Вступ

ХVI ст. вік двох королев італійок. Обидві владні, і незважаючи ні що йдуть до своїх цілей. Обох звинувачують в отруєннях супротивників. І водночас то вік Ренесансу, культурного руху, в якому центр світу то Людина, її потреби і права. Мова про королеву польську Бону Сфорцу та королеву Франції Катерину Медічі. Обидві опосередковано та все ж сильно вплинули і на життя Львова, який на той час був в складі Польського королівства. В цій частині розглянемо діяльність Катерини Медічі.

Європа тоді

Польща стає потрібною Франції

Історія Франції видається далекою і мало пов’язаною зі Львовом чи Україною. Але Європа не така вже велика, би щось було надто далеко. В той час Франція була оточена володіннями Габсбургів. Родини, що володіла Іспанією та цілим рядом земель в Німеччині та Італії. То ж Франція почувалася огорненою Габсбургами. Особливо тоді, коли іспанський король Карл V став і імператором Священної Римської імперії. Численні війни повернули старий status quo (рівновагу). Але ця боротьба неймовірно виснажила обидві сторони. Іспанія навіть визнала себе банкрутом! Хоч і була основним постачальником золота в Європу бо мала найбільші колоніальні володіння. А за рік до банкрутства Карл V зрікся обох тронів (1556).

Не дивно, що Париж у тяжкій столітній боротьбі з Габсбургами почав шукати союзників на Сході, аби загрожувати тим зі спини. І прагнув залучити на свій бік Османську імперію та Річ Посполиту. В останній, двічі французька партія ставила на трон власного короля. Це були Генріх Валуа в XVI ст. та Ян Собеський  в XVII ст.

Глобальні зміни в Польщі

В Польщі саме тоді відбулися дві вікопомні глобальні події, до яких вона йшла віками. А саме, 1569 року була підписана чергова унія (союз) з Литвою яка остаточно перетворила цих давніх союзників на федеративну державу – Річ Посполиту. Польща і Литва зберегла всі свої державні інституції, і навіть власні війська. Але отримали одного правителя та парламент. Для федерації створили нову столицю – Варшаву. Відтоді єдиного правителя – короля і водночас великого литовського князя обирав спеціальний з’їзд шляхти. Шляхта і до того мала неабиякий вплив на обрання короля. А тепер це стає остаточно оформленою процедурою. Першим виборним правителем нової держави і став син Катерини Медічі – Генріх Валуа, якого тут польській манір назвали Валежичем.

Син Катерини на польському троні

Велике розчарування короля

Та для Генріха керувати тією далекою державою з зовсім іншою системою управління ніж у Франції було ой як не просто. Свавілля шляхти було значно більше ніж у Франції. І це, новий король, відчув відразу вже під час своєї коронації. До нього підійшов з показно незнятим капелюхом представник опозиції, і пригрозив, якщо Валуа не підпише вимог шляхти, то коронації не буде. Валуа стерпів. Але зовсім охолов до дій. Відтоді чи не весь час проводив за розвагами зі своїми французькими друзями, і навіть не взявся за вивчення польської мови. А було йому тоді лише 22 роки.

Усміх долі

В цій непевності Генріху усміхнулася доля, помер його брат – король Франції. На таке щастя Генріх і не розраховув, бо брат був молодий. Всього на рік старший за нього самого. Та й якщо би брат і помер швидше, до того часу міг народити купу прямих спадкоємців. А тут трон виявився геть вільний вільний для Генріха. І він, ні на мить не сумніваючись, полишає країну, в якій проправив лише 118 днів, і яку не полюбив ані на йоту.

Втік від нареченої

Він тікав не лише від Польщі, а й від нареченої. Бо важливою умовою посідання польсько-литовського трону було одруження на п’ятдесяти річній Анні Ягелонці, на 28 років старшій за нього. Згодом, її одружать на новообраному королю Польщі Стефанові Баторію молодшому за неї лише на 13-ть років. Погодьтеся, то вже був прогрес!

Поляки не образилися на його втечу

Поляки не образилися на Генріха, і наказали йому (так, в Польщі королю могли наказувати, мова про парламент) повернутися. Дали йому термін на роздуми аж у 9-ть місяців, би мав час все зважити. Сейм чесно чекав, а в останній день терміну вислав на місце обумовленої зустрічі делегацію. Та Генріх і не думав првертатися. Та, надиво так і не відрікся від польської корони. Мабуть мав намір керувати обома держави з Парижа. Та шляхта Речі Посполитої на таке не погодилася. Їй був потрібен залежний від себе король.

Катерина Медічі

Горе матері і її головна мета

Про використання Польщі в своїй вічній антигабсбурзькій боротьбі забудуть майже на століття, аж до підтримки Франції в час обрання королем Польщі Яна ІІІ Собеського. Безумовно польський епізод політики Медічі був лише епізодом. Головною ціллю її буремного життя було зберегти французький трон за династією Валуа. Але їй патологічно в цьому не щастило. Всі п’ятеро синів немилосердно косила смерть. Вони були дуже слабкими і хворіли на туберкульоз. Так Людовік проживе лише рік, Франсуа – 30 років. Наступні три сина таки посядуть трон. Але Франциск ІІ помре в 17 років, Карл І в 23. Наш Генріх ІІІ проживе найдовше, і помре у віці 38 років. І от по ньому трон перейде до династії Бурбонів. Династія Валуа закічила своє життя.

Горя Катерині додавало й те, що то були дуже довгоочікувані діти. Бо перших 11 років шлюбу вона ніяк не могла завагітніти. Її дивно лікували. Зокрема, прив’язували до живота оленячі роги. Серед її лікарів був і знаменитий Мішель Нострадамус. Згодом, вона розродиться, і буде народжувати щороку. Стане матір’ю 5 доньок та 5 синів. Під час своїх останніх родів ледь не загине. І лікарі порадять їй більше не народжувати. Саме тоді її вчасно відкине чоловік, бо закохається в старшу за неї на 20-ть років виховательку їх дітей Діану де Пуатьє. Ото проміняв пані на бабцю. Але ж кохання часом сліпе.

Катерина в траурі

Та Катерина все ж кохала свого чоловіка. І цьому є промовисті докази. Вже по його смерті написала в листі своїй доні, королеві Іспанії: «Я його кохала настільки, що мені завжди було страшно». Коли він загине, Катерина до кінця життя вже ходитиме в чорному траурному одязі. Вважається, що саме вона ввела у Франції як траурний саме чорний одяг. До того вдови ходили в білому. А на своїй монограмі Катерина зобразила зламаний спис  і напис: «Звідси сльози, звідси скорбота». Між іншим, його смерть кажуть, що напророчив згаданий нами Нострадамус. Король загинув на лицарському турнірі від проникнення в око зламаного древка списа.

При владі

По смерті чоловіка Катерина фактично 15 років буде керувати Францією як регентша при двох малолітніх синах. При синові Франциску ІІ, що сів на трон в 15 років, та Карлові ІХ, що сів на трон в 10 років. А ось наш Генріх, посівши трон, відігнав її від влади. Тепер вона в основному мандрує. В мандрах і захворіє, від чого і помре на своєму 69 році життя.

То був буремний період, добре нам відомий завдяки романам Олександра Дюма. Але епізод пов’язаний з нашими землями менш відомий, тому описаний нами тут.

Про королеву Бону, читайте в наступному дописі. До зустрічі.