При знайомстві зі Львовом ніхто не оминає знаменитої каплиці Бомів, яка чотири століття є окрасою міста. Це каплиця-усипальниця львівського патриціанського роду. Хто ж такі Боїми, і як вони створили найунікальнішу усипальницю Львова?

 Засновником роду був угорець Дердьє Боїм. У нас його називали польською як Єжи, а латиною Георгієм. Прибув до нас з Трансільванії, що була тоді напівзалежною від Османської імперії державою. Приїхав не просто, а в почті нового правителя Речі Посполитої Стефана Баторія 1576 року, коли вже мав 39 років. Довго був його секретарем.

Успішний торговець

Згодом, Дердьє прибув до Львова, четвертого за величиною міста королівства та найбільшого на Русі. Львів тоді був чи не головними воротами у торгівлі зі Сходом. Тож, Боїм оселитися тут не випадково. А мав плани торгувати з своєю колишньою батьківщиною Трансільванією де очевидно мав непогані зв’язки. Тож міг поставляти звідти великі партії сукна та угорського вина, основного виду вина яке пили львів’яни. Паралельно негребував і лихварством (надавав позики під проценти).

Зміна віри

У Львові він нарешті одружується з шляхетною (дворянського роду) Ядвігою Катериною Нижньовською. Йому тоді вже виповнилося 53 роки. А щоб ввійти у львівський вищий світ торговців, він змушений змінити протестантство на католицтво, щоб бути своїм. Хоча тоді багато шляхти були протестантами і навіть мали свої партії. Зрештою, Річ Посполита аж ніяк не була суто католицькою країною. І, навіть десь, нагадувала в тому Францію часів Генріха Наварського. З тією лише різницею, що тут була ще й третя релігійна сила – православні.

Діти

В Дердьє народиться чотири дитини, три доні і син Павло. Доньок він успішно видав за казково багатих львів’ян. Так Ельчбета стане дружиною Миколая Шольц Вольфовича, Марселла вийде за Мельхіора Шольц-Вольфовича, Катерина –за Зиґмунта Брезлера з Опави

Зрада і Ерос

По смерти Ядвіги Дердьє одружився вдруге. Другою жінкою стане теж Ядвіга. Її батько Анчевський був королівським урядником. На той час Дердьє мало бути вже поза 70-т років. Бо відомо, що на час того одруження його первістку Павлу вже виповнилося 20 років. Кажуть, молода дружина захопилася цим Палом. Тоді Дердьє вирішив віддати її в монастир. Гідне покарання для зрадливої жінки. Хай відмолює там гріхи до кінця свого віку. Та тоді він би мав віддати в той монастир не лише її саму, а й її посаг. А з такою втратою його купецька душа вже не змогла примирилася.

За легендою, він помстився більш витончено. Накаже створити її в скульптурі оголеною і поставити в каплиці-усипальні. На стіні вивісили портрети коханців та підписали, що то зрадлива дружина, а то слабохарактерний син. Ніби вони там простояли аж до 1920-х років. І прибрав їх лиш єпископ Болеслав Твардовський, визнаний згодом святим. Ну не через це. Безумовно сумнівно аби голу жінку ставили в усипальниці так густо декорованій святими сценами. До того ж, в ХІХ та на початку ХХ ст. каплиця була публічною, де відправляли служби над покійниками. Ото би було видовище. Прийде якась родина прощатися зі своїм покійником і не службу слухає, а Ядвігу оглядає. Ех, ті легенди.

А що ж сталося зі зрадливою Ядвігою? За одними даними вона померла не витримавши ганьби, за іншими – переживе навіть Павла.

Успішний політик

Крім торгівлі Дердьє був у Львові й успішним політиком. Чотири роки (1610-1614 рр.) був міським райцею (депутатом). А тоді, магістрат мав всього 12 райців! Вагома посада. Обирався і бурмістором (мером) Львова.

Портрет

Як виглядав Дердьє? Його прижиттєвий портрет не просто зберігся. А є легкодоступний для огляду, бо намальований в техніці фрески на зовнішній стіні каплиці зі сторони вулиці Галицької. Тож гайда дивитися. Поруч з ним є портрет і його першої дружини Ядвіги Ніжньовської. І це оригінали, яким чотири століття. Вони створені художником Джованні Джіані 1617 року. Цікаво, що саме в це й рік і помре Дердьє. Йому тоді виповнився 81 рік. Ці портрети подані вище в розділі “Зміна віри”.

Пірат

Можливо, таку пишну каплицю з численними зображеннями святих Дердьє замовив не лише з пихи і марнотратства. А з надією відмолити гріхи молодості. Бо “перший свій мільйон” він ймовірно заробив піратством на Дунаї!?

Син Дердьє, Павло

А тепер про його сина Павла, старшої дитини Дердьє. Він, як і батько, був райцею (з 1620 р. посада була по життєва) і бургомістром Львова в 1629 та 1631 роках. А ще став львівським війтом 1627 р. (головою суду) і навіть придворним лікарем короля Сигізмунда ІІІ Вази.

Його другим іменем було ім’я Юрій, в честь батька. Така традиція перейшла і його синам.

Початкову освіту здобув вдома. Вчителем був райця Томаш Карч. Далі вчився в Італії, в падуанському університеті, одному з найкращих університетів Європи, де став доктором філософії та медицини. Був синдиком (юристом) відділенням митців. В університеті й досі зберігся його гмерк (міщанський герб). До Львова повернеться 1613 року. Каплиця тоді вже була збудована та лише розпочалися роботи над її прикрашенням барельєфами. Саме йому батько доручив завершити оздоблювання. Чи не перше, що зробить Павло у Львові, то сплатить борги покійного чоловіка своєї сестри Катерини,. Той помер двома роками раніше.

Павло є успішним купцем. Відомо, що торгує зерном, головним експортним продуктом тодішньої Польщі. Судився з гданським купцем Яном Томсоном. Саме через цей єдиний порт королівства і вивозили зерно на Захід, в основному в Голландію. Для цієї торгівлі Павло придбав шпихлір (склад) на Перемишльчині. Сплавляв він і поташ з маєтків Яреми Вишневецького.

Як лікар і політик, після років суцільних нещасть для Львова – голоду, моровиці, пожеж та нападів, він приклався до створення в катедральному костелі вівтаря св. Роха, заступника від пошестей (інфекційних хворіб).

Мав Павло дві кам’яниці в місті – на Шевській, 4 та Театральній, 10 (адреси сучасні).

Павло зображений на епітафії в каплиці.

КІНЕЦЬ РОДУ

Проблеми з продовженням роду

Павло мав 9 діток. Та рід продовжив лише один син Микола, інші двоє померли бездітними. Ну а доні прізвища не передають. А от на дітях Миколи, і закінчився рід. Той мав троє синів та вони не лишили синів. Двоє з них були монахами. Один з них, Михайло став львівським Марко Полло, відкривачем Китаю. Про нього в нас є окремий допис.

Пророцтво

Рід проіснує трохи більше століття і вигасне. Є легенда про мимовільне пророцтво Дердьє. Бо усипальницю він робив саме на три покоління роду. І от на третьому поколінні рід згасне. Мабуть, треба було робити глибші підвали для поховання і рід би жив довше :).