Найвідоміша і одна з найстаріших площ Львова. Його серце протягом п’ятисот років. Назва центральної площі є типовою для міст, що мали Магдебурзьке право (право міської автономії). Магдебургія виникла в Німеччині, то ж німецька термінологія є звичною для міст, що переймали ці закони. Німецького походження є і слово «ринок». Первісно воно звучало як «ring», і означало «коло». У слов’янських мовах «рінґ» трансформувався у «ринок». А так як на Ринку зазвичай і проходила головна торгівля магдебурзьких міст, то ж слово стає синонімом слова «базар».
Будівлі на площі Ринок
По центру Ринку височить ратуша. Назва будівлі походить також від німецького «Rathaus» – будинок ради. Але крім ради там засідав суд, контролююча фінанси Рада сорока мужів та цілий ряд міських комісій і чиновників.
По периметру площі були будинки найвельможнішних міщан. Їх будували за чітким правилом. Ширина мала бути 9.5 метра. А отже на поверсі могло бути лише три, рідше чотири вікна. Кожен дім належав окремій сім’ї, і був її «обличчям». Тому, на його прикраси не шкодували ні грошей, ні таланту. Перший поверх відводився для праці і бізнесу. Тут були майстерні та магазини. Решта відводилися під житло сім’ї власника, його челяді і учнів. Учнів мав кожен майстер. Вони вчилися в нього і працювали. На перший погляд, будинки надто маленькі. Та це оманливе враження. Вони простягалися в глибину. Мали внутрішній дворик і флігель, де часто тримали худобу. А ще їхні підвали виходили поза межі, і простягалися під тротуарами. А то й були на два поверхи в глибину.
Серед вузьких будинків Ринку біли три винятки, – це доми на шість вікон. Вони належали католицькому ахієпискому, королівському секретарю Костянтину Корнякту та місту. Це Ринок, 6, 9 і 18. Згодом з’явилося, ще два подібних, Ринок, 29 та 45. Останній побудували вже в ХХ ст.
Цікаво, що в давнину існувало два терміни власне будинок і кам’яниця. Перший, це дерев’яна будова, другий – то кам’яно-цегляна. Тому на будівлях старого міста написано саме кам’яниця”. А тих, що збудовані вже в ХІХ ст. – можна називати “будинок”, бо в нових часах той поділ зник, як і зникли самі дерев’яні будівлі. Місто остаточно стало лише кам’яним.
До кінця ХІХ ст. Львів не мав будинкової нумерації. Тому будівлі називали в честь сучасних чи давніх власників (Гепнера, Бандінеллі, Вільчківська), або в честь якоїсь архітектурної особливості (під оленем, під левом).
Більшість будинків Ринку береглася з другої половини XVI cт. Деякі навіть без значних перебудов і досі мають ренесансні прикраси. Саме вони і є найціннішими. Це будинки під номерами 2, 4, 6, 13, 21, 23, 27, 28. Цікавим є й новіші кам’яниці горілчаного магната Бачевського в стилі арт-деко (Ринок, 31), та годинникового майстра і торговця Ціппера в модерному стилі (Ринок, 32).
Скульптури на площі Ринок
На Ринку здавна було два фонтани. Крім окраси, вони слугували постачальниками чистої джерельної води, яка подавалася з-за меж міста трубами. З кінця XVIII ст. фонтанів стало чотири, по одному на кожному куті площі. Їх прикрасили скульптурами античних богів Нептуна, його дружини Амфітріди, Діани і Адоніса. У середині ХХ століття у чашах фонтанів продавці з ринку брали воду для миття чи зволоження своїх овочів та фруктів. Зараз один фонтанів, а саме Нептун вже не одне десятиліття є зручним місцем зустрічі.
Біля давньої ратуші колись стояв стовп покарання зі скульптурним зображенням богині правосуддя Феміди та ката, мірка для сипучих товарів (кожна місцевість тоді могла мати свої міри і ваги, бо не було ще світової стандартизації) та ланцюг для сварливих жінок (до уваги бралися лише сварки на ярмарках). З кінця XVI ст вхід до ратуші традиційно сторожить лев – символ і герб міста. А з ХІХ ст. їх стало два.
На початку XVII ст. Ринок хвалили за чи не найширші у Європі тротуари. Ними могли пройти назустріч дві пари.
Розваги на Ринку
Двічі на рік на Ринок особливо оживав і наповнювався людом з далеких куточків світу, бо тут проводилися міжнародні ярмарки. Якось турецький мандрівник Чалебі спитав, чи нема тут порту, бо лише в портових містах він досі зустрічав людей стількох національностей, що різнилися і мовами і одягом.
Площа слугувала і місцем проведення всіх міських торжеств, як от виборів чи зустрічей полководців і королів. На ній не раз святкували перемоги. Особливо запам’яталося торжество в честь перемоги над Москвою. Тоді, навіть створили макет смоленської фортеці, і успішно його штурмували.
Тепер на Ринку нема королів, проте він радо святкує, хизується старовиною та бадьорить кавою. Приходьте і ви.
