Якщо місто ви вже подивилися, музеї відвідали, в нічних клубах погоцали і душа прагне просто посидіти «на каві», не розслабляйтеся! Адже навіть попиваючи чорний напій, який особливо смакує у Львові, ви можете зайнятися суспільно-важливою справою. Наприклад, поспілкуватися з друзями-знайомими і злити їм найсвіжіші враження про Маленький Париж. Цим можна зайнятися і по телефону, звісно, але через Інтернет – зручніше.

Отож де у місті поетів та найкрасивіших українок можна знайти затишну кав’ярню з доступом до wi-fi? Гостріть лижі, любі мої! Я поведу вас!

«Сиджу з ноутом біля Діани на площі Ринок...»

Приблизно такими словами, які у вашого співрозмовника мали б викликати звірячу заздрість, ви можете відповісти на питання: «Привіт, ти де? Як справи?» Одразу ж ясно, що ви відпочиваєте у найгарнішому місті України і справи у вас – пречудово!

У центрі Львова є кілька місцин, де можна навіть на вулиці спокійно перевірити ґмейл і вконтакт. До прикладу, площа Ринок і вулиці, які беруть свій початок звідси; проспект Свободи; площа Міцкевича та ще деякі точки, куди «дотягує».

Щоправда, шаровість цього вуличного wi-fi чітко визначена часовими обмеженнями. Адже мережа, до котрої вам слід приєднатися – це Уарнет. Вони дають лише 15 хвилин так званого «тестового використання». Після під’єднання до цієї мережі, на стартовій сторінці Уарнет (куди ви потрапите у будь-якому випадку) слід натиснути на кнопку «Безкоштовний тест» і чверть години активно користуватися Інтернетом на непоганій швидкості. Коли ж шаровий час мине, вам слід або картку «Уарнет» придбати, або під’єднатися до мережі ресторації «Масони» (про це – трохи нижче).

Є також вуличний Інтернет і біля основних офісів «Укртелекому»: на Головній Пошті (перехрестя Дорошенка-Саксаганського-Коперніка) та біля пам’ятника Королю Данилу (площа Галицька). Щоправда, тут уже доведеться придбати укртелекомівську картку (12, 24 і 48 гривень). Інтернет у них доволі непоганий, хоча (як і годиться державній корпорації) часом трапляються якісь неприємні глюки.

І ліричний відступ до теми... Спробуйте пошукати точки wi-fi поблизу усіляких там фірм, організацій та установ. До прикладу, один мій знайомий мешкає поблизу Винниківського ринку, де якась релігійна спільнота має свій офіс. То цей мій друг зі своїми співмешканцями протягом шести місяців успішно крав доступ до Інтернету у монахів :)

Кава, тістечко, wi-fi

Ну що ж, любі мої, далі – про вічне! Насправді, у Львові є хмара кав’ярень, кнайп, кафешок, ресторацій, фаст-фудів, кафе-барів та інших «закладів громадського харчування», де мудрі і чемні власники попіклувалися про якісний доступ до Інтернету. Однак поговоримо лише про ті, де я особисто бувала і Інтернет використовувала.

1. До прикладу, «Дзиґа» (Вірменська, 35), «Кабінет» (Винниченка, 12) і «Під синьою пляшкою» (Руська, 6). Це культові місця не лише для туристів, але й для самих львів’ян – саме на «Дзизі» розпочиналися історії вокальної формації «Піккардійська Терця», співачки Руслани, фестивалю «Jazz Bez» та інших доленосностей. Відтак, посидіти там – це як торкнутися до вічного.

Тут доступ до Інтернету постійний, але платний. Для під’єднання слід придбати картку «Всесвіт-Плюс» – попередньо в відділеннях «Укртелекому» або ж просто в офіціанта (раджу купувати все-таки на «Укртелекомі», бо, до прикладу, у «Дзизі» мені постійно кажуть, що 12- та 24-гривневі картки закінчилися). Судячи з усього, такі самі правила доступу до wi-fi діють і у новій дзизівській клуб-кнайпі «Ч/Б 5х5».

Ціни: кава-американо – 10 гривень, пиво – від 8 гривень.
Куріння: є зали як для курців, так і для тих, хто веде здоровий спосіб життя.

2. У кав’ярні «i.like», яка нещодавно відкрилася на куті вулиць Староєврейської та Галицької, хоч і мало місця, зате усе – щедро! Невелике приміщення на вісім малюсіньких місць приваблює відчуттям свободи і комфорту (п’ючи свою велику американку, можна одночасно закидати фотки на однокласників та спостерігати за тим, що відбувається у місті через величезні вікна).

Доступ до wi-fi тут – вільний. Однак security key в офіціанта спитати таки доведеться. Швидкість – непогана (фільми я там не вантажила, але ґуґл-ток не глючив).

Ціни: велика кава-американо (майже півлітри!) тут – 18 гривень!
Куріння: тут не курять.

3. У закладах мережі «!ФЕСТ» Інтернет є! Завітайте до «Криївки» (пл. Ринок, 14, перший поверх) або в «Масони» (пл. Ринок, 14, другий поверх), замовте чаю з липою та й користуйтеся, скільки заманеться! Або ідіть в кав’ярню музей «Гасова Лямпа» (вул. Вірменська), в пікантно-ванільне кафе «Мазох» (вул. Сербська, 7) чи в ресторацію-фестиваль «Лівий Берег» (під Оперним Театром).

І хоча на замовлення часом доводиться чекати трошки довше, ніж належить, Інтернет у цих закладах – непоганий. А особливо – в найдорожчій ресторації Галичини «Масони». У них все так потужно, що можна зручно вмоститися біля входу в Ратушу, нічого не замовляти і безконечно блукати Інтернетом.

Ціни: ціни у закладах «!ФЕСТ» різняться. Але, до прикладу, замовивши каву чи пиво, ви спокійно собі вкладетеся в десятку.
Куріння: є зали як для курців, так і для тих, хто веде здоровий спосіб життя.

4. Є ще у Львові така блискуча, чистенька (аж ніде плюнути!) кав’ярня «Мапа» (вул. Галицька, 5). Чесно кажучи, буваю там нечасто, але мої більш ґламурні знайомі розповідали, що wi-fi у «Мапі» присутній.

Ціни: американка – 9,50.
Куріння: тут не курять.

5. Якийсь час тому раділи ті люди, які полюбляють працювати у кав’ярні з власним лептопом, але при цьому змучилися від закладів, де усе – старовинно-вінтажне. Тішилися, бо у Львові на вулиці Братів Рогатинців, 18 відкрився цілком собі затишний заклад «MusicLAB». Тут стишене світло, приємне обслуговування, гарний інтер’єр, а на великих екранах ненав’язливо крутять відеокліпи та записи з концертів культових виконавців. Умови для роботи – найкращі! (під деякими столиками можна навіть розетки знайти – щоб підживити свого маленького друга) Крім цього, тут є лаунж-зал.

Wi-fi у «MusicLAB» - безкоштовно-шаровий, насолоджуйтеся!

Ціни: кава-американо – 14 гривень, чайничок чаю – 15 гривень.
Куріння: тут курять!

6. На вулиці Сербській, 5 (між «Мазохом» та «Львівською майстернею шоколаду») розмістилася малюсінька кафешка «Старі Мури». Тут каву-чай можна і попити, і додому купити. Загалом, дуже затишно, а приємне, вчасне і ненав’язливе обслуговування змусить вас сюди повернутися (мене змушує регулярно).

Інтернет у них – безкоштовний, security key не вимагають.

Ціни: френч-прес із кавою нікарагуа – 12 гривень. А загалом – ціни дещо вищі, ніж усюди, бо напої тут не звичайні, а страшно ексклюзивні!
Куріння: курять тут лише на літньому майданчику, всередині – не можна.

7. І про глобальне! Кажуть, є безкоштовний доступ до wi-fi і у мережі швидкого харчування «McDonalds». Мовляв, це цілий спільний проект між виробниками гамбургерів та «Укртелекомом». Що ж, цілком можливо. Однак ні мені, ні моїм друзям-знайомим, які намагалися поласувати картоплею-фрі і одночасно перевірити пошту, це не вдавалося. Негарно якось...

Ну от і все! На цьому наш екскурс львівськими кнайпами у пошуках wi-fi закінчено. Гарних вам мандрівок, а я допиватиму свою вже холодну каву;)

wi-fi шукала Ганна Вдруг
спеціально для VisitLviv