Попередниці Львівської ратуші

Походження назви

Ратуша, назва походить від німецького Rathaus, що перекладається як дім ради, міський парламент. Чому з німецької мови? Бо так називали парламенти міст з магдебурзьким правом, яке виникло в Німеччині і його назва походить від німецького міста Магдебург. Ті в міста центральної та східної Європи які здобували автономію, зазвичай копіювали закони німецького магдебургського права. За винятком хіба міст Балтики, де було ганзейське право.

Символ волі

Ратуша була символом міської волі, тому її ставили посередині міста, на центральній площі. І це цікаво, бо  в ті часи саме коли віра займала провідне місце здавалося б посередині міста мав би стояти величний собор. Отже, волю цінували дуже сильно.

У Львові існувала ще одна особливість, центр міста був розділений на 4 частини, за віровизнанням. А саме були квартали юдеїв, православних візантійського обряду, вірмен, та католиків. І те що в центрі був не чийсь храм а ратуша, сприяло відчуттю рівності між громадянами різних віровизнань, хоча, при владі були саме католики.

Гордість міста

Хоч ратуша і перекладається як дім ради, насправді це була багатофункціональна споруда. Крім ради в ній діяв міський суд –– лава, та комісія Сорока мужів, контрольний фінансовий уряд. Ще, цікаво, що насправді ратушу іменували часто більш пафосно, а саме сенатом республіки Львів. Це перегукувалося з суцільним захопленням Древнім Римом.

Перша ратуша

Про неї відомо, що вона згоріла 1381 року. Тоді згоріли старі документи, що є великою втратою для вивчення середньовічного Львова. Мабуть вона була дерев’яною. На першому поверсі в ній була торговельна зала. На другому поверсі була рада засідань. До неї вели сходи з еркером, з якого промовляли до народу. Часто в цій залі були приватні забави, наприклад весілля. Щороку в ній забава для старости. Кажуть, тоді витрачали купу перцю, шафрану хліба й вина.

Саме на ній зафіксовано перший міський вежовий годинник під 1404 роком.

Друга ратуша

Це була готична споруда. До неї була прибудована, каплиця бо засідання райці (депутати) починали з молитви. Ще райці мали свій вівтар в головному католицькому храмі Львова, що був поруч. Зовні, на стіні був намальований образ “Христос на віслюку”, тобто в’їзд Ісуса в Єрусалим. На вежі був рельєф з зображенням Богородиці. В ратуші засідав суд– лава. Цікаво, що після винесення вироку, лавники омивали руки в золотій мисці, пригадаймо Понтія Пилата і його омивання рук по винесенню смертного вироку Ісусу.

Саме ратуша довго була місцем продажу вина Бо існувала заборона торгувати ним поза межами ратушевих пивниць. Продавала не сама ратуша, а здавала ті пивниці купцям.

Опис попередньої ратуші

Це третя ратуша Львова. Її вигляд нам добре відомий. Сучасна будівля ратуші займає гігантську площу посеред Ринку. Та це творіння австрійської бюрократії, що потребувала значних площ. Попередня ж займала десь 5-ту частину сучасної, і крім неї, посеред площі ще було три вулички на яких стояли 11 будинків.

“стара ратуша складалася з кількох будинків, фронтом обернених до полудня. Середній будинок був найстарший, своїми основами сягав до початків міста; направо і наліво були пізніші прибудови. Головний вхід був у лівім крилі. Вели до нього широкі сходи і півкругла брама, оперта на сталевих стовпах; за нею був передсінок і сіни, з яких ішли кам’яні сходи на поверхи. Найвеличавішою залою будинку була кімната «панів», або «консулярна». Тут збиралася міська Рада… Радна кімната славилася багатством. Тут були: дорога збірка східних килимів, дорогоцінні свічники, годинники, образи, карти частин світу, великий герб Львова та інше. Рада приймала тут гостей і посольства. Побували тут також посли Богдана Хмельницького: 1648 року Захарій Хмельницький — свояк гетьмана, 1655 року — Павло Тетеря та Лесницький. Побіч радної кімнати була скарбівниця, де переховувано привілеї міста і різні дорогоцінності — міські та приватних осіб. На поверсі над радною залою була зала лавничого суду, де висів старовинний образ «страшного суду». Дальше містилися кімнати різних міських канцелярій. Окремо була кімната колегії “40-ка мужів”, яка постала 1577 року. До неї належали представники ремісництва, біднішого міщанства,…” пише знаний львівський історик Іван Крип’якевич.

Кампіанівська вежа ратуші

Головною прикрасою ратуші була кампіанівська вежа, названа так в честь бургомістра, що перебудує її на початку XVII ст. Мала висоту 58 метрів, що на 7 метрів нижче сучасної. Зате була вона набагато витонченішою. Перша її частина була квадратною (збереглася від попередньої ратуші), а далі восьмигранною. Верх прикрашала баня з стрімкою вежечкою. Увінчував її полььский орел, під ним був лев-флюгер. Коли лев падав, то це сприймали як знак на прихід біди. Зокрема впала вона перед турецькою облогою 1672 року. Після того падіння його полотили. Під орлом була металева куля. Після її падіння в ХІХ ст. в ній знайдуть монети з XIVст.

На вежі був годинник, що крім звичних стрілок з циферблатом сповіщав час биттям дзвонів. А ще вежу оперізував балкон, з якого проглядалося все місто в межах оборонних мурів. На ньому денно і нічно ходив охоронець виглядаючи вогонь, та вразі пожежі, бив тривогу і виставляв прапор вдень чи ліхтар в ночі, аби було видно в якому напрямку треба бігти на гасіння пожежі. Пожежної служби давнє місто не мало, і її функції виконували всі здорові чоловіки. Через звичну для старих міст тісну забудову, вогонь навіть далекого сусіда загрожував швидко перекинутися навіть на протилежну частину міста. Тож кожен допомагаючи сусіду, навіть далекому, насправді захищав самого себе.

Балкон підтримували 20 цоколів, 8 яких мали форму левів, Тепер кілька з них можна побачити в гроті Високого замку та біля криниці на вулиці Коперника.

Падіння вежі

1826 року, це вежа впала, коли була розібрана ратуша. Її падіння виявилося не тільки трагічним, а й мало кумедні нотки. Бо тріщини перед тим оглянула комісція зі знаних архітекторів, і вирішила, що вежа не потребує ремонту. І, поки вони писали свій авторитетний висновок, вежа завалилася. Після цього архітекторам вже не довіряли, і коли тріщини виявили на сусідній вежі єзуїтського костелу, то її вирішили частково розібрати, не покладаючись на рішення архітекторів. Так вона і досі стоїть нижча за храм. Та архітектору Йозефу Марклю який зробив цей трагічний висновок доручили збудувати нову, сучасну ратушу. Але це він зробив вже добре, бо вона стоїть вже два століття.

Ще кілька слів про падіння. Тесля Кафвка вбіг до комісії, зі словами “Мої панове, Ратуша валиться”. За це він отримає з Відня Хрест Заслуги.

Спроба перебудувати ратушу

Сучасна ратуша колись не подобалася

Сучасну вежу і ратушу львів’яни сприйняли вороже. Історик Францішек Яворський назвав її бридкою спорудою з комином (димарем), так він назвав сучасну вежу. Проте, ми звикли, і порівняно з сучасними архітектурними творіннями, вона вже видається взірцем витончености. Але мала бути вона ще гарнішою Довго на стриху зберігалися 27 барельєфів Йогана Шімзера, їх так і не встигли встановити. Вони були знищені під час обстрілу повсталого Львова австрійською артилерією в 1848 році. Саме тоді вежа втратила свою баню (купол).

Про те як функціонував уряд древнього Львова ми ще спробуємо написати в майбутньому, бо окрема і цікава тема. До зустрічі у наших віртуальних мандрах по історії нашого Львова. Хай лев додасть нам хоробрости і сили.