражає святий з книгою, на який барельєф Богоматері з дитям. Ніхто крім рідкісних відвідувачів вежі її не міг бачити. А відвідувачів в час будови монастиря явно не передбачалося, крім доглядача за годинником хіба. Отож створена вона була би ікону спостерігали явно з Неба. Ото потужний вияв віри.

Додаткова вежечка і її символи

Ну, і про романтику виходу на вежу.

Монастир давно вже не діє, в келіях архів та факультет університету. Тай решту його території жваво використовуються для кав’ярень, житла чи кантор. А от храм і вежа досі виконують стару церковну службу.

Схожі записи

  • Дивні пам’ятники центру Львова

    Далі пам’ятник взагалі з дивовижних форм. З дивною, не пропорційною головою. Придивляємось, і бачимо, що то така велика перука на ній. Отже, з головою ніби все добре. Але перука занадто велика. Кажуть, майстер навмисно зробив її саме такою би показати тиск батька на свого сина. Перед нами син великого Моцарта. Його весь час порівнювали з батьком, легендарним композитором. Тому, з цим тяжко було йому жити.

  • Найвелелюдніший мітинг древнього Львова

    Та гул вигуків перекрило небо. Враз здійнялася страшенна буря. Зевс почав лупити блискавками, улюбленою своєю зброєю проти непокірного людства. Видно, вирішив помогти своєму коронованому брату на землі. Небо настільки затягнуло хмарами, що не стало видно хто говорить.

    Почалася паніка. А так як на мітинг зібралися не просто люди, а шляхта, тобто військові, лицарі королівства, враз в їх руках в тому часі небезпеки потягнулася до зброї. Заблищали шаблі витягнуті з піхв миру, і грозили небу чи королю земною війною. Вигукували імена зрадників,

  • Найбільше свято старого Львова

    Львів любив і вмів бавитися. Але такого святкування не було ні до ні певно після. Свято тривало 8 днів. І місцем для нього обрали головну площу – Ринок. Мова про святкування 1622 року проголошення святими Ігнація Лойоли та Франциска Ксав’єра, засновників єзуїтського ордену. Орден закріпився і у Львові, де створив в межах мурів грандіозний храм, який і досі є окрасою міста. Єзуїти добре розуміли вплив видовищ на уми людей. Тому, вдало їх використовувало для своїх потреб. Обидва святих до речі були басками, як і д’Артаньян.

  • Вілла гіпсових королів Львова

    Якщо інші палаци будувалися аристократією для хизування чи підтвердження свого статусу, то Юзефа Франц будує палац-рекламу. Власниця гіпсової фабрики, що продукувала гіпсові прикраси для будівництва, хотіла мати палац, як вивіску можливостей своїй фабрики. Тому, палац рясно прикрашений, навіть надміру, маскаронами, горельєфами, колонами, скульптурою.

  • Екскурсія вуличкою Краківською

    Маємо намір прогулятися неспішно невеликою, але старовинною вуличкою. Яка вже півтисячоліття не змінювала своєї назви. Це Краківська. Її назва походить від дороги та воріт, що вели в напрямку Кракова. Це був один з двох в’їздів виїздів до міста, коли воно було оточене оборонними мурами, вежами та ровами.

    Відома і її попередня назва. Колись її називали Поганською або Сарацинською, бо тут мешкали мусульмани. А Краківська брама тоді називалася татарською. Згодом громада їх занепала і назва відійшла в небуття. Перша згадка про назву вулиці – Краківська датується 1441 роком.

  • Ренесанс у Львові

    Якщо готичний Львів то є дітище німецьких архітекторів, то ренесансний Львів є творінням італійців, на батьківщині яких і розквіт цей стиль. З Італії та італійських кантонів Швейцарії до нас перебралася ціла плеяда італійських архітекторів, які осіли у Львові.