батьки Захера Мазоха

Батьки Мазоха

Леопольд Франц Йоганн Фердинанд Марія фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху така слава не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Його внучка, що живе в Парижі, досі намагається протестувати. Будемо називати його письменником, би не заплутувати читача іменами, часом схожими. Але мова йтиме не про нього, а про його предків.

Батько

Народився у Калуші.

Зміна прізвищ

Леопольд Йоган Непомук Ріттер (лицар) фон Захер в одруженні додає до свого прізвища Захер і прізвище дружини Кароліни фон Мазох (її часто чомусь називають в літературі Шарлотою), би її рід не перервався бо вона залишилася єдиною в роду. Цікаво, що сталося це коли їх сину письменнику було вже два роки.

Дослідниця Г. Сварник пище, що обидва прізвища первісно мали певно звучати дещо інакше. Так Захер був Сахер, а Мазох – Массох, мабуть з наголосом на останньому складі. Його батько, дід письменника, мав власну наручну печатку саме з літерою “S”.

Поліціянт

4 рр. він пропацює повітовим комісаром, а з 1832 по 1848 рр. очолює поліцію Львова. В своїй діяльності не стільки переслідував злочинців, скільки революціонерів. Це за нього засуджений Кароль Шайноха. Проте, є свідчення, що він розпізнав в Шайнозі надзвичайні здібності і повідомив губернський уряд, що той не зробив одного злочину. Якщо це так, то загально прийнятий образ Захера який сформували польські революціонери, не такий непримиренно моторошний і однозначний. Є його слід і у справі “Руської трійці”.

Відстежував так ревниво, що Відень в розпал революції забирає його зі Львова, би його присутність не розпалювала антидержавні почуття ще більше. Сім’я і його 12-річний син, майбутній письменник виїдуть зі Львова за півроку до австрійського розстрілу Львова. Бачачи бурхливий розвиток подій, головний борець з революцією не ризикував сім’єю.

Поміч бідним

Паралельно він член комісії Інституту для бідних.

Очолив львівську музику

1839 р. стає директором Галицького музичного товариства, протектором якого був кронпринц та ерцгерцог д’Есте. Ім’я Захера знаходимо в товаристві в якості прихильника ще під 1822 р. коли воно тільки но засновується. Щоб стати дійсним членом потрібно було мати ґрунтовні музичні знання, бути львів’янином, і відвідувати всі його заходи. І він таки музикує. Сучасники згадують, що він охоче і не погано грав. І любив грати на скрипці навіть поруч з кімнатою, де поліція проводила допити студентів-революціонерів!

Природничі науки

Жваво цікавився і науками. Був ентомологом, вивчав жуків. Зібрав геологічну і палеонтологічну колекції. Товаришував з австрійцем іхтіологом Рудольфом Кнером, викладачем львівського університету. По переведенню в Прагу, теж на посаду головного поліціянта, став членом, і навіть головою товариства природничої історії “Лотос”. Товаришував там з французьким палеонтологом Йоахімом Баррандом. Праця якого постала в значній мірі на основі його колекції.

Цікавиться і історією

А ще львів’яни завдячують Захеру збереженням своєї історії. Бо саме він поміг Денису Зубрицькому надрукувати його фундаментальну книгу “Хроніки міста Львова”, яка досі є безцінним джерелом документів з історії Львова. Бо цитовані Зубрицьким древні документи не всі дожили до нашого часу. Але тут є одне але. Зубрицький тоді працював слідчим. А отже Захер був його начальником.

В Празі Захер видає вже свою власну книгу з історії “Польські революції. Спогади про Галичину”, правда анонімно. А знав він про польських революціонерів ой як багато.

Матір

Одруження

В 24 роки Кароліна Мазох взяла шлюб з Леопольдом Захером якому було 29 років. Церемонія була в розкішному костелі св. Андрія, бернардинського монастиря. Тут вона і охрестить сина письменника. Запис про їх шлюб зберігся. Захер тоді займав посаду окружного комісара, що не було надто високим становищем. І лиш по одруженню кар’єра його пішла в гору, він став цісарсько-королівським губерніальним радником…

Діти

Кароліна народить 5 дітей. Первістком став майбутній письменник. Він згадує про матір з великою ніжністю і повагою.

Схожі записи

  • Попередниці Львівської ратуші

    Ратуша була символом міської волі, тому її ставили посередині міста, на центральній площі. І це цікаво, бо  в ті часи саме коли віра займала провідне місце здавалося б посередині міста мав би стояти величний собор. Отже, волю цінували дуже сильно.

    У Львові існувала ще одна особливість, центр міста був розділений на 4 частини, за віровизнанням. А саме були квартали юдеїв, православних візантійського обряду, вірмен, та католиків. І те що в центрі був не чийсь храм а ратуша, сприяло відчуттю рівності між громадянами різних віровизнань, хоча, при владі були саме католики.

  • Шевченківський гай у Львові

    Розташування експонатів у Шевченківському гаю Шевченківський гай – народна назва Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького. Розташований…

  • Екскурсія вуличкою Галицькою

    Вуличка Галицька є однією з найдревніших вулиць міста. І що унікально яка вів тисячоліття не змінювала назву. Вперше під тією назвою вона згадується в далекому 1382 році.

    Прогулянка нею не буде втомливою, проте дуже насиченою на враження. Її довжина всього 220 метри. А в середньовіччі вона була ще коротшою. Та саме через неї пролягав один з двох можливих шляхів виїзду-в’їзду до міста. Бо тоді Львів був опоясаний мурами, і мав лише дві брами (ворота) – Краківські та Галицькі. Вуличка вела від воріт до серця міста – площі Ринок.

  • Скарби львівської старої ратуші

    Головним скарбом ратуші було не золото, а документи, а саме привілеї міста. Бо завдяки ним Львів міг навіть після лихоліть легко відновити свої багатства. Це були привілеї про міську автономію. Львів навіть називав себе республікою , а міську раду – сенатом, а депутатів – сенаторами. Ці привілеї зачитували щороку 22 лютого, в день виборів. Їх зберігали в скрині, що мала багато відділень.

  • Забута львівська фортеця Цитадель

    В самісінькому центрі Львова, буквально за кілометр від площі Ринок, стоїть справжня фортеця. Та майже ніхто про неї не знає. І рідко який турист відвідує її. А даремно. Фортеця повністю збереглася. Причини її забуття пов’язані в занедбаності території і відсутності кав’ярень. А ще тому, що вона мало розрекламована. Ну і те, в ній був нацистський концтабір теж відлякує частину людей. Фортеця займає величезну територію пануючого над центром нагір’я. Вона складається з 4-х максимілянівських веж та гігантської казарми з оборонними крилами. Це не середньовічна фортеця, артилерійська фортеця ХІХ століття.