Дежавю або Балкони ви мої, балкони…

Останнім часом громадськість Львова вже починає бити на сполох. Бити на сполох через масове руйнування пам’яток архітектури. Так, безперечно, вони і тільки вони можуть бути справжньою окрасою та гордістю нашого міста. Вони, і тільки вони можуть приваблювати туристів, створювати неповторний образ та атмосферу нашої галицької столиці.

Але сталося так, що Львів, як і багато міст світу пережив етап масового будівництва. Етап, коли головним була житлова площа, а не її вигляд. Етап масового будівництва висотних будинків за типовими проектами. Ця типовість була настільки типовою, що нерідко доходило до справжніх парадоксів.

Мандруєш з одного кінця міста на інший, чи, навіть, з одного міста в інше, і бачиш перед собою той самий будинок. Бачиш той самий будинок не тому, що носиш із собою його фотографію, і не тому, що він є якимось надзвичайним творінням архітектури. Просто, так вже було заведено. Створять новий проект і будують за ним на всіх просторах необ’ятного союзу. Мабуть, для того, щоб коли  доля закинула тебе в чужі краї, ти не сумував, бо і там ти побачиш такий вже до болю знайоме архітектурне творіння. Побачиш його чи то в Києві, чи то Москві, чи то, навіть, у далекому Магадані.

Ну, уявіть собі таку історію. Ви замовляєте таксі, говорите водієві свою адресу, і він вас привозить на вашу вулицю, до вашого будинку. Ви заходите у свій під’їзд. Підходите до своєї квартири. Відкриваєте своїм ключем свій замок. Заходите до своєї квартири, де стоять такі  до болю знайомі вам меблі. Ви лягаєте спати, а вас будить жінка, але вже чужа. Ви її сюди не запрошували. І взагалі бачите її в перше в житті. Мало того, вона здивована не менше за вас, і вважає вашу квартиру своєю. Ви довго ніц не розумієте, але коли вона говорить, що це Ленінград, а не ваше рідне місто, то ви нарешті починаєте розуміти, що нічого не розумієте.

Цей сюжет придумав не я, а відомий російський хлопець ну з дуже вже нетиповим ім’ям Ельдар, проте, типовим прізвищем Рязанов. Пам’ятаєте його геніальну іронію на радянську типовість в усьому , в тому числі й в архітектурі. Фільм “З легким паром”.

Отже, ми отримали у спадок ці типові багатоповерхівки. Вони аж ніяк не можуть бути нашою гордістю, хоча дають дах над головою більшості мешканців великих міст, в тому числі й  мені. В досить зручно жити. Проте, не один з їх мешканців з гіркотою сумує чому не живе в таких милих оку будинках  старого міста. Де один дім не схожий на інший. Де на кожному з них є свої неповторні архітектурні прикраси, де навіть балкони на різних будинках мають особливе вирішення.

Мабуть з того мовчазного залюбування оригінальністю ми робимо все, що в наших, і не в наших, силах, щоб і свої типові багатоповерхівки перетворити на нетипові. Переробляти цілі фасади це нереальна справа. На це ні в кого не вистачить коштів. Хіба що у потужних банків та податкової інспекції. Надто вже величезні ці фасади за площею. Вихід все таки було знайдено. І не в нас у Львові. Я думаю до цього додумалися відразу в багатьох містах, ощасливлених такими багатоповерхівками. Що ж такого оригінального ми вносимо. А ми взялися за найпоказовішу річ, за балкони. І переробляємо їх, надаючи будинкові вишуканих рис свинарника. Дивлячись на такий будинок розцяцькований балконними вікнами ручної роботи, різного типу і кольорів, згадуєш несмак повій з класичних творів. Та них це була візитною карткою їх професії. Я розумію потребу зробити своє житло затишним і теплішим. Але я також розумію те, що наші нові райони можуть добре виглядати тільки тоді коли наші типові будинки таки залишаться типовими. Гарними їм вже не бути, а ось симпатичними, ще стати не пізно. Тільки краса їх в чіткій ритміці вікон та балконів. І доки ми будемо вирішувати про вигляд своїх балконних володінь кожен на свій розсуд а не громадою будинку, доти ми будемо жити в районах, де ніби то й зручно проте якось не затишно, і все скидається на сміттєзвалище, навіть коли, о чудо, все прибрано.

Схожі записи

  • Дві італійки на троні. Катерина Медічі

    ХVI ст. вік двох королев італійок. Обидві владні, незважаючи ні що йдуть до своїх цілей. Обох звинувачують в отруєннях супротивників. І водночас то вік Ренесансу, культурного руху, в якому центр світу то Людина, її потреби і права. Мова буде про королеву польську Бону Сфорцу та королеву Франції Катерину Медічі. Обидві опосередковано та все ж сильно вплинули і на життя Львова, який на той час був в складі Польського королівства. Тут розглянемо діяльність Катерини Медічі.

  • Губернаторські вали у Львові

    На валу збереглася оборонна вежа названа Пороховою, якій чотири з половиною століття. Відкрито фрагмент Босяцької хвіртки. А в підніжжі валу є Міський з 1556 року та Королівський арсенали 1646 року, та фрагменти високого і низького оборонних мурів. Навіть ці фрагменти оборони міста свідчить,що тут вони були особливо потужні

  • Сихів. Легендарний спальний район. Початок

    Його можна назвати “пізньорадянським”, “одноманітним”, “густонаселеним”… Ніхто цього не заперечує. І мало хто знає чим цей район може здивувати!

  • Всевидяче око у Львові

    Повсюдно у Львові масонські знаки, кажуть уважні. Мова перш за все про всевидяче око в трикутнику. Але навіть їх дивує, що в основному це око є на храмах. Масони і церква? Це викликає дисонанс. Церква ж як правило боролося з масонством. Щось тут не те. Так де все таки можна знайти ті всевидячі очі. Пропонуємо вам підбірку, що стосується середмістя, найтуристичнішого району міста, де все на відстані “витягнутої руки”.

  • Історичний центр Львова

    Львів вважається одним з найпопулярніших центрів України. І це не дивно, оскільки місто дійсно багате на визначні місця та пам’ятки. У цій статті ми поговоримо детальніше про історичний центр Львова та про те, що можна тут побачити. Тож якщо ви плануєте провести вікенд у місті Лева та не пропустити жодної цікавинки, швиденько беріть листочок та записуйте 🙂

  • Ресторан “Кентавр”

    Познайомимося з місцем де вже сто п’ятдесят літ годують спраглий вишуканого смаку люд.
    А от свою винну ресторанну долю кам’яниця почала досить феєрично. Готельєр і ресторатор баварець Людвіг Штадмюлер продає Соломону Фрідману свій готель неподалік, на Краківський, 9. Разом з готелем він продав і ресторан при ньому, що носив чудернацьку назву “Під трьома муринами (неграми)”. Разом з ним продав винний підвал з його вмістом…