Найбільше свято старого Львова

Львів любив і вмів бавитися. Але такого святкування не було ні до ні певно після. Свято тривало 8 днів. І місцем для нього обрали головну площу – Ринок. Мова про святкування 1622 року проголошення святими Ігнація Лойоли та Франциска Ксав’єра, засновників єзуїтського ордену. Орден закріпився і у Львові, де створив в межах мурів грандіозний храм, який і досі є окрасою міста. Єзуїти добре розуміли вплив видовищ на уми людей. Тому, вдало їх використовувало для своїх потреб. Обидва святих до речі були басками, як і д’Артаньян.

День перший

А почалося все звичайно з літургії. Далі всі пішли на Ринок. Очолили похід музики. вони грали на переносних клавікордах (клавішні інструменти). За ними йшли 130 спудеїв (учнів) з єзуїтського колегіуму з запаленими свічками. Далі аж 500 вояків піхотинців в повному обладунку. На вежі ратуші грала капела. Це все супроводжували постріли аж з 80 гармат і мортир. Кажуть, що багато хто оглушений просто падав з переляку.

У вечері на Ринку почалося змагання. Призом був добре відполірований шолом та панцир. У ньому прийняло участь 40 вершників католиків і юдеїв! Вони стріляли в ціль, бились на списах, на галопі підіймали шапки з землі.

В 9-й вечора, з ратуші виїхав вершник. Насправді то було опудало, заправлене сіркою. Воно символізувала єретика Арія. Його підняли на грати (решітку) вежі і спалили.

День другий

Свято почалося аж у вечері. Знову змагання військових. Стинали одним махом голови живим гусакам, і навіть телятам. Обезголовлена скотина стала призом для переможців. Тепер на площу виїхало опудало ще одного єретика – Нестор. Його чекала доля Арія. Пам’ятаєте яка?

День третій

 Тепер змагалися у стрибках у довжину. На площі викопали для того рів у вісім ліктів шириною. А далі на площу виповз дракон. Він навіть плювався вогнем. Виїхала і скеля з Орфеєм та Юліан Відступник. Обох розтрощили і палили. Чому постраждав Орфей? Важко сказати.

День четвертий

На Ринку виріс цілий Парнас, гора на які в Греції жили музи. З його вершини славили нових святих фавни, грав на лютні Амфіон, музи, Пегас і дріади. Тобто, герої істоти з античної міфології визнали цих святих.

Цього разу з ратуші вибіг носоріг з великим негром. Виїхав на Ринок віз з вбитими волом та кабаном, вже без шкіри. На возі сиділи різники, і м’яса тих тварин на очах у всіх виготовляли ковбаси. А потім кабанячі рулети, окости, луканські сосиски. свинячі ковбаски, порізані перед тим, кидали між глядачами.

А тим часом на гратах згорів носоріг з негром. До них долучили і єретика Мартина Лютера. Та видно його більше не любили, бо перед спаленням ще повозили на кабані Ринком. І сидів він на ньому на кріслі. Йому аж чотири рази прочитали його смертний вирок. Читали на кожному куті площі.

День п’ятий

Тепер настав час міфічного бога Діоніса, верхи на бочці, бо то був бог вина. Свій великий келих на півтора римські фути перехилив. Штовхав візок поперед себе, з п’яними вакханками. Герольд проголосив його вигнанцем і він був виведеним за браму міста.

Вояки почали штурм замку, створеного для того на площі. В ньому ніби боронився ще один знаний єретик, Ян Жижка. Тепер неподалік Ринку є вулиця в честь нього. Знали б вони тоді як до жижки будуть ставитися у Львові тепер!? Аж під ніч замок впав. Через таке чекання, глядачі набралися злості. І коли Ян мали як і попередніх святих підняти на гратах для спалення, вони самі розтерзали його опудало.

Гуску, що була високо прив’язана, намагалися зірвати селяни на конях. Та їм то ніяк не вдавалося. На ганьбу їм то зробив чех. А Ян Гус був чехом. Чи випадково?

Кульмінація

Наступні 2 дні святкування вже не дивували. Потрібно таки було відпочити перед кульмінацією. На останній, восьмий день подивувала ілюмінація. Освітили Ринок і Високий замок. А ще на Ринку тричі запалювали штучну фортецю.

Видовище неймовірно потішило львівський люд. І лиш, як напише хроніст Бартоломей Зіморович, іновірці злостилися з того і “криво споглядали козлів”. При владі у Львові тоді був могутній бургомістр (мер) Мартин Кампіан, “муж здатний до всього” (Зіморович).

Доповнення Зіморовича

Докладний опис цього неймовірного видовища залишив нам латиною угорець Альберт Валацій. Та Зіморович додає цікаві деталі. Ось вони.

Було сім рухливих планет, що прославляли своїх рухом нових святих. Музичне змагання танцюристів, атлетів, акторів, юнацькі забави. Нагороди роздавав спеціальний даритель.

Серед покараних єретиків згадує ще й Кальвіна, Цвінгля та Магомета. І що возили єретиків на догах, ослах, свинях, ледве живих шкапах, “чи навіть на єврейських спинах”. Якщо не спалювали на гратах, то розвіювали димним порохом.

Решітка/ грати

І ще кілька слів про знамениті грати видовища. Вперше їх використали далекого 1588 р. з нагоди святкування коронування Зігмунта ІІІ Вази.Свято нна /Ринку організували Ансерин та Станцель Шольци. Почепили на ланцюгах грати на яких палили ввогонь би далеко, чи не на все місто було видно. Так вежа ратуші ставала своєрідним маяком святкування. Це запало львів’янам в серце, і відтоді ті той винахід використовували на всіх загальноміських святкувань, що проходили на Ринку.

А час був тяжкий

Святкування ці були не в час благополуччя, а суцільних лихоліть. Так після перемоги над Турками під Хотином свої війська не дочекалися плати і створили конфедерацію у Львові (союз законної боротьби за свої права). Зі Львова вони висилали загони і накладали контрибуцію на мирне населення. Львів і край страждав аж до осені. З Варшави таки прибули гроші, але їх не вистачило. Тоді решту, задля звільнення від військ, виплатив і Львів. Так місто заплатило солдатам те, що мав заплатити уряд держави.

Населення краю зменшилося і через неврожаї та напади в татар в минулі роки. Панувала велика дорожнеча. Ще ніколи стільки не платили за зерно.

Наступний рік став ще жахливіший. Кармеліти принесли з собою епідемію з Кракова. Спочатку вимер їх монастир, а далі хвороба перекинулася на місто. Припинилося торгівля, і навіть суд не діяв. Заможніші тікали з міста. Та навколишні села спустошив черговий напад татар, що жваво забирали в полон. З влади міста залишився на посту хіба бургомістр Кампіан. Люди вмирали навіть на дорогах. Зіморович каже, що померло 20 тисяч. Кілька міських грабарів не встигали ховати стільки люду. Коли спала пошесть згоріло Краківське передмістя.