Гора Лева

Гора Лева у Львові

Це частина Подільської височини, його Давидівського пасма. Хоч її у Львові і називають горою, та насправді то пагорб висотою 389 м. над рівнем моря. Розташований неподалік Високого замку. З нього відкривається гарний вид на північну низинну територію Львова. Високий Замок дещо вищий – 411 м., але це за рахунок тридцятиметрового штучного кургану. Поруч є дві гори: Зміїна 377м. та Стефана 376м.

Каменоломні і лисість

На даний час частина гори знеліснена, звідси і сучасна назва Лиса, яка заступила стару – гора Лева. З заходу гора частково оголена і видно її основу з пісковику. Гора довго використовувала для добування каменю. Кар’єри тут відомі вже у XIV ст. XVII ст. Відомо, що з каменоломень Знесіння, мабуть і з гори Лева, було привезено 800 возів каменю для будови Успенської церкви, друкарні ставропігійського товариства та монастиря святого Онуфрія. Стараннями історика кінця ХІХ ст. Ізидора Шараневича каменоломні були закриті. Тепер гора є геологічною пам’яткою.

Початок ХХ ст.
Успенська церква. Провідна православна святиня Львова і України кінця XVI початку XVII ст.

Тут є дно океану

На відкритій скелястій частині можна знайти мушлі морських тварин. Нічого дивного, їх знаходять і на вершинах Гімалаїв. Бо колись то було дно океану. Це було в часи геологічних епох названих крейдою і мезозоєм, 130-70 млн. років тому. Океан названий Тетісом. Він був не глибокий. Десь до 30 м. Саме в ньому і сформувалися пісковики, глина та пісок.

Залишки океану Тетіс, в його останній період, і обриси сучасної суші

Обман короля

На першому зображенні Львова – гравюрі Абрагама Гогенберга 1618 р. гора названа “горою Стефана, загально званою Левовою”. Це плутанина виникла не випадково. Гору Стефана навмисне перенесли на 400 м. далі. Бо саме від цієї гори розмежовувалися міські землі від королівських. І таким чином збільшили міські землі з каменоломнями та виноградниками. Поки це не виявив 1570 р. львівський староста Микола Гербут і не відіслав ревізорів все перевірити, бо король від того втрачав гроші.

Тоді ж він зацікавився подвійною назвою гори. І записав народне пояснення назви гори Стефана. Ніби тут повісився на липі Стефан з Зельова, що їхав з Глинян до Львова. Причин він не називає.

Згаданий підпис гори на зображенні Гогенберга. Першому зображенні Львова

Цигани, самогубці, лунопарк

В середині ХІХ ст. між Високим Замком і горою Лева був глибокий яр, певно то була стара каменоломня. І біля нього тоді поселилися цигани. Збудували собі будинки і кузню. В ній кували підкови та цвяхи. Та місто їх звідси вижене, бо звинувачує їх у крадіжках. Але сталося ще гірше. Криниця біля закинутої кузні стала місцем прощання з ненависним життям самогубців. Раз в ній виловили закохану пару. Це ще більше притягувало сюди нещасних закоханих. Тоді місто засипало криницю. А яр став місцем викидання сміття.

Перехрестя вулиць Кривоноса та Довбуша. Ймовірне місце криниці самогубць. В будинку справа народився Роман Шухевич, керівник УПА. Вдалині видніється гора Лева

1912 р. під горою діяв Луна-парк, що приваблювало тисячі львів’ян які знаходили тут собі розваги по душі. Тепер гора є початком одного з найцікавіших та найбільших парків міста ландшафтного парку “Знесіння”.

Тут був перший Львів?

Іван Вагилевич і Ізидор Шараневич вважали, що поруч з горою на Знесінні і був первісний Львів, бо тут найкраще було б його захищати. І вони вбачали в рельєфі залишки давніх оборонних валів. І як ще один доказ поруч з горою Лева 1647 р. згадується дорога, яку Шараневич вважав однією з найдревніших, бо називалася „Via antiqua“ („Старa дорогa“).

Чому Лева?

Під 1647 р. згадується на горі камінь з написом “Камінь Лева”. Що він значив, тоді і не пробували пояснювати, бо були переконані, що Львів заснував саме князь Лев. Львівський історик ХІХ ст. Денис Зубрицький вважав, що Львів був названий не в честь князя Лева, а в честь царя звірів, та існував задовго до Лева і Данила Галицького. То ж назва гори тоді може походити не від імені князя Лева.

Привид – Опікун гори

11 березня 1925 році в газеті описали появу привида-рицаря. Якого назвали охоронцем гори. Сталося це через буревій, якій відірвав брилу піску, і в глибині вирви той і з’явився при повному обладунку. Чітко бачили панцир з лоскутків, може шкіряний. Та під новим поривом вітру, з’ява зникла. Краєзнавець Ілько Лемко каже, що лицаря на горі бачили і за совєтів.

У львівського письменника Юрія Винничука є гарна легенда, що гора має таємну печеру, в якій міцно сплять сам князь Лев з найкращими своїми воїнами та конями. І коли місту буде загрожувати найбільша небезпека, то вони покинуть відпочинок і захистять своє творіння. Ніби то їх бачив один коваль, якого туди було запрошено, аби він поміняв коням підкови, що стерлися за віки стояння.

Панорама з гори на північну околицю міста

Схожі записи

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.

  • Атляс – легендарна львівська кав’ярня, що воскресла

    “Атляс”, кав’ярня на площі Ринок, 45. Але сучасна кав’ярня це реінкарнація тієї, що існувала тут з 1880-х і до Другої Світової війни. Є місця, які овіяні особливою привабливістю. Такою був старий “Атляс”. Його називали пупцем Львова. По-перше, була ця кав’ярня в самому центрі, на Ринку. А по-друге, її полюбили люди мистецтва, які її і прославили.

  • Найгарніші вілли львівського Нового Світу

    Це вілла яку для себе збудував архітектор Юзеф Сосновський. Ажурна вежа з балконом надала схожості віллі з замками. Під балдахіном балкону недавно від реставрували фрески, які добре проглядаються з вулиці. Вхід сторожить лежачий добрий лев. У подвір’я веде дерев’яна бруківка. А ще в проїзді є маскарони які явно притягують асоціацію на сім’ю з бабці, діда та внучки. Зрештою, палац вартує ретельного огляду. Це одна зі знакових споруд Львова. А ще, син архітектора був найуспішнішим шпигуном Польщі. В Берліні він створив цілий гарем розвідувальниць.

  • Забута львівська фортеця Цитадель

    В самісінькому центрі Львова, буквально за кілометр від площі Ринок, стоїть справжня фортеця. Та майже ніхто про неї не знає. І рідко який турист відвідує її. А даремно. Фортеця повністю збереглася. Причини її забуття пов’язані в занедбаності території і відсутності кав’ярень. А ще тому, що вона мало розрекламована. Ну і те, в ній був нацистський концтабір теж відлякує частину людей. Фортеця займає величезну територію пануючого над центром нагір’я. Вона складається з 4-х максимілянівських веж та гігантської казарми з оборонними крилами. Це не середньовічна фортеця, артилерійська фортеця ХІХ століття.

  • Вежа бернардинів

    Вежі, вони обороняли, були акцентами в силуеті міста, не давали загубитися на вузьких середньовічних вуличках, служили тюрмами (наше тюрма від нім. Turm, вежа), кликали до молитви чи захисту фізичного. Зрештою, вони були і символами, особливо церковні.