Статуя Свободи у Львові

А чи Свобода є Свободою?

Наприкінці ХІХ ст. польська громада Львова спромоглася відкрити банк під назвою “Галицька каса ощадності”. Її назву польською тепер відреставрували і її добре видно під куполом. А ще назва зашифрована в обрамленні балкону, що складається з повторення букв GKО.

 Будівля банку збудована в стилі неоренесансну та необароко і є дуже імпозантною та щедро декорованою, зокрема і скульптурою. Під куполом скульптура жінки нагадує американську статую Свободи, тільки значно меншу, а головне – сидячу. Кажуть, що то єдина сидяча Свобода в Світі. Як і американська статуя, вона має промені довкола голови та тримає смолоскип. Ну хто б після того сумнівався, що то наближена копія Свободи!? Додає впевненості в тому і назва вулиці, на якій вона сидить – проспект Свободи. Проте, офіційно статуя має іншу назву – Ощадність. Але про це мало хто відає.

Львівська статуя Свободи (будемо її так називати за народною традицією) не самотня, як в Нью Йорку. Біля неї сидять два чоловіки. І символізують Рільництво (сільське господарство) та Промисловість. Вся група уособлює те, що гроші зароблені в тих сферах є мудро заощаджувати задля подальшого розвитку. Думаємо, Ощадність не випадково нагадує Свободу. Бо щоб могти заощаджувати, то потрібно мати свободу дії. Так, що не такою вже є і помилкою давати Ощадності й друге ім’я – Свобода. А у фойє вас зустріне статуя Фортуни, не зайвої помічниці в підприємництві.

“Батько” Свободи

Обидві скульптури і Свободу і Фортуну створив львівський скульптор Леонард Марконі. Його рід походив з італійської Мантуї. І хоч Леонардо народився вже у Варшаві, та майстерність свою вдосконалював на батьківщині батька, в Італії. Його скульптури прикрашають чимало львівських будівель у центрі міста, зокрема:

  • Львівську політехніку;
  • колишній Крайовий суд по вулиці князя Романа;
  • дирекцію залізниць на вул. Січових Стрільців, де є його легендарний Меркурій;
  • готель Жорж, на чотирьох кутах якого є скульптури-символи Азії, Європи, Америки і Африки;
  • Національний музей на просп. Свободи;
  • Преображенську церкву на вул. Краківській.

Що було до Свободи

На місці банку був один з перших, якщо не перший у Львові готель, під назвою “Під римським цезарем”. Він був не менш імпозантний ніж каса ощадності. Згодом його дещо перебудували і перейменували на готель “Англійській”.

Смертельна Свобода

За часів радянського союзу сталася трагедія, про яку промовчала тодішня преса. Тоді рідко писали про трагедії. 1981 р. від нашої Свободи відламалася рука і вбила пані, що проходила цією людною центральною вулицею. Майже 15 років Свободі довелося бути безрукою. Зрештою, відпалу руку її до ліпили, але вона відрізнялася світлішим кольором і дещо неприродними пропорціями. На 2017 рік скульптурну групу реставрували. Руку переробили, і на всяк випадок, закріпили тросом до купола. Під час реставрації виявили, що проміння Свободи первісно мало позолоту, і її реставратори відновили власним коштом бо це не входило в запланований кошторис реставраційних робіт.

Можливо, чимало львів’ян пам’ятають як наприкінці минулого століття під цією скульптурною групою був електронний годинник зворотного відліку. Він відраховував секунди до нового тисячоліття. Крім того, у такий оригінальний спосіб (погодьтесь, як на 1999 рік, це було незвично), себе прорекламувала торгова марка, що спонсорувала хронометр і додала свою символіку до нього.

Схожі записи

  • Найгарніші вілли львівського Нового Світу

    Це вілла яку для себе збудував архітектор Юзеф Сосновський. Ажурна вежа з балконом надала схожості віллі з замками. Під балдахіном балкону недавно від реставрували фрески, які добре проглядаються з вулиці. Вхід сторожить лежачий добрий лев. У подвір’я веде дерев’яна бруківка. А ще в проїзді є маскарони які явно притягують асоціацію на сім’ю з бабці, діда та внучки. Зрештою, палац вартує ретельного огляду. Це одна зі знакових споруд Львова. А ще, син архітектора був найуспішнішим шпигуном Польщі. В Берліні він створив цілий гарем розвідувальниць.

  • Кав’ярня “Світ кави”

    Є у Львові вуличка, або як тут кажуть – закапелок, Катедральний, де є готичний костел і три будиночки, але аж 4 кав’ярні. Серед них – і Світ кави. Вона досить знана і відзначена численними нагородами. Та найкращою її нагородою є прихильність її клієнтів. Кав’ярня зберегла шарм віденських кав’ярень, де люди приходять не перекусити, а саме таки на каву та повільну дружню чи ділову розмову.

  • Як ві Львові рицарство з курями воювали

    Так саме курками була війна під Львовом. І та, кури в ній програли. Хто ж виступив проти птиці, що за військо? А були то найперші воїни держави, найхоробріші мужі королівства Польського. Чим же загрожували кури? Що проти них виступило аж 150-тисячне військо? Невже кури загрожували королівству. І що то були за злі птиці?

  • Знесіння: справжній ліс у центрі Львова

    Дивовижно, але це майже так. В центрі Львова можна віднайти великий ліс, названий ландшафтним парком. Як йому вдалося вціліти і не бути забудованим? Вся справа у складному ландшафті, який дотепер оминали будівничі. Колись тут діяли каменоломні та кар’єри. Один з кар’єрів, найбільший, утворений навіть порівняно недавно, у радянські часи. З нього брали пісок для склозаводу, що був неподалік. Зручно і економно. Тепер це величезний амфітеатр, що стрімко заростає деревами.

  • Львівська політехніка як туристична перлина

    Чи знали ви, скільки прекрасного приховує в собі Львівська Політехніка? Якщо ваша відповідь – ні, то читайте далі про це детальніше.

  • Як у Львові йшли в монастир аристократи

    Мова про одну з найвпливовіших жінок польського королівства Теофілію Вишневецьку з Лєщинських, споріднену з королями та гетьманами. На той час їй було вже 73 роки. Чоловік помер 12 років тому. Три доні вдало вийдуть заміж. Так Урсула стане дружиною гетьмана литовського Михайла Радзивіла прозваного Рибонькою, одного з найбагатших магнатів Речі Посполитої. Отож, пора було і подумати про свою вічну душу.

    Та її облечини (постриг) 11 лютого 1753 року перетворилися на загальноміську забаву, що нагадувала швидше весілля чи хрестини і навіть перевищала попередні свята, що були до того у Львові. Та й вона, за традицією тодішніх аристократів йшла в монастир який фактично і  перебудувала. Хоч не вона була його засновницею, проте профінансувала побудову його храму та дзвіниці.