батьки Захера Мазоха

Батьки Мазоха

Леопольд Франц Йоганн Фердинанд Марія фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху така слава не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Його внучка, що живе в Парижі, досі намагається протестувати. Будемо називати його письменником, би не заплутувати читача іменами, часом схожими. Але мова йтиме не про нього, а про його предків.

Батько

Народився у Калуші.

Зміна прізвищ

Леопольд Йоган Непомук Ріттер (лицар) фон Захер в одруженні додає до свого прізвища Захер і прізвище дружини Кароліни фон Мазох (її часто чомусь називають в літературі Шарлотою), би її рід не перервався бо вона залишилася єдиною в роду. Цікаво, що сталося це коли їх сину письменнику було вже два роки.

Дослідниця Г. Сварник пище, що обидва прізвища первісно мали певно звучати дещо інакше. Так Захер був Сахер, а Мазох – Массох, мабуть з наголосом на останньому складі. Його батько, дід письменника, мав власну наручну печатку саме з літерою “S”.

Поліціянт

4 рр. він пропацює повітовим комісаром, а з 1832 по 1848 рр. очолює поліцію Львова. В своїй діяльності не стільки переслідував злочинців, скільки революціонерів. Це за нього засуджений Кароль Шайноха. Проте, є свідчення, що він розпізнав в Шайнозі надзвичайні здібності і повідомив губернський уряд, що той не зробив одного злочину. Якщо це так, то загально прийнятий образ Захера який сформували польські революціонери, не такий непримиренно моторошний і однозначний. Є його слід і у справі “Руської трійці”.

Відстежував так ревниво, що Відень в розпал революції забирає його зі Львова, би його присутність не розпалювала антидержавні почуття ще більше. Сім’я і його 12-річний син, майбутній письменник виїдуть зі Львова за півроку до австрійського розстрілу Львова. Бачачи бурхливий розвиток подій, головний борець з революцією не ризикував сім’єю.

Поміч бідним

Паралельно він член комісії Інституту для бідних.

Очолив львівську музику

1839 р. стає директором Галицького музичного товариства, протектором якого був кронпринц та ерцгерцог д’Есте. Ім’я Захера знаходимо в товаристві в якості прихильника ще під 1822 р. коли воно тільки но засновується. Щоб стати дійсним членом потрібно було мати ґрунтовні музичні знання, бути львів’янином, і відвідувати всі його заходи. І він таки музикує. Сучасники згадують, що він охоче і не погано грав. І любив грати на скрипці навіть поруч з кімнатою, де поліція проводила допити студентів-революціонерів!

Природничі науки

Жваво цікавився і науками. Був ентомологом, вивчав жуків. Зібрав геологічну і палеонтологічну колекції. Товаришував з австрійцем іхтіологом Рудольфом Кнером, викладачем львівського університету. По переведенню в Прагу, теж на посаду головного поліціянта, став членом, і навіть головою товариства природничої історії “Лотос”. Товаришував там з французьким палеонтологом Йоахімом Баррандом. Праця якого постала в значній мірі на основі його колекції.

Цікавиться і історією

А ще львів’яни завдячують Захеру збереженням своєї історії. Бо саме він поміг Денису Зубрицькому надрукувати його фундаментальну книгу “Хроніки міста Львова”, яка досі є безцінним джерелом документів з історії Львова. Бо цитовані Зубрицьким древні документи не всі дожили до нашого часу. Але тут є одне але. Зубрицький тоді працював слідчим. А отже Захер був його начальником.

В Празі Захер видає вже свою власну книгу з історії “Польські революції. Спогади про Галичину”, правда анонімно. А знав він про польських революціонерів ой як багато.

Матір

Одруження

В 24 роки Кароліна Мазох взяла шлюб з Леопольдом Захером якому було 29 років. Церемонія була в розкішному костелі св. Андрія, бернардинського монастиря. Тут вона і охрестить сина письменника. Запис про їх шлюб зберігся. Захер тоді займав посаду окружного комісара, що не було надто високим становищем. І лиш по одруженню кар’єра його пішла в гору, він став цісарсько-королівським губерніальним радником…

Діти

Кароліна народить 5 дітей. Первістком став майбутній письменник. Він згадує про матір з великою ніжністю і повагою.

Схожі записи

  • Незвичні леви Львова

    Львів пам’ятає, що ім’я йому дав князь Лев. І століттями прикрашає себе його лев’ячим відповідником. Підраховано, що в місті живе понад 4600 кам’яних та металевих левів. Дуже часто це лише його голови. Але нерідко трапляються дуже особливі. Пропонуємо вам добірку незвичних левів Львова.

  • Вілла гіпсових королів Львова

    Якщо інші палаци будувалися аристократією для хизування чи підтвердження свого статусу, то Юзефа Франц будує палац-рекламу. Власниця гіпсової фабрики, що продукувала гіпсові прикраси для будівництва, хотіла мати палац, як вивіску можливостей своїй фабрики. Тому, палац рясно прикрашений, навіть надміру, маскаронами, горельєфами, колонами, скульптурою.

  • Коротка історія Львова

    Місто як частина різних держав та міждержавних утворень мало різну роль. Інколи – як столиця держави, частіше, як столиця провінції. Проте, завжди зберігало вагомий вплив на цілий регіон.

  • Дві італійки на троні. Бона Сфорца

    ХVI ст. вік двох королев італійок. Обидві владні, незважаючи ні що йдуть до своїх цілей. Обох звинувачують в отруєннях супротивників. І водночас, то вік Ренесансу, культурного руху, в якому центр світу то Людина, її потреби і права. Мова буде про королеву польську Бону Сфорцу та королеву Франції Катерину Медічі. Обидві опосередковано та все ж сильно вплинули і на життя Львова, який на той час був в складі Польського королівства. До того ж Бона стала єдиною італійкою на троні Центрально-Східної Європи! Тут ми розглянемо лише діяльність Бони.

  • Вілла художника як корабель

    На Святоюській площі, крім собору святого Юра, що панує тут над простором, зовсім не губиться значно скромніша споруда – вілла Яна Стики. Її фасади з червоної цегли, високий черепичний дах, а головне надвелике гострокутне вікно, приваблюють. В ній явно є якась загадка. Навіщо таке вікно? І чому акцент архітектор зробив саме на ньому? Все пояснює те для кого вона будувалася. А був то художник Ян Стика. Над одним з входів недарма бачимо щит з трьома щитами в ньому, це знак малярського цеху древнього Львова.