Палац розвідника, або львівський Джеймс Бонд

Львівський Джеймс Бонд

Розвідник, для нас це щось загадково привабливе. А чи знали ви, що ві Львові був свій Джеймс Бонд? І це не перебільшення. Мова йтиме про найуспішнішого розвідника і ловеласа міжвоєнної Польщі Єжи (Юрій) Сосновського. Він, як і Бонд, вмів зачаровувати собою жінок, і завдяки цьому таланту здобував всю потрібну документацію.

Початок кар’єри шпига

Почалася розвідувальна кар’єра також через жінку. Жінку командира його полку. Зраджений полковник погрожує вбивством. Кажуть, це і приверне увагу керівників розвідки до Єжи, а сам Сосновський тепер має вагому причину бажати як найшвидше покинути Польщу. 1925 року він пройде надкоротке навчання і його відправлять в Берлін, працювати в посольстві. Де він успішно діє з 1926 по 1934 рік. До розвідки Сосновський провоює на фронтах Першої світової та совєтсько-польської війни. На війні навіть став льотчиком.

Гер шпигун

Повне ім’я нашого героя Єжи Ксавєрій Францішек Сосновський. Та в Німеччині його відкрито називають шпигуном. Це сталося через провальну спробу викриття. 1932 р. в газеті “Берлінер Трибюн” з’явилася стаття підназвою “Хто такий ротмістр Сосоновський”. Викрити його спробує графиня фон Бохольц через невдалі стосунки з ним, вона так мститься. Та сенсацію сприйняли як банальну плітку. І знайомі ще три роки, до його реального викриття, вітатимуться з ним не інакше як “гер шпигун”. А він у відповідь говорив, що саме так приходить земна слава.

Гарем розвідниць

Вся його резидентура складалася майже виключно з жінок. Цьому не заважало і його офіційне одруження. Що таке подружня вірність перед любов’ю до батьківщини?! Мабуть, то був єдиний шпигун світу, якому робота приносила реальне задоволення для душі і тіла. Але жінка його і погубить.

Вдавалося йому маніпулювати і чоловіками. Так він перевербує обер-лейтенанта Гюнтера Рудольфа, якому німецька контррозвідка доручила слідкувати за ним.

Найдорожчий польський агент

На нього, і його розвідувальний гарем, який складався майже з трьох десяток жінок, Варшава витрачала половину свого розвідувального бюджету. Деякі агентки придумували своїх агенток і брали за них гроші собі. То ж не все йшло саме йому в кишеню.

Викриття

От як описує його викриття Лідія Коляда:

“Провал Сосновського в 1934 році був гучним. Операцією з його затримання керував сам Вальтер Шелленберг, начальник політичної розвідки служби безпеки. У своїх мемуарах “Лабіринт” він згадував, що Ренату фон Натцмер запідозрив швейцар установи, де вона працювала, і доповів про це начальству.

“Негайно встановили безперервне спостереження за численними знайомими фройляйн фон Н. Поступово коло звужувалося. Ми встановили, що фройляйн фон Н. часто відвідує фешенебельні ресторани Західного Берліна та неодноразово зустрічається там з одним дуже імпозантним й представницьким чоловіком, який буває також в будинку її овдовілої матері. З’ясувалось, що мова йде про помічника польського військового аташе в Берліні.

Одному зі співробітників Абверу вдалося непомітно познайомитися з ним, видавши себе за агента “десятого бюро”, оскільки цей поляк, на прізвище Сосновський підтримував контакти й з французькою розвідкою. Агент Абверу запропонував Сосновському купити секретні німецькі матеріали. Той, відчуваючи себе в цілковитій безпеці, клюнув на вудку. Сосновський та наш агент домовилися зустрітися в залі очікування першого класу на одному з берлінських вокзалів, де товар повинен був перейти з рук в руки за готівку.

Тут їх й заарештували (нашого агента, зрозуміло, тільки про людське око). Одночасно провели арешти всіх підозрюваних у цій справі, серед яких була і фройляйн Н. Тієї ж ночі розпочалися допити. Результати були приголомшливими. Німецькому Абверу у сіті потрапила велика риба. З’ясувалося, що Сосновський був підполковником польської служби та співробітником варшавської розвідки“, – писав Шелленберг.”

Смертна кара

Суд проходив з дотриманням суворої таємниці. На засідання допустили лише міністра пропаганди та керівника гестапо. Двох спільниць Сосновського засудять до смертної кари. А він сам отримав довічне ув’язнення. Бо згідно німецького законодавства, іноземців не засуджували до смертної кари. Одна з засуджений, Фрау фон Фалькенгайн, вирішує також скористатися з цих законів. Вже по винесенні вироку, вона пробує вийти за нього заміж, би стати польською громадянкою, і врятуватися. Та їй цього не дозволили. Та все ж, на страті, кажуть, вона сказала, що з радістю вмирає за свою нову батьківщину –– Польщу.

Страта двох жінок відбулася в присутності Сосновського. Ще одна кара для нього. На видовище прийшли і високі чини СС та гестапо. Це вже був другий рік правління нацистів.

Сидіти Сосновському довелося у найтяжчій в’язниця Німеччини – Моабіту. А ось вам цікаві співпадіння. В тій в’язниці сидів і лідер німецьких комуністів, легендарний Тельман. Адвокатом в Тельмана і Сосновського була одна і та ж особа.

Через два роки Сосновського обміняли на німецьких шпигунів. Вигідно бути шпигом. Ти завжди бажаний обмінний фонд. Та тепер, йому вперто не щастить. Канаріс зробив все би поляки прийняли його не як героя, а як зрадника. Тому, і в Польщі на Єжи також очікує в’язниця. Рідна Польща засуджує його на 15 років. Не довічне, але також не вельми виграшно. Чи не так? Слідство на батьківщині тривало майже три роки. Його звинувачують у тому, що він був подвійним агентом, і перепродавав секрети відразу кільком державам. До того ж Сосновського оштрафують на 200 тисяч. злотих, за розтрату величезних державних коштів.

Пекло Другої світової війни

В’язниця виявилася, ще милим місцем, порівняно з тим, що чекало на нашого Бонда на волі. Почалася Друга світова війна, про яку він так старанно попереджав. Німці швидко захопили Польщу. І Вільгельм Канаріс розпочав розшук Сосновського би помститися. Насправді Канаріс мав би бути йому вдячним. Бо саме через викриття Сосновського, він і став керівником Абверу (військова розвідка). Попереднього керівника служби було вигнано через те, що прогавив діяльність нашого шпигуна.

А що було далі? А тут вже починаються суцільні версії. Можливо, його стратили поляки, би той не потрапив до рук Канаріса. Є версія, що таки вижив. Розстріл був недбалий. І раненим відступав на схід, де потрапив вже в лабети московських спецслужб. На Луб’янці з ним працював сам Павло Судоплатов, вбивця Коновальця, а згодом і керівник радянських спецслужб. Один польський генерал, на еміграції в Англії, розкаже, що там, на Луб’янці той і вмер з голоду. Є ще версія, що Єжи був розстріляний поляками, але не в 1939, а в 1944 році. Як би там не було, а для Польщі він і надалі залишається зрадником. Чи не єдиний шпигун Світу, до якого мали претензії три держави!

Результати його семирічного шпигування

Вважається, що він зумів передати Варшаві повний план зосередження німецьких військ. Про підготовку німецьких військ в СРСР, в обхід заборонам Версальського миру, згідно якого Німеччина не мала мати танкових та авіа військ. Сценарії нападу Німеччини на Францію та Польщу.

Ну і згадаймо вислів Сосновського, що справою розвідки є не тільки добування правдивої інформації, а й створення потрібної інформації 🙂

Палац-замок

А тепер про родинний палац Єжи Сосновського. Палац збудував для себе його батько Юзеф, який був архітектором. Спочатку то був доволі скромний дім. А через 6 років, 1907 р., Юзеф добудує розкішне південне крило з вежею. Саме вежа і є головною окрасою і акцентом палацу. Радимо добре обдивитися деталі. Численні маскарони, розписи, дерев’яна бруківка. І легендарний лев при вході. Все це вартує прискіпливої уваги. Без сумніву, палац Сосновського є однією з найгарніших споруд Львова. Багато хто називає його замком.

Утримувати палац Юзефу стає все важче, і після Першої світової війни, він переробить його в прибутковий дім.

Ну, і на прощання. В Мілані найшли схожий палац. Але він виявився молодшим за наш. Отже міланське творіння не могло бути прототипом нашого. А чи було навпаки. Мабуть, ні. Обидва палаци черпали своє надхнення з розкішних замків Італії. Тож італійський слід безсумнівний і в нас.