·

Храм Марії Сніжної і панорама

Посеред гамірливого туристичного середмістя причаївся затишний так званий “княжий Львів”. Колись вчені вважали, шо саме тут був Львів часів Руського королівства більш відомого як Галицько-Волинська держава.

Львівські німці

Відомо, що Данило Романович, тепер відомий як Данило Галицький, протегує німецькій колонізації Галичини. Це було йому вигідно як економічно, так і політично. Політично, тому що Галичина була новоприєднаними до Волині землями зі своїми давніми демократичними традиціями, що перетворювали князя на маловпливову фігуру, потрібну радше на час війни, ніж у звичайному житті. В тому Галичина була схожа на Угорщину чи Псков з Новгородом. Волинь же була типовою монархією, з сильною княжою владою.

Осаджуючи в містах Галичини німецьких колоністів, Данило отримував потужну і лояльну групу, що, до того ж, завдячувала саме йому своїм добробутом. Саме німці принесли до нас своє готичне будівництво та закони міського самоуправління, відомі під назвою Магдебурзьке право.

Марія Сніжна

Церква Марії Сніжної зсередини

Оскільки німці були католиками, то вони будують у Львові католицьку церкву присвячену Марії Сніжній. До чого тут сніг? О, це особлива історія, яка переносить нас до ще античного Риму! 358 року бездітне подружжя Джовані Патрісіо ревно молиться, просячи народження дитини. Уві сні, Богородиця обіцяє здійснення їхньої мрії. Але для цього вони мають побудувати на її честь храм. А щоб не було сумнівів та було розуміння, де саме будувати, вони побачать знамення. І дійсно, на одному з римських пагорбів випав сніг! Це було чудо, адже ця погодна аномалія здивувала римлян у перших числах серпня. Того ж дня Папа римський освятить засніжене місце під побудову храму. Правда, ту церкву будували більше ніж півстоліття, і освятили аж у 432 році. Храм став одним з чотирьох головних в місті. А його ікона відома під назвами “Спасіння римського народу” або “Мадонна снігу” надовго стає головною у Вічному Місті. З неї робили численні копії які вже й називають “Марією сніжною”.

церква Марії Сніжної згори

Першість

І якщо храм Марії Сніжної став першим у Римі храмом, присвяченим Богородиці, то наш однойменний львівський храм став першим католицьким парафіяльним храмом Львова. Попередній католицький храм св. Івана Хрестителя був придворним. Перша згадка про львівську церкву Марії Сніжної датується 1344 роком. Згодом його неодноразово перебудовували.

Храм-фортеця

Через те, що церква XIV ст. опинилася поза межами новостворених укріплень, то сама перетворилася на фортецю зі стінами двометрової товщини. Варто додати, що первісно то був костел. Сьогоднішнього вигляду церква набула в 1890-х роках, коли прославлений Юліан Захарієвич перебудує його у романському стилі, що мало підкреслювати його древнє походження. За час перебудови храм отримав чудові решітки роботи неперевершеного львівського чеського коваля Яна Дашека.

Робота Яна Дашека
Робота Яна Дашека

Мадам Бонасьє

Поруч з храмом є дім органіста, що став відомим і як “дім пані Бонасьє“, після зйомок у Львові наприкінці 1970-х років у свій час над популярного у радянські часи серіалу “д’Артаньян і три мушкетери” Одеської кіностудії.

Saint Feder

Сучасний готель Saint Feder має ресторан на верхньому поверсі, з якого відкривається чудовий вид як на описаний храм, так і на навколишні квартали старого міста.

Панорама з ресторану готелю Saint Feder
Панорама з ресторану готелю Saint Feder
Панорама з ресторану готелю Saint Feder
Панорама з ресторану готелю Saint Feder

Ігор Осідач

Схожі записи

  • П’ятизіркові перехрестя Львова, містика чи логічна потреба

    Саме серед цих районів і виникли дивні, тепер незручні, п’ятизіркові перехрестя. Всього їх тут налічується чотири. Прихильники містики та теорії змов можуть почати вибудовувати свої теорії. І напевне згадають про масонські впливи. Без сумніву, архітектори тієї доби зазвичай були масонами. Не таємниця, що масони називали Творця Всесвіту Великим Архітектором, і саме архітектурі відводили провідну роль для розуміння таємниць світобудови і розвитку людського дужу, що з кожною епохою долав поступ до нових висот і потребував нових підходів і містобудуванні.

  • Як у Львові йшли в монастир аристократи

    Мова про одну з найвпливовіших жінок польського королівства Теофілію Вишневецьку з Лєщинських, споріднену з королями та гетьманами. На той час їй було вже 73 роки. Чоловік помер 12 років тому. Три доні вдало вийдуть заміж. Так Урсула стане дружиною гетьмана литовського Михайла Радзивіла прозваного Рибонькою, одного з найбагатших магнатів Речі Посполитої. Отож, пора було і подумати про свою вічну душу.

    Та її облечини (постриг) 11 лютого 1753 року перетворилися на загальноміську забаву, що нагадувала швидше весілля чи хрестини і навіть перевищала попередні свята, що були до того у Львові. Та й вона, за традицією тодішніх аристократів йшла в монастир який фактично і  перебудувала. Хоч не вона була його засновницею, проте профінансувала побудову його храму та дзвіниці.

  • Вежа бернардинів

    Вежі, вони обороняли, були акцентами в силуеті міста, не давали загубитися на вузьких середньовічних вуличках, служили тюрмами (наше тюрма від нім. Turm, вежа), кликали до молитви чи захисту фізичного. Зрештою, вони були і символами, особливо церковні.

  • Екскурсія вуличкою Краківською

    Маємо намір прогулятися неспішно невеликою, але старовинною вуличкою. Яка вже півтисячоліття не змінювала своєї назви. Це Краківська. Її назва походить від дороги та воріт, що вели в напрямку Кракова. Це був один з двох в’їздів виїздів до міста, коли воно було оточене оборонними мурами, вежами та ровами.

    Відома і її попередня назва. Колись її називали Поганською або Сарацинською, бо тут мешкали мусульмани. А Краківська брама тоді називалася татарською. Згодом громада їх занепала і назва відійшла в небуття. Перша згадка про назву вулиці – Краківська датується 1441 роком.

  • Приховані пам’ятники львівської Святоюрської гори. Квест

    Над старим Львовом з протилежних боків домінує Високий Замок і церква святого Юра на однойменній горі. Всі хто йдуть до величного храму, засліпленні його красою та зусиллями підйому, що крім храму і великого пам’ятника Андрею Шептицькому, фактично нічого не бачать. А насправді, вони пропускають добрий десяток цікавих і важливих пам’ятників, точніше пам’ятних таблиць. Бо Святоюрська гора то не тільки церква.