цікаві факти про Львівську Політехніку
·

Львівська політехніка як туристична перлина

Львів був і є містом університетів. Вишів тут з десяток. Найбільшим є Львівська політехніка. От про неї ми з вами і поговоримо. Цей університет буде зручно оглянути, бо він є неподалік центру та вокзалу. Зрештою, політехніка то насправді ціле містечко, яке ще має свої колонії-кампуси. Але ми поведемо мову про головний корпус. Найстаріший і найцікавіший. Тут варто оглянути відразу кілька місць:

  • Залізобетонний місток,
  • Актову залу,
  • Стару бібліотеку,
  • Обсерваторію.

Міст Тульє

Отже, місток. Це пам’ятка з будівельної виставки, яка тут проходила 1892 року. Цей міст мав доводити, що новий матеріал, є не лише міцним і надійним, а й може витримувати критичні навантаження не маючи випробуваної тисячолітньої арки. Немає і перил, би ніхто не думав, що вони укріпляють цю неправильну арку. Яка, якщо б була з цегли чи каменю, а не залізобетону, то давно би розпалася. Би остаточно переконатися в надійности, на нього встановили мішків з піском не просто багато, а у висоту з самим головним корпусом політехніки. Авторство мостика приписують викладачу політехніки мостобудівнику Максимільяну Тульє. Під містком проходять під час посвяти в першокурсники. Але ніхто не забороняє пройти всім бажаючим, чи під ним, чи по ньому. То ж скористайтесь.

Актова зала

Запроектована, як і все в головному корпусі політехніки, Юліаном Захарієвичем, а втілена в життя Іваном Долинським. Її стеля одна з най унікальніших у Львові, має касетони з добірною різьбою та керамічними розетами з позолотою. Якщо того не знати, то виглядає, що і вони дерев’яні. А верхній ряд стін прикрашають 11 картин під назвою “Тріумф прогресу”. Картини є поміж подвійних скульптур, які повторюються. Полотна створені за ескізами тоді найвідомішого художника Галичини Яна Матейка, відомого за своїми грандіозними полотнами про головні події польської історії.

Чотири роки вони малювалися учнями Краківської академії мистецтв. Їх розміри 2.30 на 3 м. Картини алегоричні. І щоб їх добре розуміли мистецтвознавець Гошковський ще за життя автора, Матейка, написав до них розлоге пояснення. На його основі я вибудував логічне трактування всіх полотен як єдиного цілого. Ось вашій увазі моє пояснення.

Символіка актової зали

Три полотна показують технічні досягнення людства к от “Винахід телеграфу”, “Винахід залізниці” та “Суецький канал”. Телеграф зображено як блискавку між руками двох жінок, що розділені водою. Америка – на скелі, а Європа на бику. Це відносить нас до античної легенди про викрадення принцеси Європи Зевсом в образі бика. Суецький канал то рукостискання негра і білого чоловіка, Африки та Азії, посеред бурхливих хвиль на фоні сфінкса, пірамід та верблюда. Залізниця то сім’я. Він обіймає її. А їхнє дитя тягне батьків на візку по колії. Він то вогонь, вона – вода. А дитя – пара, що була головною рушійною силою тодішніх паротягів.

Розвиток людства то і розвиток мистецтв та науки: “Поезія, музика, історія”, “Скульптура, малярство, архітектура”. А рушійною силою вперед є Натхнення. Воно зображено на двох полотнах: “Свята Трійця” і “Боже натхнення”. На першій головним персонажем є юнак з вогником на чолі, поміж Ісусом та Богом-Отцем. Це Святий Дух.

Ще одне Натхнення у вигляді крилатої жінки з лампою та Книгою Одкровення, де записана істина: “Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог”. Вона надихає літнього чоловіка теж з книгою, що прагне пізнати Світ.

Пізнання потребує підтримки Добра. На картині “Віра, Надія Любов” людський геній тримає на руках Землю. Він є володарем планети. Його надихає Надія та Любов. А от Віра дещо осторонь, але готова прийти на поміч. З зліва рівновагу світу готові порушити сім злих сил: Пиха, Неохайність, Лінь, Гнів, Жадібність, Ненажерливість та Заздрість з дзеркалом.

Тема продовжується і у “Вадах людства”. Піком Зла є “Тріумф Сатани”. На фоні пожеж гордо крокує по трупах цар зла, його нога на голові мертвого. Довкола мертві діти. Та його перемога неповна. Жінка жива, і шукає пульс на руці дитини. Отже, є надія, що майбутнє ще можливе. І нарешті, “Матір Божа втішає вірних”, до якої горнуться добрі і грішні. Навіть, сам Сатана кладе свою голову під її ноги.

Стара бібліотека

Університет тепер має кілька великих бібліотек. Але мова про першу бібліотеку, яка займає лише один зал. Її унікальність полягає саме в двоповерховій шафі. Цікаво, що її прикрашають голівки портретно схожі на її творця скульптора Леонарда Марконі, та творця зали архітектора Юліана Захарієвича.

Обсерваторія

Це друга в історії міста обсерваторія. Перша була неподалік сучасного пам’ятника Шевченку, і належала єзуїтському колегіуму.

Обсерваторія політехніки має унікальну особливість – її головні інструменти стояли на двох залізобетонних стовпах висотою 30 м., що ізольовані від стін будівлі. Вони стоять окремо, і вибудувані від самого фундаменту. Один призначався для екваторіального кола, другий для рефрактора з паралактичним монтуванням

В обсерваторії була метеорологічна і сейсмічна станції. В 1950-х роках обсерваторія спостерігала за штучними супутника Землі, на замовлення військових.

В ній досі зберігається цісарський дарунок – глобус, який імператор подарував в час своїх відвідин нововідкритого корпусу в 1880 році.

Саме наявність обсерваторії зумовила появу найстарішої геодезичної кафедри в Україні. Створена 1871 р. як кафедра вищої геодезії та астрономії.

Схожі записи

  • Львівський Моцарт та його таємне львівське кохання

    Так, Львів мав свого Моцарта. Мова про сина прославленого Амадея Вольфганга. Матір пробує витворити з нього генія, схожого на чоловіка. Навіть додала до його імені ім’я чоловіка Вольфганг-Амадей. На його опублікованих творах він підписаний саме як “Вольфганг-Амадей Моцарт-син”. З трьохрічного віку його муштрують. Не дивлячись на брак грошей наймає йому найкращих столичних вчителів, серед яких вчитель Бетховена і сам Антоніо Сальєрі (вчив співу). В 11-ть років він опублікує власний твір. Дає концерти. Перший публічний виступ був самій віденській опері, коли йому було 14 років.

  • Дивні пам’ятники центру Львова

    Далі пам’ятник взагалі з дивовижних форм. З дивною, не пропорційною головою. Придивляємось, і бачимо, що то така велика перука на ній. Отже, з головою ніби все добре. Але перука занадто велика. Кажуть, майстер навмисно зробив її саме такою би показати тиск батька на свого сина. Перед нами син великого Моцарта. Його весь час порівнювали з батьком, легендарним композитором. Тому, з цим тяжко було йому жити.

  • Батьки Мазоха

    Леопольд фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху то не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Але мова йтиме не про нього, а про його предків. Всі вони були не місцеві галичани, а емігранти, які приїжджали в ново приєднану провінцію зі старих регіонів імперії. В перші десятиліття Відень робив ставку саме на перевірених, а не ново отриманих громадян. Тому тут значно легше робилася кар’єра. Як жартувала пані Косаковська з Потоцьких коли кинула різні суми однаковим жебракам. Той місцевий, з нього вже ніц не буде, а то австрієць, він ще може навіть губернатором стати.

  • Рудольф Вайгль, львів’янин, що врятував людство від висипного тифу

    Сьогодні мова буде про великого рятівника, і взагалі, про велику людину, він любив людство і ризикував собою заради нього. На полях Першої світової війни, він познайомився з ворогом, з яким боротиметься чи не все життя. І таки віднайде зброю, яка його подолає. Ворога настільки маленького, що постраждалі не бачили його, та страждали і часто гинули від його дій. Мова йде про висипний тиф. Особливо пошесть наступала у часи воєнних лихоліть, коли гігієна відступає.

  • Ресторан П’яте підземелля

    Якщо ви хочете опинитися в казці Середньовіччя, то радимо завітати в ресторанчик “П’яте підземелля”. Вхід з площі Ринок, 5, звідси і назва. Але більшість ресторану є під сусіднім шостим номером, ото ж ми поговоримо саме про кам’яницю і підземелля площі Ринок, 6.

  • Вілла художника як корабель

    На Святоюській площі, крім собору святого Юра, що панує тут над простором, зовсім не губиться значно скромніша споруда – вілла Яна Стики. Її фасади з червоної цегли, високий черепичний дах, а головне надвелике гострокутне вікно, приваблюють. В ній явно є якась загадка. Навіщо таке вікно? І чому акцент архітектор зробив саме на ньому? Все пояснює те для кого вона будувалася. А був то художник Ян Стика. Над одним з входів недарма бачимо щит з трьома щитами в ньому, це знак малярського цеху древнього Львова.