Чим славиться Львів?

Львів – Королівське місто

Так гордо іменувалося місто в часи панування австрійської імперії. В складі імперії були такі королівства як Чеське, Хорватське, Угорське і Галицьке. Останнє носило довгу назву – королівство Галичини, Льодомерії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцима й Затору. Так ось Львів і був її столицею. Але це був відголосок середньовічних подій, коли у ХІІІ ст. були спроби утворити на західноукраїнських землях королівство, спочатку угорцями, а потім і Данилом Галицьким та його нащадками.

Вперше то сталося 1206 р. коли титул короля Галичини взяв син угорського короля Андрій ІІ, який не володів Галичем. А ось його син Коломан двічі коротко (майже 5 років) таки володів галицьким престолом. І його королем Галичини визнав папа римський. В XIV ст. Людовік Анжуйський додав до свого титулу і титул короля Галичини. 1522 р. угорська корона переходить до правителів Відня. Так що згодом імператори Австрії мали в своїй титулатурі і титул короля Галичини теж. Тому, після приєднання Галичини, в результаті першого поділів Речі Посполитої, вони надали новій провінції статус королівства.

Данило ж Галицький та Юрій Львович (Син князя Лева, в честь якого названий Львів) носили титул королів Русі.

Найбільше місто України

Так, Львів був найбільшим містом українських земель в XVI до середини XVII ст. Потім відбувся спад через кровопролитні війни Варшави з козаками, початок яким поклало повстання Богдана Хмельницького.

Церквами, їх тут понад сто

У Львові 120 храмів. Плюс ще будуються нові. З них майже сорок то колишні костели, які тепер є церквами чи православними, чи греко-католицькими, рідше протестантськими. Місто пізніше стало частиною Радянського союзу, ніж до прикладу Київ. Тому релігійність в населення збереглася. І тут, цілком повсякденним явищем є ходіння на богослужіння цілими сім’ями не лише по великих святах, а щонеділі. Так, що храми не стоять порожні, а напружено виконують свою роботу.

Архітектурою

Добре збереглося середмістя, місто колись оточене оборонними мурами. В ньому навіть вціліли фрагменти будинків готичної архітектури, яким понад пів тисячоліття. А храми ще старіші. Місто має справжній готичний храм та ренесансні будинки, що є рідкістю для України. До того ж, старі храми збудовані в різних стилях, тому їх огляд ніколи не набридає. Ну, а квартали ХІХ- поч. ХХ ст. займають істинно грандіозну площу. Тож є де гуляти не один день, і милуватися старою архітектурою.

Львівським Різдвом

Тут досі традиційно святкують Різдво й інші церковні свята. І це не є постановкою, а живою сімейною традицією. Люди масово ходять колядувати, створюють з друзями вертепи, готують традиційну вечерю, що якісно відрізняє це свято від всіх інших.

Патріотичністю

Львів любить називати себе П’ємонтом українського відродження. Тут ніколи не переривалася підпільна боротьба за українську державність. А в останні роки існування Союзу, вона вилилася в багатолюдні мітинги. Тут першими в Україні почали піднімати на держустановах українські прапори. Завжди пам’ятали злочини комуністів, особливо сталінського часу. Пам’ятали боротьбу УПА та січових стрільців. В сім’ях передавали розповіді про боротьбу своїх родичів, їх страждання по Сибірах. Патріотизм львів’янина набутий не з читання книг, а з історії своєї сім’ї.

Україномовністю

Львів розмовляє українською в повсякденні. За останнім переписом населення (2001 р.) понад 80% львів’ян назвали себе українцями.

Багатонаціональністтю

З часів середньовіччя міська громада мала чужинські групи. Тут жили татари (під цим іменем ховаються різні національности об’єднані мусульманською релігією), вірмени, євреї, караїми, італійці, німці, поляки, шотландці, греки. Євреї та вірмени навіть мали свої автономії  в межах міста, а їх вулиці закривалися на ніч. Нові часи продовжили традицію співжиття багатьох націй. Хоча завжди йшла боротьба яка мова, культура, вплив переможуть. Як без цього.

Тут зустрілися Схід і Захід

Саме на Заході України народився цікавий симбіоз візантійської ікони і західноєвропейського малярства. Коли присутні символізм Сходу та портретність облич та картинна естетика Заходу.

Львів довго був одним з міст на шляху торгівлі між Сходом і Заходом. А львівські торгові каравани доходили аж до Єгипту.

Голова церква греко-католиків Львова будувалася так аби поєднати в собі традиції католицького заходу та православного сходу.

Львів досі є столиця, але церковна

Львову доводилося бути столицею неодноразово. в часи середньовіччя. Так король Польщі Казимир ІІІ пограбував місто і вивіз з міста коронаційні регалії. Далі місто було столицею держави залежної то від Польщі то від Угорщини, і лише 1434 року перетворилося на столицю провінції. Прихід Австрійців 1772 р. відродив столичний статус. Львів стає столицю королівства Галицького, про це написано в першому пункті. 1918-19 роках. Львів коротко є столицею Західно-Української народньої республіки.

Тепер місто є столицею церковною. Тут є головні осідки керівників римо-католицької та вірменської церков в Україні та їх головні собори.

Смакова столиця

З приходом Австрії, саме кава стала символом товариського життя. Поширилися кав’ярні, як місце невимушених зустрічей, читання новин, укладання угод, написання літератури, наукові відкриття і то все під каву. Але чи вся заслуга у львівській каві повинна належати Австрії? Є те припущення що саме майже львів’янин, виходець з села Кульчиці Юрій Кульчицький, звідки і гетьман Сагайдачний та матір Франка, відкрив першу популярну у Відні кав’ярню.

В ХІХ ст. з’явилися кілька фабрик, що виготовляли шоколад. Зокрема “Бранка”. А в радянські часи саме львівська фабрика “Світоч” стала знаком якості. Її продукцію возили в Москву та подавали на міжнародних авіарейсах. Це таки було визнання. Тепер традиції продовжили і малі підприємства, як от “Фортуна Нова” та “Майстерня шоколаду”.

Пивні традиції походять з середньовіччя. Але це вже історія. А от “Львівська пивоварня” то найстаріша з діючих в Україні, на своєму місці вона працює з 1715 року.