Львівський Дрібнолюдок (гном), або гість з Вроцлава
З серії: найдрібніші пам’ятники Львова
Ви можете пройти і не побачити його, бородатого і з соняшником. І це в самому центрі Львова, залюдненому провулку. А все тому, що він гном. Це не якась там розвага для туриста, як видається на перший погляд. І це не лише на радість малюкам. Його поява у відкриває нам двері можливості розповісти вам цілком серйозну, і навіть драматичну, а головне, правдиву історію.
Отож, було це відразу по Другій Світовій війні. Не всі хто вижили в ній, могли видихнути і спробувати почати жити заново. Нові кордони, виявляється передбачили нечуване досі примусове переселення цілих народів. Ця чистка робилася аби потім, не виникало спроб їх знову переносити. До Другої світової місто Вроцлав, або як його тоді називали німецькою Бреслау, в основному було заселене німцями, а Львів — поляками та євреями. Бреслау був німецьким і політично, а Львів, польським. По Війні, Бреслау був відданий Польщі, а Львів – радянській Україні, що була частиною СССР. Вирішено було очистити ті міста від попереднього населення. З Бреслава вигнано чи не всіх німців у Німеччину, те що від неї залишилося, а зі Львова почали виселяти поляків. І от, значна частина львівських поляків виїздить не просто в Польщу, а саме у Бреслау, тепер Вроцлав. Справа в тому, що в це, майже порожнє місто, зі Львова було переведено цілий ряд інституцій. Зокрема, університет імені короля Яна Казимира, найбільшу польсько мовну бібліотеку Світу – Оссолінеум, макет Львова XVIII сторіччя Вітвицького, найбільшу картину міста – Рацлавіцку панораму,… То ж Вроцлав, народжувався наново як маленький Львів.
Цю складну історію паралелей між нашими містами і розповідає своєю появою вроцлавський гном. Так, гноми є справжнім символом Вроцлава. Де їх, кажуть, як у нас левів, десь 5 тисяч. Цього гнома урочисто залишив біля каплиці Боїмів сам президент (мер) Вроцлава. Спробуйте найти його. Він того вартий.
З часом в нас народилася традиція допомоги гномятку. Йому залишають гроші та цукерки. Навіщо? Не знаю, але це мило. Особливо, коли мені не вистачає на каву, можу завітати до нього….
