·

Вежа бернардинів

Вежі, вони обороняли, були акцентами в силуеті міста, не давали загубитися на вузьких середньовічних вуличках, служили тюрмами (наше тюрма від нім. Turm, вежа), кликали до молитви чи захисту фізичного. Зрештою, вони були і символами, особливо церковні.

Не виняток і наша вежа бернардинського монастиря, який постав мурованим на початку XVIII ст. Вежа вийшла ажурна. А ще вона мала рідкісну місію показувати час. Вежеві годинники то таки дорога річ. Були часи коли місто гордилося якщо мало хоча б один вежевий годинник. А багатий Львів тих часів міг похвалитися відразу трьома.

Легенда годинника

Годинник має романтичну легенду. Згідно якої, монах-доглядач помітив на горизонті хмару. Будучи колишнім воїном, він розпізнав в ній пилюку з під копит кінноти. Цілком можливо це був черговий набіг татар. Зрештою вони сягали зі степів Причорномор’я і далі за Львів. Бігти до сторож брам би ті закрили їх, було і затратно по часу, і вони могли йому не повірити. Закриті брами то вже таки безпека, бо татари рідко в таку далечінь брали облогові машини. Подивився він мимоволі на свій годинник, за яким прийшов доглядати, і тут, монахові прийшла проста і водночас геніальна ідея. Був близький час до закриття брам на ніч. Про то сторожа якраз і довідувалася з бою дзвонів вежевих годинників . От він і посунув хвилинну стрілку на 10 хв. вперед. Дзвони відбили потрібну годину. Брами закрилися. Татари пройшли повз. Та згодом почали бити інші годинники. Провели невелике розслідування, і  виявили як хитрість порятувала місто. Гарна легенда виявилася міфом. Але не для обману, а для зацікавлення учнів для вивчення історії. Придумав її якийсь пан-вчитель, ще до Другої світової. І коли тепер дивишся на неправильно працюючий годинник, хочеться вірити, що це для порятунку.

Механізм годинника

Скульптури

Але бернардинська вежа виявилася особливо цікавою зверху. Зараз мова не про панораму яка розкривається з неї, а про вид на скульптури, що рясно прикрашають кам’яний храм бернардинів.

А ще з вежі видно таємний, внутрішній, дворик монастиря.

Особливо вражає святий з книгою, на який барельєф Богоматері з дитям. Ніхто крім рідкісних відвідувачів вежі її не міг бачити. А відвідувачів в час будови монастиря явно не передбачалося, крім доглядача за годинником хіба. Отож створена вона була би ікону спостерігали явно з Неба. Ото потужний вияв віри.

Додаткова вежечка і її символи

Ну, і про романтику виходу на вежу.

Монастир давно вже не діє, в келіях архів та факультет університету. Тай решту його території жваво використовуються для кав’ярень, житла чи кантор. А от храм і вежа досі виконують стару церковну службу.

Схожі записи

  • Вілли Львова. Кастелівка

    Наприкінці ХІХ століття двоє львів’ян вирішили купити пустки на південь сучасної вулиці Бандери, би створити там затишний район вілл з садочками. Ідею вони перейняли в Англії. Загалом вони планували збудувати тут 64 вілли.
    Кожна вілла планувалася цілим рядом майстрів. Крім архітектора працювали скульптори, керамісти, ковалі, ландшафтні архітектори. Тут вперше ві, Львові з ланшафтом не боряться, а він стає головним і диктує свої умови. Часто саме рослини впливають на декор будівлі. А які тут паркани, справжнє мереживо.

  • Приховані пам’ятники львівської Святоюрської гори. Квест

    Над старим Львовом з протилежних боків домінує Високий Замок і церква святого Юра на однойменній горі. Всі хто йдуть до величного храму, засліпленні його красою та зусиллями підйому, що крім храму і великого пам’ятника Андрею Шептицькому, фактично нічого не бачать. А насправді, вони пропускають добрий десяток цікавих і важливих пам’ятників, точніше пам’ятних таблиць. Бо Святоюрська гора то не тільки церква.

  • Ренесанс у Львові

    Якщо готичний Львів то є дітище німецьких архітекторів, то ренесансний Львів є творінням італійців, на батьківщині яких і розквіт цей стиль. З Італії та італійських кантонів Швейцарії до нас перебралася ціла плеяда італійських архітекторів, які осіли у Львові.

  • Екскурсія вуличкою Галицькою

    Вуличка Галицька є однією з найдревніших вулиць міста. І що унікально яка вів тисячоліття не змінювала назву. Вперше під тією назвою вона згадується в далекому 1382 році.

    Прогулянка нею не буде втомливою, проте дуже насиченою на враження. Її довжина всього 220 метри. А в середньовіччі вона була ще коротшою. Та саме через неї пролягав один з двох можливих шляхів виїзду-в’їзду до міста. Бо тоді Львів був опоясаний мурами, і мав лише дві брами (ворота) – Краківські та Галицькі. Вуличка вела від воріт до серця міста – площі Ринок.

  • Сокаль і Орша – дві битви однієї війни і львівський меч

    У львівському музеї арсенал експонують меч і обладунок рицаря Фредеріка Гербута. Він загинув потонувши в річці Західний Буг біля Сокаля 2 серпня 1519 року. Його найшли в 1955 році. Природні умови склалися так, що обладунки збереглися напрочуд добре. А меч і досі готовий до бою. Треба лиш підгострити. А минуло на хвилиночку аж пів тисячоліття.