Храм Єлизавети і Ольги, або львівська церква як пам’ятник королівському коханню
Для тих, хто відкриває Львів завдяки залізниці
Вулиця Бандери починається і закінчується величними храмами. На її початку височить найвищий храм Львова, 85 метрова церква святих Єлизавети та Ольги. Це одна з впізнаваних візиток міста, особливо для тих хто відкриває місто завдяки залізничній колії. А її неоготичні форми створюють враження особливої казки.
Храм кохання та вбивство імператриці
Храм вирішено назвати в честь вбитої імператриці Єлизавети Баварської. Можливо, серед іншого, сподівалися і на фінансову допомогу самого цісаря Франца Йосипа І.
Кажуть, королі не можуть одружитися по любові, імператору Францу таки вдалося. Планувалося, що він одружиться на її сестрі. Та коли він побачив Єлизавету то змусив все переграти. До речі, вона була його двоюрідною сестрою.
Потім було різне, а на час вбивства вони вже охололи один до одного і жили окремо. Та все ж він не був байдужий до неї. І по її вбивстві відмовився від відвідин театру до кінця свого життя.
Чому саме костел
Її створення було зумовлене появою залізничної колії у Львові 1861 року. Навколо вокзалу виросли квартали залізничників, так звані коліївки. Залізничниками переважно були поляки, і то не місцеві, а вихідці з центральної Польщі, то ж не дивно, що вони потребували в своєму районі костелу. Українці тоді рідко могли мати потрібну освіту для кваліфікованої праці на залізниці.
Храм мав бути найвищим у місті. Планувалося, що в храмі вільно буде одночасно присутньо 2000 вірних. З них 500 могли сидіти. Кошти залізниця мала, та і залізничники могли жертвувати значні суми, бо були най оплачуванішими робітниками тодішнього Львова. Найбільшим у місті був і орган храму.
Особливість розташування храму Єлизавети і Ольги
Місцем для найвищого храму Львова обрали площу Солярні. По-перше, вона майже в центрі залізничних кварталів. По-друге, а по друге особливо цікаво. Через площу проходить Головний Європейський вододіл, який ділить Європу навпіл між басейнами північних і південних морів, і зі Львова він тягнеться аж до Атлантичного океану, до самих Піренеїв. В межах України він ділить басейни Чорного та Балтійського морів. З побудовою костелу Єлизавети на ньому, він став відомим. І тоді не один казав, що краплі дощу, які падають на храм тут розділяються і течуть ті що на півдні до Чорного моря, а ті що впали з півночі, до Балтики.
Як храм Єлизавети і Ольги подорожчав
Будівництво храму припало на неспокійний час. Головні роботи встигли завершити до початку Першої Світової війни, а ось оздобу довелося провадити вже після неї, вже в часи польського Львова. В 1920-х роках вже створять орган, амвон, вівтар, вітражі, впорядковано крипти. То ж не дивно, що вартість зросла вдвічі від запланованої.
Війни і наш храм
Храм збудований в готичних формах. Має три вежі. Парні при вході і бічну, з балконом для огляду та скульптурою св. Єлизавети, яка тепер, на жаль, без голови. Але так як вона тримає в руках вазон, то видається ніби тримає відтяту голову. Моторошно. Але це вдале нагадування про лихоліття які пережив храм в часи Першої та Другої світової війн через свою близькість до стратегічного місця –– залізничного вокзалу. На ньому й досі видно сліди обстрілів. Та найважливіших втрат не видно, мова про знищені вітражі, головну прикрасу готичних храмів.
Через війни втрачені дзвони, реквізовані австрійцями на потреби армії.
Костел стає церквою
Тепер, це є українська греко-католицька церква святих Єлизавети та Ольги. Перші відновленні служби вечорами були при свічах, бо не було електрики. Розказують, що перед відвідинами богослужіння, вірні дивилися прогноз погоди, і вразі дощу брали парасольки і з ними стояли в середині церкви, бо дах серйозно протікав.
Вітражі поки встановлено лише у малих вікнах абсиди, а великі поки мають звичайне скло. Особливо радимо оглянути новий іконостас храму, бо він унікальний на всю Україну. Це іконостас вітраж. Через нього непогано видно, старий католицький вівтар, що, на щастя пережив всі лихоліття. Робота художників Юрія Павельчука і Олександра Личка, встановлений 2016 р. Велично, але для повного відновлення крами храму ще потрібно багато зусиль.
Каплиця мисливців
В храмі була особлива каплиця. Її створило товариство мисливців і присвятило покровителю мисливців та захиснику собак від сказу святому єпископу Льєжа Губерту. За легендою його життя (легенда в церковній термінології то біографія, а не те що ви подумали, хоча часто вона саме є тим про що ви подумали) він навернувся до Бога на полюванні, коли побачив хрест, що сіяв серед рогів прекрасного оленя, а за одно і почув голос з неба…
Про важливість мисливського товариства в тодішньому Львові можемо оцінити з того, що на освячення каплиці прибули представники влади, зокрема міністерства сільського господарства Польщі (1926 року Львів входив склад Другої Речі Посполитої Польської)
Найкраще храм проглядається з Городоцької, як йти від вокзалу, та від пам’ятника Бандери. Поруч є столітня школа, архітектурні форми якої вдало перегукуються з готичною архітектурою храму.