Вступ

ХVI ст. вік двох королев італійок. Обидві владні, незважаючи ні що йдуть до своїх цілей. Обох звинувачують в отруєннях супротивників. І водночас то вік Ренесансу, культурного руху, в якому центр світу то Людина, її потреби і права. Мова буде про королеву польську Бону Сфорцу та королеву Франції Катерину Медічі. Обидві опосередковано та все ж сильно вплинули і на життя Львова, який на той час був в складі Польського королівства. Тут розглянемо діяльність Катерини Медічі.

Європа тоді

Польща стає потрібною Франції

Історія Франції видається далекою і мало пов’язаною зі Львовом чи Україною. Але Європа не така вже велика, би щось було надто далеко. В той час Франція була оточена володіннями Габсбургів. Родини, що володіла Іспанією та цілим рядом земель в Німеччині та Італії. То ж Франція почувалася оточеною Габсбургами. Особливо коли іспанський король Карл V став і імператором Священної Римської імперії. Численні війни повернули старий status quo (рівновагу). Але ця боротьба неймовірно виснажила обидві сторони. Так Іспанія визнала себе банкрутом! Хоч і була основним постачальником золота в Європу (тоді мала найбільші колоніальні володіння). А за рік до банкрутства Карл V зрікся обох тронів (1556).

Не дивно, що Париж у тій тяжкій столітній боротьбі з Габсбургами почав шукати союзників на Сході, аби загрожувати тим зі спини. То ж, час від часу прилучали на свій бік , то Османську імперію, то Річ Посполиту. В останній, двічі французька партія ставила на трон власного короля. Це були Генріх Валуа в XVI ст. та Ян Собеський  в XVII ст.

Глобальні зміни в Польщі

В Польщі саме тоді відбулися дві вікопомні глобальні події, до яких вона йшла віками. А саме 1569 року була підписана чергова унія (союз) з Литвою яка остаточно перетворила цих давніх союзників на федеративну державу – Річ Посполиту. Кожна з яких зберегла всі свої державні інституції, навіть власні війська. Але отримали одного правителя та парламент. Для федерації створили нову столицю – Варшаву. По друге, від тепер короля і великого литовського князя обирав спеціальний з’їзд шляхти. Шляхта і до того мала вплив на обрання короля. Але відтоді це стає остаточно оформленою процедурою. Та от, першим виборний правителем нової держави і став син Катерини Медічі – Генріх Валуа, якого тут назвали Валежичем, на польській манір.

Син Катерини на польському тоні

Велике розчарування короля

Та керувати тією далекою державою з зовсім іншою системою управління ніж у Франції було не просто. Свавілля шляхти було значно більше ніж у Франції. І це новий король відчув відразу під час своєї коронації. До нього підійшов з показно незнятим капелюхом представник опозиції, і пригрозив, якщо Валуа не підпише вимог шляхти, то коронації не буде. Валуа стерпів. Але зовсім охолов до дій. Чи не весь час відтоді проводив за розвагами зі своїми французькими друзями, і навіть не взявся за вивчення польської мови. Йому тоді виповнилося 22 роки.

Усміх долі

Тут йому усміхнулася доля, помер його брат – король Франції. На таке щастя Генріх і не міг розраховувати, бо брат був молодий.На рік старший за нього самого. Та й міг народити купу прямих спадкоємців. Тепер трон вільний для Генріха. І він не задумуючись полишає країну, яку не полюбив ані на йоту. Та й пробув він в ній всього нічого – 118 днів на троні.

Втік від нареченої

Він тікав не лише з Польщі, а й від нареченої. Бо для того щоб бути королем тієї держави було потрібно одружитися на Анні Ягелонці, якій тоді було аж 50 років (на 28 років більше ніж йому). Її одружать на новообраному королі Польщі Стефанові Баторію. Йому тоді було 40, а їй вже 53 роки.

Поляки не образилися на його втечу

Поляки не образилися, і наказали повернутися своєму королю. Дали йому термін в 9-ть місяців, би він опам’ятався. І сейм чесно чекав, а в останній день терміну вислав на місце обумовленої зустрічі делегацію. Та Генріх не повернувся. Але і від польської корони не відрікався. Мав намір керувати обома держави з Парижа. Та шляхта Речі Посполитої на таке не погодилася. Їй був потрібен залежний король.

Катерина Медічі

Горе матері і її головна мета

Про використання Польщі в своїй вічній антигабсбурзькій боротьбі забудуть майже на століття. Безумовно польський епізод політики Медічі був лише епізодом. Головною ціллю її буремного життя було зберегти французький трон за династією Валуа. Але всі її п’ятеро синів немилосердно косила смерть. Всі вони були дуже слабкими і хворіли на туберкульоз. Так Людовік проживе рік, Франсуа – 30 років. Наступні три сина посядуть трон. Франциск ІІ помре в 17 років, Карл І помер в 23 роки. Наш Генріх ІІІ проживе найдовше і помре у віці 38 років. Трон перейде до династії Бурбонів. І тут Катерина зазнала невдачі.

Горя їй добавляло і те, що то були дуже довгоочікувані діти. Бо перших 11 років шлюбу вона не могла завагітніти. Її дивно лікували. Зокрема, прив’язували до живота оленячі роги. Серед її лікарів був і знаменитий Мішель Нострадамус. Згодом, вона розродиться, і буде народжувати щороку. Вона стане матір’ю 5 доньок та 5 синів. Під час своїх останніх родів ледь не загине. І лікарі порадять їй більше не народжувати. Її чоловік кине її заради старшої від неї на 20 років виховательниці їх дітей Діани де Пуатьє.

Катерина в траурі

Та Катерина кохала свого чоловіка. Вже по його смерті написала в листі своїй доні, королеві Іспанії: «Я його кохала настільки, що мені завжди було страшно». Між іншим його смерть вважається напророчив згаданий Нострадамус. Король загинув на лицарському турнірі від проникнення заламаного древка списа в око. Катерина до кінця життя ходитиме в траурному одязі. Вважається, що саме вона ввела у Франції як траурний саме чорний одяг. До того вдови ходили в білому. А на своїй монограмі зобразила зламаний спис  і напис: «Звідси сльози, звідси скорбота».

При владі

По смерті чоловіка Катерина фактично 15 років буде керувати Францією, будучи регентшею при двох своїх малолітніх синах. При синові Франциску ІІ, що сів на трон в 15 років, та Карлові ІХ, що сів на трон в 10 років. А ось наш Генріх, посівши трон, відігнав її від влади. Тепер вона в основному мандрує. Захворіє в мандрах, від чого і помре на своєму 69 році життя.

То був буремний період, добре нам відомий завдяки романам Олександра Дюма. Але епізод пов’язаний з нашими землями менш відомий, тому описаний нами тут.