Мандрівка з вокзалу на Ринок пішки

Якщо ви прибули до Львова залізницею, то до середньовічного центру міста у вас є два шляхи. Легкий, до прикладу на трамваї. Один з них від самого вокзалу відвезе вас на площу Ринок. Або дещо важчий, але незрівнянно цікавіший – піша екскурсія Львовом. Раджу саме останній варіант. А щоб було цікаво йти, закцентуємо вам на що звертати увагу на запропонованому нами шляху. Мандрівка довжиною в 4 км. та століття в глиб.

Вокзал

Почнімо з вокзалу. Який є гідними сучасними воротами міста з цікавою історією. Саме у Львові був створений перший в Україні вокзал. Він не дожив до нашого часу. Сучасний теж поважного віку 1904 року. Скульптури символізують Колію і Львів та Торгівлю і Промисловість. Авторами скульптур є українець Петро Войтович та поляк Антоній Попель. На час відкриття, вокзал був одним з найсучасніших в Європі!

Він тричі постраждав у війнах. 1915 р. його підпалили російські війська, що відступали. В Україно-польській війні 1918-1919 рр. А в Другій світовій його сильно ушкодили німці буквально з першого дня війни – 1 вересня 1939 р.

Неоготичний костел та школа, пам’ятник Бандері

Це найбільший храм міста. Вражає і неоготичний його стилі з трьома шпилястими вежами. Скульптура св. Єлизавети, досі без голови як нагадування про війни і радянський період, коли тут був склад. Найбільшою втратою храму є знищені найбільші вітражі Львова.

Дуже цікавим є єдиний в Україні подібний іконостас. Він скляний з іконами-вітражами. Це зроблено для того, аби не закрити древній католицький вівтар.

Поруч з храмом цікаво оглянути школу, стилістично схожу на оглянутий храм. Колись кожна з її веж слугувала окремим входом для хлопців і дівчат, які вчилися в різних крилах. Перед нею важко не побачити колонаду висотою 25м. висоти. Це частина пам’ятника Степанові Бандері. Колонада символізує чотири періоди української державности.

А ще тут проходить кордон між Балтійським і Чорним морем, їх басейнами, що є частиною Головного Європейського вододілу, який ділить Європу між басейнами північних і південних морів. В межах України він ділить басейни Чорного та Балтійського морів.

Сажотрус та політехніка

На вул. Ангеловича, 20 можна побачити стару рекламу сажотруса. Поки Львів опалювали вугіллям та дровами, сажотруси були найбруднішою та найпотрібнішою професією.

Вздовж нашого шляху тягнуться малопривабливі радянські корпуси Політехніки. Але варто лишень вийти на останній поверх найвищого її корпусу, як перед вами відкриється романтична панорама привокзального району.

Церква Юра  і несподіванки площі перед нею

Церква Юра була чи не завжди головною святинею українців міста. І, майже три століття вона була головним храмом УГКЦ в Світі. Колись тут була церква-фортеця. З XVIII ст. це легкий ажурний бароковий храм з скульптурою, одного з найпрославленіших скульпторів того часу Георгія Пінзеля. Придивіться до вмираючого дракона. Комплекс церкви Юра внесено в список світової культурної спадщини ЮНЕСКО. На його дзвіниці є найстаріший дзвін України. А ще цікаво, що будівниці намагалися об’єднати в цьому храмі характерні риси католицької і православної церков.

Поруч з храмом є три музеї в квартирах художників. Особливо вражає вілла Яна Стики. Це схожий на червоний корабель художника з величезним кутовим вікном.

Найстарішим парком

Найстаріший і найлегендарніший парк. Створив парк чотири століття тому Ян Шольц. В його сім’ї було 12 братів і 12 сестер. Недаремно колись в парку було дерево кохання, але то вже історія ХІХ століття.

На парк виходить два палаци. Це палац намісника Агенора Голуховського та палац Леона Понінського, якого називали ренесансним панюгою за зібрану чудову колекцію ренесансного мистецтва. На парк виходять будинки де мешкали Соломія Крушельницька та Іван Франко

Університет та шляхетське казино

А ви знаєте, що у Львові є парламент королівства, правда колишній? Це був парламент королівства Галицького та Льодомерського, з великим князівством Краківським та князівствами Освєнценським і Заторським. Це королівство, насправді було провінцією Австрійської імперії, а парламент був регіональним. Його будівля тепер є університетом. Її фасад щедро прикрашений скульптурою. Левами в повний ріст. Алегоріями Правди, Віри, Любові і Справедливости на фронтоні. Біля входу скульптурні групи “Наука” і “Праця”. А на вершині – Галичина з Віслою та Дністром. Поруч є імпозантна будівля шляхетського казіно з найбільшими львівськими атлантами, місце відпочинку найтитулованішої знаті рубежів ХІХ-ХХ ст.

Пам’ятник св. Юрію

Сучасний пам’ятник покровителю Львова та поліцейських, має приховану цікавинку, під стременами Юрія є портрети скульпторів, на під підковами – їх імена. Неподалік вже два століття діє тюрма, що є в колишньому монастирі св. Бригіди.

Вулицею Банків

Вулиця Січових Стрільців колись була львівською Уолт Стріт. Що третій будинок на ній був банком. Цікаво завернути в колишній пасаж Гаусмана, тепер провулок Крива липа. Вулиця кав’ярень славна ще й тим, що тут вперше був кінопоказ у Львові. Орієнтиром для входження в браму, що виведе вас на неї є бог торгівлі Меркурій на аттику.

Центральний проспект

Виник над річкою Полтвою, що тепер взята в підземний колектор. На проспекті є одна з найвпізнаваніших будівель міста – оперний театр. Колись на місці проспекту проходила оборонна лінія Львова. Саме на проспекті, на одному з будинків є унікальна “Сидяча Свобода”. Тут також є пам’ятник Шевченку та пивовару. А найстаріший дім проспекту є з часів Наполеона Бонапарта.

Єзуїти і пасаж Андріоллі

Колишній храм отців єзуїтів з шикарними фресками XVIII ст. Та підземним музеєм, де можна уявити як виглядав Львів в ті часи коли мав оборонні мури. Тепер храм є гарнізонним, а його отці – капеланами. При храмі була колегія, в якій міг вчитися Богдан Хмельницький. Саме з колегії і виріс львівський університет. А пасажем Андріоллі, де приховалося численні кав’ярні, виходимо на пл. Ринок. Два століття тому в пасажі відкрилася перша цукерня (кондитерська) Львова.

Площа Ринок

По периметру площі були будинки найвельможніших міщан. Вони будувалися за чітким правилом. Ширина мала бути 9.5 метра. А отже на поверсі могло бути лише три, рідше чотири вікна. Кожен дім належав окремій сім’ї, і був її обличчя. Тому, на його прикраси не шкодували ні грошей, ні таланту. Перший поверх відводився для праці і бізнесу. Тут були майстерні і магазини. Решта, відводилися під житло сім’ї власника та його челяді і учнів. Учнів мав кожен майстер. Вони вчилися в нього і працювали. На перший погляд будинки надто маленькі. Але то оманливе враження. Вони простягалися в глибину. Мали внутрішній дворик і флігель, в якому часто тримали худобу. Часто їхні підвали виходили поза його межі, і простягалися під тротуарами. А той були на два поверхи в глибину. Площа слугувала і місцем проведення всіх міських торжеств, як от виборів чи зустрічей полководців і королів. На ній не раз святкували перемоги.