Коротка історія Львова

Місто як частина різних держав та міждержавних утворень мало різну роль. Інколи – як столиця держави, частіше, як столиця провінції. Проте, завжди зберігало вагомий вплив на цілий регіон.

Заснування Львова

Початки Львова лежать у такому тумані, що не вірте, коли вам скажуть про дату його появи і батька-засновника. Археологи припускають існування тут поселення (тільки от питання чи міського) з V ст. нашої ери.

Чітко, як місто, Львів згадується в літописі під 1256 роком. Згадується як місто, з якого спостерігали дим пожежі Холма (тепер Хелм, місто у Польщі), тодішньої столиці Галицько-волинської держави. Львів, у ті часи, мав назву “Град Льва”. А так як це було в час правління Данила Романовича, відомого з легкої руки російських істориків XVIII ст. як Данило Галицький, то згодом, саме йому і припишуть створення Львова. Але пам’ятаймо, що це потрібно сприймати лише як версію. А про те, що місто носить саме ім’я його старшого сина Лева, видається не викликає жодних заперечень.

Розташований на межі двох князівств, недавно об’єднаних, Львів швидко набуває стратегічного значення. І в XIV ст. тут є одна зі столиць велетенської Галицько-Волинської держави. Зрештою, столиці тоді часто «мандрували».

Довге польське завоювання. Перша Річ Посполита

З часу отруєння Юрія Тройденовича, почався довгий 47-річний період боротьби за спадщину Галицько-Волинської держави (1340-1387). Львів ставав то польським, то угорським, то напівсамостійним.

А 1387-1434 рр. Львів був столицею Руського королівства. Охоплювало воно лише Галичину. Волинь уже була литовською. Правителем нашого Руського королівства був король Польщі. Тобто, був один правитель на дві держави. Таке бувало в європейській історії. Так, майже в той же час, Людовік Анжуйський одночасно був королем Угорщини і Польщі. Але обидві держави зберегли свою державність. А от Галичина – ні. 1434 року Галичина остаточно втрачає фасад державности і була перетворюється в Руське воєводство, яке проіснує 338 років, до 1772 року. Його столицею залишиться Львів.

Коротка хронологія

  • 1340-1345 –– правління місцевого уряду на чолі з боярином Дмитром Дедьком
  • 1349-1370 –– перше польське панування
  • 1370-1387 ­­–– друге угорське панування в Галичині (перше було ще до Данила Галицького). В цей час був період автономії 1372-1379 роки, коли Галичиною керував Владислав Опольський, йому приписують численні привілеї якими Львів буде користуватися ще півтисячі років.
  • 1387-1434 ­­–– Львів є столицею Руського королівства на чолі з польським королем
  • 1434-1772 ­­–– Львів – столиця Руського воєводства у складі Польського королівства

Австрійський період

Наприкінці XVIII ст. могутні сусіди вирішили розділити велетенську польсько-литовську федерацію – Річ Посполиту. Російські війська окупують Львів, а через 4 роки передають його австрійцям. Так Львів опиняється на 146 років в складі Австрії, як столиця провінції з назвою Королівство Галицьке і Лодомерське, тобто до 1918 р. Ту ще слід згадати, що 1867 року королівство Галицьке отримує самоврядування.

ХХ сторіччя

Ну, а далі був калейдоскоп змін ХХ сторіччя. 1918 років Львів більше місяця був столицю ЗУНР (Західно-української народньої республіки). 21 рік – під польською, 3 роки під німецькою і 48 років під совєтською окупаціями.

  • 1918-1919 –– ЗУНР
  • 1919-1939 –– Друга Річ Посполита
  • 1941-1944 –– Німці
  • 1944-1991 –– СРСР

Автономний

Важливість міста зумовила те, що держави які ним намагалися володіти, завжди надавали йому численні привілеї. Як частина Польського королівства, Львів був фактично автономним, і навіть мав гучний статус “Республіки Львів” з власним парламентом, це було так зване магдебурзьке право.

В складі другої Речі Посполитої (1919-1939 рр.) та УРСР місто позиціонувалося як одне з найважливіших в державі, і регіональний центр. Питанням було лише на кого влада робить ставку з точки зору їх національності та політичних поглядів. Але це окрема велика тема…

Схожі записи

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.

  • Скільки років Львову, і хто його засновник?

    На питання чи знаєте ви коли засноване ваше місто, багато хто впевнено відповідає, що знає, і навіть називає якийсь рік. Але насправді, крім зовсім нових міст, ми зазвичай не знаємо жодної дати заснування. А те, що знаємо, то є перша згадка про поселення. Перша згадка, а не заснування! Чомусь розуміння в різності цих термінів затирається. Отож, ми не знаємо дати заснування Львова. Але знаємо коли Львів вперше згадується в письмових джерелах.

  • Дві італійки на троні. Катерина Медічі

    ХVI ст. вік двох королев італійок. Обидві владні, незважаючи ні що йдуть до своїх цілей. Обох звинувачують в отруєннях супротивників. І водночас то вік Ренесансу, культурного руху, в якому центр світу то Людина, її потреби і права. Мова буде про королеву польську Бону Сфорцу та королеву Франції Катерину Медічі. Обидві опосередковано та все ж сильно вплинули і на життя Львова, який на той час був в складі Польського королівства. Тут розглянемо діяльність Катерини Медічі.

  • Батьки Мазоха

    Леопольд фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху то не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Але мова йтиме не про нього, а про його предків. Всі вони були не місцеві галичани, а емігранти, які приїжджали в ново приєднану провінцію зі старих регіонів імперії. В перші десятиліття Відень робив ставку саме на перевірених, а не ново отриманих громадян. Тому тут значно легше робилася кар’єра. Як жартувала пані Косаковська з Потоцьких коли кинула різні суми однаковим жебракам. Той місцевий, з нього вже ніц не буде, а то австрієць, він ще може навіть губернатором стати.

  • Ренесанс у Львові

    Якщо готичний Львів то є дітище німецьких архітекторів, то ренесансний Львів є творінням італійців, на батьківщині яких і розквіт цей стиль. З Італії та італійських кантонів Швейцарії до нас перебралася ціла плеяда італійських архітекторів, які осіли у Львові.

  • Гора Лева у Львові

    Загадкова гора Лева у Львові. Давні історики припускали, що поруч з горою був первісний Львів, бо тут найкраще було б його захищати. І вони вбачали в рельєфі залишки давніх оборонних валів. І як ще один доказ поруч з горою Лева 1647 р. згадується дорога, яку Шараневич вважав однією з найдревніших, бо називалася „Via antiqua“ („Старa дорогa“).