·

Вежа бернардинів

Вежі, вони обороняли, були акцентами в силуеті міста, не давали загубитися на вузьких середньовічних вуличках, служили тюрмами (наше тюрма від нім. Turm, вежа), кликали до молитви чи захисту фізичного. Зрештою, вони були і символами, особливо церковні.

Не виняток і наша вежа бернардинського монастиря, який постав мурованим на початку XVIII ст. Вежа вийшла ажурна. А ще вона мала рідкісну місію показувати час. Вежеві годинники то таки дорога річ. Були часи коли місто гордилося якщо мало хоча б один вежевий годинник. А багатий Львів тих часів міг похвалитися відразу трьома.

Легенда годинника

Годинник має романтичну легенду. Згідно якої, монах-доглядач помітив на горизонті хмару. Будучи колишнім воїном, він розпізнав в ній пилюку з під копит кінноти. Цілком можливо це був черговий набіг татар. Зрештою вони сягали зі степів Причорномор’я і далі за Львів. Бігти до сторож брам би ті закрили їх, було і затратно по часу, і вони могли йому не повірити. Закриті брами то вже таки безпека, бо татари рідко в таку далечінь брали облогові машини. Подивився він мимоволі на свій годинник, за яким прийшов доглядати, і тут, монахові прийшла проста і водночас геніальна ідея. Був близький час до закриття брам на ніч. Про то сторожа якраз і довідувалася з бою дзвонів вежевих годинників . От він і посунув хвилинну стрілку на 10 хв. вперед. Дзвони відбили потрібну годину. Брами закрилися. Татари пройшли повз. Та згодом почали бити інші годинники. Провели невелике розслідування, і  виявили як хитрість порятувала місто. Гарна легенда виявилася міфом. Але не для обману, а для зацікавлення учнів для вивчення історії. Придумав її якийсь пан-вчитель, ще до Другої світової. І коли тепер дивишся на неправильно працюючий годинник, хочеться вірити, що це для порятунку.

Механізм годинника

Скульптури

Але бернардинська вежа виявилася особливо цікавою зверху. Зараз мова не про панораму яка розкривається з неї, а про вид на скульптури, що рясно прикрашають кам’яний храм бернардинів.

А ще з вежі видно таємний, внутрішній, дворик монастиря.

Особливо вражає святий з книгою, на який барельєф Богоматері з дитям. Ніхто крім рідкісних відвідувачів вежі її не міг бачити. А відвідувачів в час будови монастиря явно не передбачалося, крім доглядача за годинником хіба. Отож створена вона була би ікону спостерігали явно з Неба. Ото потужний вияв віри.

Додаткова вежечка і її символи

Ну, і про романтику виходу на вежу.

Монастир давно вже не діє, в келіях архів та факультет університету. Тай решту його території жваво використовуються для кав’ярень, житла чи кантор. А от храм і вежа досі виконують стару церковну службу.

Схожі записи

  • Незвичні леви Львова

    Львів пам’ятає, що ім’я йому дав князь Лев. І століттями прикрашає себе його лев’ячим відповідником. Підраховано, що в місті живе понад 4600 кам’яних та металевих левів. Дуже часто це лише його голови. Але нерідко трапляються дуже особливі. Пропонуємо вам добірку незвичних левів Львова.

  • Знесіння: справжній ліс у центрі Львова

    Дивовижно, але це майже так. В центрі Львова можна віднайти великий ліс, названий ландшафтним парком. Як йому вдалося вціліти і не бути забудованим? Вся справа у складному ландшафті, який дотепер оминали будівничі. Колись тут діяли каменоломні та кар’єри. Один з кар’єрів, найбільший, утворений навіть порівняно недавно, у радянські часи. З нього брали пісок для склозаводу, що був неподалік. Зручно і економно. Тепер це величезний амфітеатр, що стрімко заростає деревами.

  • Дві італійки на троні. Катерина Медічі

    ХVI ст. вік двох королев італійок. Обидві владні, незважаючи ні що йдуть до своїх цілей. Обох звинувачують в отруєннях супротивників. І водночас то вік Ренесансу, культурного руху, в якому центр світу то Людина, її потреби і права. Мова буде про королеву польську Бону Сфорцу та королеву Франції Катерину Медічі. Обидві опосередковано та все ж сильно вплинули і на життя Львова, який на той час був в складі Польського королівства. Тут розглянемо діяльність Катерини Медічі.

  • Забута львівська фортеця Цитадель

    В самісінькому центрі Львова, буквально за кілометр від площі Ринок, стоїть справжня фортеця. Та майже ніхто про неї не знає. І рідко який турист відвідує її. А даремно. Фортеця повністю збереглася. Причини її забуття пов’язані в занедбаності території і відсутності кав’ярень. А ще тому, що вона мало розрекламована. Ну і те, в ній був нацистський концтабір теж відлякує частину людей. Фортеця займає величезну територію пануючого над центром нагір’я. Вона складається з 4-х максимілянівських веж та гігантської казарми з оборонними крилами. Це не середньовічна фортеця, артилерійська фортеця ХІХ століття.

  • Правила легендарної кав’ярні “Атляс”

    На Ринку в 1880-х роках виникла кав’ярня, що стала легендарною. Це було місце товариського відпочинку львівської богеми. І робилося то все з підкресленим гумором, що ще більше приваблювало публіку. Її власник Едуард Терлецький розумів це і тому придумав дотепні правили кав’ярні, які  самі по собі вартують уваги. Отож, до вашої уваги правила поведінки в “Атласі”, яких мав свято дотримуватися кожен, хто був її клієнтом і мав намір таким зоставатися й надалі.

  • Батьки Мазоха

    Леопольд фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху то не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Але мова йтиме не про нього, а про його предків. Всі вони були не місцеві галичани, а емігранти, які приїжджали в ново приєднану провінцію зі старих регіонів імперії. В перші десятиліття Відень робив ставку саме на перевірених, а не ново отриманих громадян. Тому тут значно легше робилася кар’єра. Як жартувала пані Косаковська з Потоцьких коли кинула різні суми однаковим жебракам. Той місцевий, з нього вже ніц не буде, а то австрієць, він ще може навіть губернатором стати.