·

Приховані пам’ятники Львова

Мова про пам`ятники, що є не на відкритому просторі. Шукати їх одне задоволення. Дізнатися про них більше – інше задоволення. То ж смакуйте в парі.

Швейк

Бравий вояка Швейк, згідно твору таки побував у Львові. на його вокзалі. Але як пам’ятник він сидить з гальбою пива та люлькою. Створений він 2002 року. Раніше його всі бачили сидячим перед кав’ярнею “Віденською”, але не витримав львівських дощів і пересів в глиб кав’ярні. То ж доведеться і вам зайти в середину би знайти його.

Білий лев

В підземеллі пабу “Білий лев”, що на вулиці Лесі Українки на вас чекає гігантський білий лев. То копія лева з Личаківського цвинтаря, з польського військового меморіалу “Цвинтаря орлят”. Тепер оригінали левів повернуто на цвинтар, але були часи коли вони зустрічали  мандрівників при в’їзді до міста, а один особливо помандрував і захищав то КДБ то геологічний інститут.

Туалетова пані

В кавярні “Атля”, що на Ринку, 45 є туалетова пані. Це натяк на давню історію, коли власник кав’ярні пан Едуард Терлецький століття тому відкрив в кав’ярні чи не перший платний публічний туалет міста. В правилах кав’ярні був пункт 14, який говорив що до бабці кльозетової (туалетової) має бути платне і чемне, без пропозицій. І у Львові “сходити до Едзя” стало синонімом сходити в туалет. Та якось письменник Кароль Макушинський прийме її за поважну даму і поцілує руку. Потім він робить це постійно.

Пивний живіт та коронування

2013 року в дворику площі Ринок, 18 з’явився пивний живіт. Він виринає з під землі і здалеку нагадує каналізаційний люк, що здувся. На ньому написано, що то пивний пуп України. Тут маємо подвійне трактування. Кажуть, що від пива росте пивний живіт, чи радше живіт для пива. Друге значення слова пуп, то центр. Згадаймо як Єрусалим називали пупом Землі. Пам’ятник з’явився як жартівлива реклама королівської пивоварні, що поруч. Також, біля живота ви можете коронуватися, бо зваблива молода пані тримає корону для всіх охочих.

Юрій Кульчицький в шахті

В копальні кави, в її підземеллі, що нагадує шахту де добувають каву ніби вугілля стоїть Юрій Кульчицький. Виходець з Галичини, який став героєм розвідником під час Віденської битви 1683 року. У Відні він відкрив кав’ярню “Під синьою пляшкою”, що зробила турецький напій – каву на популярний напій цієї європейської країни. Після цієї битви кава стала символом перемоги над турками. Кажуть, що він зажадав собі у винагороду 300 мішків кави, що були в турецькому обозі. Каву він подавав в турецькому посуді, та і сам вдягався як турок, пригадуючи цим, як він в подібному одязі пройшов через табір турок би передати рятівну вістку обложеним, що їм на допомогу йдуть армії союзників. Тож віденці зібралися з духом і протрималися ще до їх приходу.

Король Данило і Андрей Шептицький в Ратуші

Коли підніматися на вежу ратуші, то на одному з поверхів на вас чекатимуть бронзові погруддя короля Данила та Андрея Шептицького. Перший заснував Львів, а другий став символом українського Львова в міжвоєнні між Світовими війнами.

Фома Невіруючий

В дворику вірменської церкви є вмурований барельєф на якому воскреслий Ісус дозволяє апостолу Фомі запхати пальці в свою рану на грудях, би той пересвідчився, що Ісус точно живий. Бо той не впізнав його по воскресінню. Барельєф перенесено сюди з неіснуючої іншої вірменської церкви Львова

Святий Христофор

Покровитель мандрівників і монах з неймовірною долею. Але тут він є символом конкретної людини –– банкіра Христофора Августиновича, що офірував свої гроші на розбудову вірменської святині, що поруч. Про банкіра говорить таблиця вмурована в п’єдестал пам’ятника. І на ній є його герб.

Директори

В дворику ресторану “Mons Pius” є ціла галерея погрудь директорів “Mons Pius” коли той був банком. Все це славні вірмени Львова, що керували одним з найдавніших банків Львова, що проіснував три століття.

Наплічник

На подвір’ї географічного факультету з 2012 року є пам’ятник наплічнику, спорядженому і готовому до мандрування. Вивчення географії то нерідко мандри. Тож, можете і ви приміряти цей наплічник на себе, як на майбутнього мандрівника.

Відьма

В подвір’ї музею аптеки, що на Ринку є пам’ятник відьмі/ знахарці як символу народної медицини та аптекарського знання народу. Вона тримає змію, символ медицини.

Схожі записи

  • Приховані пам’ятники львівської Святоюрської гори. Квест

    Над старим Львовом з протилежних боків домінує Високий Замок і церква святого Юра на однойменній горі. Всі хто йдуть до величного храму, засліпленні його красою та зусиллями підйому, що крім храму і великого пам’ятника Андрею Шептицькому, фактично нічого не бачать. А насправді, вони пропускають добрий десяток цікавих і важливих пам’ятників, точніше пам’ятних таблиць. Бо Святоюрська гора то не тільки церква.

  • Львів мав свій сорочинський ярмарок

    Ярмарок мав свого могутнього покровителя, самого святого Юра, що мужньо вбивав дракона. Його скульптура, що стояла на аттику храму Святого Юра проглядалася з кожного закутка ярмарку і давала відчуття захисту та небесного заступництва. Але він спустився до простої людини, і став жаданий особливо дітками бо перетворився на смаколик медівник (пряник) названим юрашком. Його продавали в наметі славного цукерника (кондитера) Левицького. Його випікали для цих ярмарків львівські господині… “Газета Львівська” писала, що випікання печива сягло високого рівня. Мигдальні, цитринові, помаранчеві, кавові, ванільні, базельські, нюрнбергські, макаронні, гомеопатичні, перчені, цинамонові, алопатичні. Назви деяких з них нагадують аптеку. Кожен дорослий вважав за обов’язок купити своїм дітям того юрашка.

  • Вілла гіпсових королів Львова

    Якщо інші палаци будувалися аристократією для хизування чи підтвердження свого статусу, то Юзефа Франц будує палац-рекламу. Власниця гіпсової фабрики, що продукувала гіпсові прикраси для будівництва, хотіла мати палац, як вивіску можливостей своїй фабрики. Тому, палац рясно прикрашений, навіть надміру, маскаронами, горельєфами, колонами, скульптурою.

  • Скарби львівської старої ратуші

    Головним скарбом ратуші було не золото, а документи, а саме привілеї міста. Бо завдяки ним Львів міг навіть після лихоліть легко відновити свої багатства. Це були привілеї про міську автономію. Львів навіть називав себе республікою , а міську раду – сенатом, а депутатів – сенаторами. Ці привілеї зачитували щороку 22 лютого, в день виборів. Їх зберігали в скрині, що мала багато відділень.

  • Дежавю або Балкони ви мої, балкони…

    Львів, як і багато міст світу пережив етап масового будівництва. Етап, коли головним була житлова площа, а не її вигляд. Етап масового будівництва висотних будинків за типовими проектами. Ця типовість була настільки типовою, що нерідко доходило до справжніх парадоксів.