П’ятизіркові перехрестя Львова, містика чи логічна потреба

Особливість району перехресть

Поговоримо про п’ятизіркові перехрестя. Чотири з них розташовані неподалік вулиці Бандери. Ці землі, на яких вони є, називалися Новим світом та Байками. До кінця ХІХ століття вони були глухою околицею Львова з численними ярами, озерами та невеличкими поселеннями. Побудова Політехніки та вокзалу перетворює їх на перспективний для заселення район. Інколи воно набуває екзотичної форми. Так два будівничі архітектор Юліан Захарієвич та власник будівельного концерну Іван Левинський вирішили купити тут пустоші і створити на них місто сад, де люди б жили в злагоді з природою  власних маєтках. То мали бути мальовничі вілли з вежечками і ажурною дерев’яною різьбою, чудернацькими коминами (димарями). Вилиці мали бути рясно засадженні садами і максимально наближені до рельєфу своїми вигинами. Той район вони назвуть Кастелівкою та збудують чотири десятки таких вілл. Які в дуже переробленому вигляді дійшли і до нашого часу. Решта району забудовувалися типовими кам’яницями, власники яких здавали квартири в найм. Так звані чиншові кам’яниці. То були три, рідше чотири поверхові будинки в стилях історизму чи сецесії (модерну).

Масонське ознакування чи логіка містобудування?

Саме серед цих районів і виникли дивні, тепер незручні, п’ятизіркові перехрестя. Всього їх тут чотири. Прихильники містики та теорії змов можуть почати вибудовувати свої теорії. І напевне згадають про масонські впливи. Без сумніву, архітектори тієї доби зазвичай були масонами. Не таємниця, що масони називали Творця Всесвіту Великим Архітектором, і саме архітектурі відводили провідну роль для розуміння таємниць світобудови і розвитку людського дужу, що з кожною епохою долав поступ до нових висот і потребував нових підходів у містобудуванні. Але чи слід все приписувати містерії масонського світовідчуття? Вулиці Львова, особливо магістральні, часто творилися хаотично. і враховували тільки найзручніші місця для кращого сполучення між поселеннями. Обходили незручні ділянки явно не під прямими кутами. Греко-римська містобудівна традиція де вулиці перетиналися під прямими кутами і творили квадратні чи прямокутні квартали перемогла тільки в межах оборонних мурів. А за ними все диктувала природа і логіка швидкого сполучення. Коли ж місто почало свій жвавий розвиток, то нові квартали творилися вздовж вже існуючих доріг, і рідко їх змінювали. Тож виникли ті перехрестя явно саме з тієї логіки, а не чогось іншого. Хоча, не виключаємо, що п’ятизірковість явно тішила і масонів-архітекторів. Ну але то вже таке, приємне співпадіння.

1-е перехрестя

Перше таке перехрестя то розгалуження згаданої вулиці Бандери  та вуличок Антоновича і Митрополита Андрея. Дві останні то дорога від славного святого Юра (головного українського храму Львова, осідку православних, а з 1700 року греко-католицьких митрополитів, та Кульпаркова, підміського села де виникла і одна з найбільших лікарень міста, а саме лікарня для душевно-хворих. П’ята вуличка Русових веде на Байки, район який тоді активно розбудовувався).

2-3.

А от явно штучним проектом є найближче подібне перехрестя вулиці Русових, Київської та Коновальця. Наступне перехрестя вже має зрозумілу логіку. Вулиця Чупринки перетинається з Київською і на неї виходить покручена вулика Котляревського. Саме та покрученість останньої і творить п’ятизірковість. А покручена вона через те, що творці Кастелівки, а ми саме на ній, передбачали затишність від не прямолінійності вуличок з віллами,  би максимально наблизитися до лісових доріг. Згадаймо вище наведений опис їх задуму про “місто сад”.

4.

І нарешті останнє, четверте перехрестя твориться старою дорогою до Сокільник, підміського села. Тепер то вулиця Коперника, а колись Широка. Від неї проклали вулички на Кастелівку, Нечуя-Левицького, та до Кадетської школи, Героїв Небесної сотні. А з приборканням Пелчинського ставу, і сучасну вулицю Війтовського. То ж все логічно. Все диктує необхідність. І лиш одне з цих перехрестя залишається під питанням, бо є явно спеціально так запроектованим.

Фотографії погано передають дух перехресть. То ж, ми обмежилися поданням схем. А вам пропонуємо самим їх відвідати би все побачити на власні очі. Відкриття приємно робити самотужки. Гарних і можливо трішки містичних вам вражень. Тим більше, що архітектура навколо буде приємним бонусом.