·

Краківська, 9. Загадки Готелю

Вічні пожежі

Відомо, що будівлі на цьому місці часто страждали від пожеж. Вони горіли 1527 року, коли вигорів майже весь Львів, 1564, 1712 років. Про останню пожежу власник кам’яниці , що прибув до Львова з Коломиї і відомий як Фабін Коломийський залишив напис на балці стелі “Після спалення вогнем у 1712 році”.

Ресторан “Під трьома неграми”

1820-х роках тут відкрили фешенебельний готель під модною назвою “Вікторія”, в ньому був і бордель. А що, гроші не пахнуть. А на партері 1847 року відкрився ресторан-винарня “Під трьома муринами (неграми)”. Фасад був теж прикрашений барельєфами трьох муринів. Саме для ресторану будівлю частково перебудували і вона одягнулася в ампірні шати. Про це є напис на дверях з подвір’я: «Założony 1847».

Ресторан тут створив австрієць Людвіг Штадмюллер. А от його син купив весь будинок, тобто готель, і ще раз переробив дім. Зокрема, добудував четвертий поверх. А готельні номери стали ще зручнішими, бо в кожному з них з’явилася ванна. Той готель проіснував до Другої Світової війни. Саме Штадмюлер змовив розписи.

Хід конем, або то не я, а мій син

1912 року дім купляє Соломон Фрідман. Він купує за додаткову плату і весь запас вин, меду та коньяків за 1820 тисяч крон. І бере з Штадмюлера обіцянку не відкривати жодного винного закладу в околиці. Формально Штадмюлер обіцянку дотримав. Але його син Ріхард відкрив пору на куті з площею Ринок склад вин.

Скандали з новим власником Соломоном

З Фрідманом пов’язані численні скандали. Зокрема з вивісками. Справа в тому, що він здав частину будинку в оренду трьом торговим фірмам Бойка, Вайца і Вольмана. Так ось міська рада виступила проти їх реклами на фасаді. Бо дім був вже тоді визнаний пам’яткою архітектури. Та Фрідман вивісок не зняв. Він посилався на те, що магістрат на них колись дав дозвіл. І ця боротьба протривала майже три десятиліття. Пережила Першу світову та польсько-українську війни. Лише його спадкоємці таки програли тяганину з магістратом і 1934 року заплатили за це порушення великий штраф. А їм наказали реставрувати фасад. Так вони повернули кам’яні обрамлення вікон. А от муринів не повернули, бо одна голова мурина була втрачена. А скульптора готового відтворити її вони ніби то не знайшли.

Тепер на фасаді є штучна ворона, для відлякування голубів. Але то вже надто поширене тепер явище.

А ще Фрідман поселив обслугу готелю у кімнатах, під які були переобладнанні туалети. Неприємність підсилювало те, що то були християни, тобто не його одновірці.

А коли ж Фрідман вирішив заволодіти рестораном, то би вижити його, він перерізав тому світло та газ.

Всі померли, або ще один скандал з Соломоном

Після Першої світової війни готель взяв в оренду Макс Туртельтауб. Газета “Dziennik Ludowy” написала, що тепер за номер вимагають непристойно великі суми по 120 марок за ніч. І ви не відчуєте за таку ціну жодного затишку бо селять по 10 постояльців в один номер де би мали жити лише двоє. Макс пробує спростувати і підозрює, що такий наклеп то справа рук Соломона, власника кам’яниці. Макс надсилає в газету спростування-звинувачення: «Перед війною я врятував збанкрутілого Соломона Фрідмана, надавши йому потрійний кредит, Тепер цей пан, отримавши колосальний капітал на віллах, придбаних перед війною за казково низьку ціну і проданих стократ дорожче, а також на провадженому в Румунії гендлі вина, хоче відібрати у мене готель, але не може це зробити легальним шляхом. Застерігаю всіх, щоб жодних пропозицій щодо готелю “Під трьома муринами” не сприймали всерйоз, бо цей готель я винайняв до кінця 1924 року».

Але справа боротьби за готель на цьому не завершилася. 1923 року Макса заарештували через підозру, що в готелі грають в заборонені азартні ігри. У в’язниці в час слідства Макс покінчив з життям, перерізав собі вени. Його вдова продає готель Соломону. Здається, ось він тріумф. Та ні. В час підписання потрібних документів про продаж в адвоката в Соломон від хвилювання теж помирає. Кажуть з помирає з пером в руках. Цю історію відкрив нам дослідник Денис Мандзяк.

Смерть і відродження фресок

За совєтів дім перебудували в багатоквартирний. Розписи замалювали. А в ресторані відкрили магазин молока.

І лиш 1886 року було розкрито фреску стелі брами. Решта тепер видимих фресок реставрував власник кав’ярні “Фрески” в 2006 року. Так знову на світ з’явилися крилаті путті, які тримають пляшки вина, виноград, келихи, ширяючи небесами. Видно, пиття вина асоціювалося з божественною насолодою?!. Є і морський сюжет, як натяк на заморські контакти власника. Виноград є в на фасаді будівлі.

Вони тепер теж фрагментарно відриті завдяки пану Юрію Товпашу, власнику цукерничої кав’ярні “Фреска”, що була тут.

Агітаційні фрески, совєтські

В Радянські часи на сходах додалися нові фрески – агітаційні. Бо тут 1939 році була виборча дільниця.

Схожі записи

  • Як читати каплицю Боїмів?

    Її офіційна назва каплиця Страстей Господніх. Але ще більше розкриває суть її декорування народна назва Оґруйцова, від польського ogrójec – сад. На вівтарі в центрі є горельєф де Ісус молиться в Гетсиманському саду. Довкола – поснулі його учні. Він знає, що його тут заарештують, піддадуть страшним мукам, і він помре на хресті. Страх в нього був таким великим, що крізь пори шкіри проступила кров. Але Ісус розумів, що його смерть порятує людство. Врешті, він змирився. І на куполі Ісус вже сидить спершись на руку. Задуманий але готовий до страшного майбутнього. А під малим куполом написано на латині фраза з Плача Ієремії: Гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль? 

  • Як називали Львів

    Так склалася історія, що Львів ніколи не перейменовували та все ж він носив різні назви, подекуди по кілька відразу. Фактично, не піддається сумніву той факт, що місто було назване в честь князя Лева (Льва), старшого сина короля Данила Романовича. То ж в значенні назви не має загадки. А от щодо різних її форм, то тут є що розповісти.

  • Музеї площі свято Юра

    Після площі Ринок, Святоюрська площа є наймузейнішою у Львові. Крім церкви Юра, яка є перлиною площі, хоч і не має статусу музею тут є три художні музеї та поки маловідомий музей техніки львівської Політехніки.

  • Мандрівка з вокзалу на Ринок пішки

    Якщо ви примандрували відкривати Львів залізницею, то у вас є два шляхи до середньовічного центру міста. Легкий, на трамваї, які гостинно вас відвезуть з під самісінького вокзалу на площу Ринок. Або значно важчий, але незрівнянно цікавіший – помандрувати пішки. Раджу саме останній варіант. Дорогою Вас чекає багато цікавих архітектурних перлин міста.

  • Львівський палац Потоцьких. Непростої долі палац

    Наприкінці століття, Альфред ІІ вирішує створити новий, пишніший палац, а головне, що би він нагадував таку любу йому Францію. Проект нового палацу він купляє у французького архітектора Луї Альфонса Рене Доверньє. Це мав бути палац в стилі бароко часів Людовіка XIV. Прототипом послужив королівський Люксембургський палац. Альфред так любив Францію, що навіть помре в Парижі.

  • Попередниці Львівської ратуші

    Ратуша була символом міської волі, тому її ставили посередині міста, на центральній площі. І це цікаво, бо  в ті часи саме коли віра займала провідне місце здавалося б посередині міста мав би стояти величний собор. Отже, волю цінували дуже сильно.

    У Львові існувала ще одна особливість, центр міста був розділений на 4 частини, за віровизнанням. А саме були квартали юдеїв, православних візантійського обряду, вірмен, та католиків. І те що в центрі був не чийсь храм а ратуша, сприяло відчуттю рівності між громадянами різних віровизнань, хоча, при владі були саме католики.