При знайомстві зі Львовом ніхто не оминає знаменитої каплиці Бомів, що вже чотири століття прикрашає місто. Це каплиця усипальниця львівського патриціанського роду. Хто ж такі Боїми, які створили най унікальнішу усипальницю Львова?

 Засновником роду був Дердьє Боїм. У нас його називали польською Єжи, а латиною Георгієм. Прибув він до нас з Трансільванії. Був він угорцем. А приїхав в почті нового правителя Речі Посполитої Стефана Баторія 1576, коли вже мав 39 років. Довго був його секретарем.

Успішний торговець

Згодом, Дердьє прибув до Львова, четвертого за величиною міста королівства. Найбільшого на Русі. Фактичним воротам в торгівлі зі Сходом. Тож, вирішив оселитися тут і торгувати з Трансільванією та Валахією, де мав непогані зв’язки. Тож міг поставляти звідти великі партії сукна та угорського вина, основного виду вина яке пили львів’яни. Паралельно займався і лихварством – позичав гроші під проценти.

Зміна віри

У нас він одружується з шляхетною (дворянського роду) Ядвігою Катериною Нижньовською. Але щоб ввійти у львівський світ торговців, він змушений був змінити протестантство на католицтво, би бути своїм. Хоча тоді багато шляхти були протестантами і навіть мали свої партії. Зрештою, Річ Посполита аж ніяк не була суто католицькою країно. І десь нагадувала в тому Францію часів Генріха Наварського. З тією лише різницею, що тут була ще й третя релігійна сила – православні.

Діти

Цікаво, що Дердьє мав тоді 53 роки. В них народилося чотири дитини, три доні і син Павло. Доньок він успішно видав за казково багатих львів’ян. Так Ельчбета стане дружиною Миколая Шольц Вольфовича, Марселла вийде за Мельхіора Шольц-Вольфовича, Катерина –за Зиґмунта Брезлера з Опави

Зрада і Ерос

По смерти Ядвіги Дердьє одружився вдруге. Другою жінкою стане теж Ядвіга. Її батько Анчевський був королівським урядником. На той час Дердьє мало бути вже поза 70-т років. Бо відомо, що на час того одруження його первістку Павлу вже виповнилося 20 років. Кажуть, молода дружина захопилася цим Палом. Дердьє вирішив віддати її в монастир. Гідне покарання для зрадливої жінки. Хай відмолює гріхи до кінця свого віку. Та тоді він би мав віддати в той монастир не лише її саму, а й її посаг. А з такою втратою його купецька душа вже не мирилася.

Є легенда, що він помститься більш витончено. Накаже створити її в скульптурі оголеною і поставити ту в каплиці. А на стіні повісити портрети обох –– її і  сина. І підписати, що то зрадлива дружина, а то слабохарактерний син. І ніби то вони там простояли аж до 1920-х років. І прибрав їх лиш єпископ Болеслав Твардовський. Визнаний згодом святим. Ну не через це. Сумнівно би голу жінку ставили в усипальниці, і до того ж би та скульптура була там, коли каплиця в ХІХ і на початку ХХ ст. була каплицею де відправляли служби над покійниками. Ото би було видовище. Прийде якась родина прощатися зі своїм покійником і не службу слухає, а Ядвігу оглядає. Ех, ті легенди.

За одними даними вона померла не витримавши ганьби, за іншими –– переживе навіть Павла.

Успішний політик

Крім торгівлі Дердьє був успішним політиком. Чотири роки (1610-1614 рр.) був міським райцею (депутатом). А тоді, магістрат мав всього 12 райців! Вагома посада. Був і бурмістором (мером) Львова.

Портрет

Як виглядав Дердьє? Його прижиттєвий портрет не просто зберігся. А є легкодоступний для огляду, бо намальований в техніці фрески на каплиці Боїмів на стіні зі сторони вулиці Галицької. Тож гайда дивитися. Поруч з ним є портрет і його першої дружини Ядвіги Ніжньовської. І це оригінали, яким чотири століття. Вони створені художником Джованні Джіані 1617 року. Цікаво, що саме в це й рік і помре Дердьє. Йому тоді виповнився 81 рік. Ці портрети подані вище в розділі “Зміна віри”.

Пірат

Можливо, таку пишну каплицю з численними зображеннями святих Дердьє замовив не лише з пихи і марнотратства. А з надією відмолити гріхи молодості. Бо “перший свій мільйон” він ймовірно заробив піратством на Дунаї!?

Син Дердьє, Павло

А тепер про його сина Павла, старшої дитини Дердьє. Він, як і батько, був райцею (з 1620 р. посада була по життєва) і бургомістром Львова в 1629 та 1631 роках. А ще став львівським війтом 1627 р. (головою суду) і придворним лікарем короля Сігізмунда ІІІ Вази. Його другим іменем було ім’я Юрій, в честь батька. Така традиція перейшла і його синам.

Початкову освіту здобув вдома. Його вчителем був райця Томаш Карч. Далі вчився в Італії, в падуанському університеті, одному з найкращих університетів Європи, де став доктором філософії та медицини. Був синдиком (юристом) відділенням митців. В університеті й досі зберігся його гмерк (міщанський герб).

До Львова приїде в 1613 році. Каплиця тоді ще прикрашалася. Сплатив борги покійного чоловіка сестри Катерини, що помер двома роками раніше.

Крім вище згаданого займався і торгівлею. Торгував зерном, головним експортним продуктом тодішньої Польщі. Через що судився з гданським купцем Яном Томсоном. Саме через цей єдиний порт Польщі і вивозили зерно на Захід. В основному в Голландію. Для того придбав шпихлір (склад) на Перемишльчині. Сплавляв і поташ з маєтків Яреми Вишневецького.

Як лікар і політик, після голоду та моровиці, пожежах і нападах ворогів приклався до створення в катедральному костелі вівтаря св. Роха, заступника від пошестей (інфекційних хворіб).

Мав Павло дві кам’яниці в місті на Шевській, 4 та Театральній, 10 (адреси сучасні).

Саме йому батько доручив завершити оздоблювання каплиці Боїмів. Його зображення є на епітафії в каплиці

КІНЕЦЬ РОДУ

Проблеми з продовженням роду

Павло мав 9 діток. Та рід продовжив лише один син Микола, інші двоє померли бездітними. Ну а доні прізвища не передають. А от на дітях Миколи, і закінчився рід. Той мав троє синів та вони не лишили синів. Двоє з них були монахами. Один з них, Михайло став львівським Марко Полло. Відкривачем Китаю. Про нього в нас окремий допис.

Пророцтво

Рід проіснує трохи більше століття і вигасне. Є легенда про мимовільне пророцтво Дердьє. Бо усипальницю він робив саме на три покоління роду. І от на третьому поколінні рід і вигас. Мабуть, треба було робити глибші підвали для поховання і рід би жив довше :).