Коротка історія Львова

Місто як частина різних держав та міждержавних утворень мало різну роль. Інколи – як столиця держави, частіше, як столиця провінції. Проте, завжди зберігало вагомий вплив на цілий регіон.

Заснування Львова

Початки Львова лежать у такому тумані, що не вірте, коли вам скажуть про дату його появи і батька-засновника. Археологи припускають існування тут поселення (тільки от питання чи міського) з V ст. нашої ери.

Чітко, як місто, Львів згадується в літописі під 1256 роком. Згадується як місто, з якого спостерігали дим пожежі Холма (тепер Хелм, місто у Польщі), тодішньої столиці Галицько-волинської держави. Львів, у ті часи, мав назву “Град Льва”. А так як це було в час правління Данила Романовича, відомого з легкої руки російських істориків XVIII ст. як Данило Галицький, то згодом, саме йому і припишуть створення Львова. Але пам’ятаймо, що це потрібно сприймати лише як версію. А про те, що місто носить саме ім’я його старшого сина Лева, видається не викликає жодних заперечень.

Розташований на межі двох князівств, недавно об’єднаних, Львів швидко набуває стратегічного значення. І в XIV ст. тут є одна зі столиць велетенської Галицько-Волинської держави. Зрештою, столиці тоді часто «мандрували».

Довге польське завоювання. Перша Річ Посполита

З часу отруєння Юрія Тройденовича, почався довгий 47-річний період боротьби за спадщину Галицько-Волинської держави (1340-1387). Львів ставав то польським, то угорським, то напівсамостійним.

А 1387-1434 рр. Львів був столицею Руського королівства. Охоплювало воно лише Галичину. Волинь уже була литовською. Правителем нашого Руського королівства був король Польщі. Тобто, був один правитель на дві держави. Таке бувало в європейській історії. Так, майже в той же час, Людовік Анжуйський одночасно був королем Угорщини і Польщі. Але обидві держави зберегли свою державність. А от Галичина – ні. 1434 року Галичина остаточно втрачає фасад державности і була перетворюється в Руське воєводство, яке проіснує 338 років, до 1772 року. Його столицею залишиться Львів.

Коротка хронологія

  • 1340-1345 –– правління місцевого уряду на чолі з боярином Дмитром Дедьком
  • 1349-1370 –– перше польське панування
  • 1370-1387 ­­–– друге угорське панування в Галичині (перше було ще до Данила Галицького). В цей час був період автономії 1372-1379 роки, коли Галичиною керував Владислав Опольський, йому приписують численні привілеї якими Львів буде користуватися ще півтисячі років.
  • 1387-1434 ­­–– Львів є столицею Руського королівства на чолі з польським королем
  • 1434-1772 ­­–– Львів – столиця Руського воєводства у складі Польського королівства

Австрійський період

Наприкінці XVIII ст. могутні сусіди вирішили розділити велетенську польсько-литовську федерацію – Річ Посполиту. Російські війська окупують Львів, а через 4 роки передають його австрійцям. Так Львів опиняється на 146 років в складі Австрії, як столиця провінції з назвою Королівство Галицьке і Лодомерське, тобто до 1918 р. Ту ще слід згадати, що 1867 року королівство Галицьке отримує самоврядування.

ХХ сторіччя

Ну, а далі був калейдоскоп змін ХХ сторіччя. 1918 років Львів більше місяця був столицю ЗУНР (Західно-української народньої республіки). 21 рік – під польською, 3 роки під німецькою і 48 років під совєтською окупаціями.

  • 1918-1919 –– ЗУНР
  • 1919-1939 –– Друга Річ Посполита
  • 1941-1944 –– Німці
  • 1944-1991 –– СРСР

Автономний

Важливість міста зумовила те, що держави які ним намагалися володіти, завжди надавали йому численні привілеї. Як частина Польського королівства, Львів був фактично автономним, і навіть мав гучний статус “Республіки Львів” з власним парламентом, це було так зване магдебурзьке право.

В складі другої Речі Посполитої (1919-1939 рр.) та УРСР місто позиціонувалося як одне з найважливіших в державі, і регіональний центр. Питанням було лише на кого влада робить ставку з точки зору їх національності та політичних поглядів. Але це окрема велика тема…

Схожі записи

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.

  • Стрийський парк – найвеличніший парк Львова

    Парк створив легендарний львівський парковий майстер та інженер міських плантацій Арнольд Рерінг. Він заклав його у 1879 році на місці ярів та Стрийського цвинтаря, закритого за півстоліття до цього. Рерінг висадив в парку майже 40 тисяч дерев. Серед них навіть було дерево, яке дожило як вид з часів динозаврів. А 1887 року нижню алею прикрасив пам’ятник Яну Кілінському, герою польської революції очоленої Тадеушем Костюшком, генералом і соратником Джорджа Вашингтона. Так, Костюшко був одним з творців США. З появою цього пам’ятника парк назвали на честь Кілінського. Згодом назва Стрийський таки перемогла.

  • Як ві Львові рицарство з курями воювали

    Так саме курками була війна під Львовом. І та, кури в ній програли. Хто ж виступив проти птиці, що за військо? А були то найперші воїни держави, найхоробріші мужі королівства Польського. Чим же загрожували кури? Що проти них виступило аж 150-тисячне військо? Невже кури загрожували королівству. І що то були за злі птиці?

  • П’ятизіркові перехрестя Львова, містика чи логічна потреба

    Саме серед цих районів і виникли дивні, тепер незручні, п’ятизіркові перехрестя. Всього їх тут налічується чотири. Прихильники містики та теорії змов можуть почати вибудовувати свої теорії. І напевне згадають про масонські впливи. Без сумніву, архітектори тієї доби зазвичай були масонами. Не таємниця, що масони називали Творця Всесвіту Великим Архітектором, і саме архітектурі відводили провідну роль для розуміння таємниць світобудови і розвитку людського дужу, що з кожною епохою долав поступ до нових висот і потребував нових підходів і містобудуванні.