·

Храм Марії Сніжної і панорама

Посеред гамірливого туристичного середмістя причаївся затишний так званий “княжий Львів”. Колись вчені вважали, шо саме тут був Львів часів Руського королівства більш відомого як Галицько-Волинська держава.

Львівські німці

Відомо, що Данило Романович, тепер відомий як Данило Галицький, протегує німецькій колонізації Галичини. Це було йому вигідно як економічно, так і політично. Політично, тому що Галичина була новоприєднаними до Волині землями зі своїми давніми демократичними традиціями, що перетворювали князя на маловпливову фігуру, потрібну радше на час війни, ніж у звичайному житті. В тому Галичина була схожа на Угорщину чи Псков з Новгородом. Волинь же була типовою монархією, з сильною княжою владою.

Осаджуючи в містах Галичини німецьких колоністів, Данило отримував потужну і лояльну групу, що, до того ж, завдячувала саме йому своїм добробутом. Саме німці принесли до нас своє готичне будівництво та закони міського самоуправління, відомі під назвою Магдебурзьке право.

Марія Сніжна

Церква Марії Сніжної зсередини

Оскільки німці були католиками, то вони будують у Львові католицьку церкву присвячену Марії Сніжній. До чого тут сніг? О, це особлива історія, яка переносить нас до ще античного Риму! 358 року бездітне подружжя Джовані Патрісіо ревно молиться, просячи народження дитини. Уві сні, Богородиця обіцяє здійснення їхньої мрії. Але для цього вони мають побудувати на її честь храм. А щоб не було сумнівів та було розуміння, де саме будувати, вони побачать знамення. І дійсно, на одному з римських пагорбів випав сніг! Це було чудо, адже ця погодна аномалія здивувала римлян у перших числах серпня. Того ж дня Папа римський освятить засніжене місце під побудову храму. Правда, ту церкву будували більше ніж півстоліття, і освятили аж у 432 році. Храм став одним з чотирьох головних в місті. А його ікона відома під назвами “Спасіння римського народу” або “Мадонна снігу” надовго стає головною у Вічному Місті. З неї робили численні копії які вже й називають “Марією сніжною”.

церква Марії Сніжної згори

Першість

І якщо храм Марії Сніжної став першим у Римі храмом, присвяченим Богородиці, то наш однойменний львівський храм став першим католицьким парафіяльним храмом Львова. Попередній католицький храм св. Івана Хрестителя був придворним. Перша згадка про львівську церкву Марії Сніжної датується 1344 роком. Згодом його неодноразово перебудовували.

Храм-фортеця

Через те, що церква XIV ст. опинилася поза межами новостворених укріплень, то сама перетворилася на фортецю зі стінами двометрової товщини. Варто додати, що первісно то був костел. Сьогоднішнього вигляду церква набула в 1890-х роках, коли прославлений Юліан Захарієвич перебудує його у романському стилі, що мало підкреслювати його древнє походження. За час перебудови храм отримав чудові решітки роботи неперевершеного львівського чеського коваля Яна Дашека.

Робота Яна Дашека
Робота Яна Дашека

Мадам Бонасьє

Поруч з храмом є дім органіста, що став відомим і як “дім пані Бонасьє“, після зйомок у Львові наприкінці 1970-х років у свій час над популярного у радянські часи серіалу “д’Артаньян і три мушкетери” Одеської кіностудії.

Saint Feder

Сучасний готель Saint Feder має ресторан на верхньому поверсі, з якого відкривається чудовий вид як на описаний храм, так і на навколишні квартали старого міста.

Панорама з ресторану готелю Saint Feder
Панорама з ресторану готелю Saint Feder
Панорама з ресторану готелю Saint Feder
Панорама з ресторану готелю Saint Feder

Ігор Осідач

Схожі записи

  • Найвелелюдніший мітинг древнього Львова

    Та гул вигуків перекрило небо. Враз здійнялася страшенна буря. Зевс почав лупити блискавками, улюбленою своєю зброєю проти непокірного людства. Видно, вирішив помогти своєму коронованому брату на землі. Небо настільки затягнуло хмарами, що не стало видно хто говорить.

    Почалася паніка. А так як на мітинг зібралися не просто люди, а шляхта, тобто військові, лицарі королівства, враз в їх руках в тому часі небезпеки потягнулася до зброї. Заблищали шаблі витягнуті з піхв миру, і грозили небу чи королю земною війною. Вигукували імена зрадників,

  • Рудольф Вайгль, львів’янин, що врятував людство від висипного тифу

    Сьогодні мова буде про великого рятівника, і взагалі, про велику людину, він любив людство і ризикував собою заради нього. На полях Першої світової війни, він познайомився з ворогом, з яким боротиметься чи не все життя. І таки віднайде зброю, яка його подолає. Ворога настільки маленького, що постраждалі не бачили його, та страждали і часто гинули від його дій. Мова йде про висипний тиф. Особливо пошесть наступала у часи воєнних лихоліть, коли гігієна відступає.

  • Львів за 2 години (самостійні екскурсії)

    Нашу двогодинну екскурсію починаємо на розі площі Ринок і вулиці Галицької. Перед собою бачимо Латинський Катедральний костел (Площа Катедральна…

  • Найгарніші вілли львівського Нового Світу

    Це вілла яку для себе збудував архітектор Юзеф Сосновський. Ажурна вежа з балконом надала схожості віллі з замками. Під балдахіном балкону недавно від реставрували фрески, які добре проглядаються з вулиці. Вхід сторожить лежачий добрий лев. У подвір’я веде дерев’яна бруківка. А ще в проїзді є маскарони які явно притягують асоціацію на сім’ю з бабці, діда та внучки. Зрештою, палац вартує ретельного огляду. Це одна зі знакових споруд Львова. А ще, син архітектора був найуспішнішим шпигуном Польщі. В Берліні він створив цілий гарем розвідувальниць.

  • Попередниці Львівської ратуші

    Ратуша була символом міської волі, тому її ставили посередині міста, на центральній площі. І це цікаво, бо  в ті часи саме коли віра займала провідне місце здавалося б посередині міста мав би стояти величний собор. Отже, волю цінували дуже сильно.

    У Львові існувала ще одна особливість, центр міста був розділений на 4 частини, за віровизнанням. А саме були квартали юдеїв, православних візантійського обряду, вірмен, та католиків. І те що в центрі був не чийсь храм а ратуша, сприяло відчуттю рівності між громадянами різних віровизнань, хоча, при владі були саме католики.

  • Дивні пам’ятники центру Львова

    Далі пам’ятник взагалі з дивовижних форм. З дивною, не пропорційною головою. Придивляємось, і бачимо, що то така велика перука на ній. Отже, з головою ніби все добре. Але перука занадто велика. Кажуть, майстер навмисно зробив її саме такою би показати тиск батька на свого сина. Перед нами син великого Моцарта. Його весь час порівнювали з батьком, легендарним композитором. Тому, з цим тяжко було йому жити.