хто такий Степан Бандера

Степан Бандера: життєвий шлях та громадська діяльність

Народження і батьки

Степан народився 1909 року в королівстві Галичини і Льодомерії (провінція в складі Австрійської імперії), в селі Угринів, тепер Івано-Франківська область. В сім’ї греко-католицького священика. Майже всі українські інтелігенти походили з сімей священників, бо лише вони могли тоді дати синам належну освіту, решта українців, за малими винятками, тоді була селянами. Його батько був депутатом парламенту ЗУНР. Своя держава протрималася лише півроку. А далі, в Галичині запанувала Польща.

Бандера студент

Невдала спроба навчатися в Чехословаччині

Навчався в гімназії Стрия, звідки походив його батько. Був активним пластуном (українським скаутом). Поступив в Українську господарську академію в Чехословаччині, та не отримав закордонного паспорту.

Знову в рідному Угринові

Тому, рік він прожив в Угринові де провадив активну громадську діяльність

  • працював в читальні “Просвіти” де провадив театрально-аматорський гурток і хор,
  • заснував руханкове (спортивне) товариство «Луг»,
  • належав до засновників селянських кооперативів,
  • керував роботою підпільної УВО (Українська військова організація) в довколишніх селах.

Студент у Львові

1928 р. Бандера поступив на агронома у Львівську Політехніку і перебрався до Львова. Перед самим отриманням диплому був заарештований. За час навчання у Львові

  • Був членом українського товариства студентів політехніки “Основа” та членом управи Кружка студентів-рільників.
  • Працював у товаристві Сільський Господар.
  • З Просвітою (просвітницька організація) їздив у свята селами з доповідями та допомогою українським організаціям
  • Продовжував пластувати. Та встигав брати участь у споріднених оранізаціях “Луг” та “Сокіл”.
  • Активно займався спортом: бігом, плаванням, лещетарством (ходив на лижах), мандрівництвом. Не курив і не вживав алкоголю. Був в Українському Студенському Спортовому Клубі.
  • А ще грав у шахи, співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні.

ОУН і терор Бандери

1933 р. став крайовим провідником ОУН і крайовим комендантом УВО, тобто вийшов на головну позицію націоналістів в Галичині. Під його керівництвом ОУН робить ставку не на екси (пограбування заради фінансування революційної діяльности), а на терор. Під його керівництвом здійснено три резонансні політичні вбивства

  • 1. Убивство шкільного куратора Гадомського через закриття українських шкіл
  • 2. Вбивство Майлова, секретаря консульства СРСР, як протест проти голодомору на радянській Україні
  • 3. Вбивство Перацького, міністра внутрішніх справ Польщі, через його політику пацифікації (насильницького умиротворення українців).

Польський в’язень

За день до вбивства Перацького, Бандеру арештувала польська поліція. Перебував у в’язницях Львова, Кракова і Варшави. 1935 р. засуджений до смертної кари, яку замінено на довічне ув’язнення. Сидів ще у трьох містах. Вийшов на волю з наступом на Брест німецьких та радянських військ в 1939 р. коли в тюрмах панував хаос.

Бандера очолює ОУН

По втечі з польської в’язниці, Бандера 1940 р. прибув в Італію. По перше, тут жив брат. По друге, тут був осередок ОУН. За рік до того, на Другому Великому зборі ОУН, керівником по вбивстві легендарного Коновальця обрано Андрія Мельника (ще полковника військ УНР). Та молоді, що прибула з України по звільненні з тюрем, не подобалася його (Мельника) обережна вичікувальна позиція, і вони розкололи ОУН обравши молодший і революційніший провід на чолі з Бандерою.

Під його керівництвом в окупованому німцями Кракові створено Український Національний Комітет для об’єднання українських політичних сил для боротьби за державність. В співпраці з прихильними німецькими військовими створено український легіон.

Проголошення Української держави

Та співпраця з німцями була недовгою. За ініціативою Бандери 30 червня у Львові проголошено відновлення Української Держави, би перевірити реальність обіцянок Берліна допомогти створити Українську державу. Та Берлін відмовився від цієї ідеї (хоча словаків і хорватів таки підтримав в плані створення їх національних держав), і арештував Бандеру.

До речі, зберігся будинок де була проголошена Українська держава, це площа Ринок, 10. В якій тепер є копальня кави.

Концтабірний в’язень

В результаті цього, всю радянсько-німецьку війну Бандера просидів в нацистському концтаборі Заксенгаузен, у відділені для особливо важливих в’язнів. Умови там були значно приємніші ніж в решті концтабору. Зокрема, там були Андрій Мельник, син Сталіна Яків та командант Армії Крайової (польського аналогу УПА) Ровецький. Та його брати, Олександр та Василь, були закатовані в німецькому концтаборі Аушвіц.

Брат Василь

1944 р. німці відпустили Бандеру лиш наприкінці війни, з надією його участі в антирадянській боротьбі. Тоді нацисти спробували поставити на чолі того руху відомого генерала Власова. Та Бандера відмовся від такого.

Отож, Бандера, який перебував поза Україною, не міг безпосередньо керувати ні ОУН, ні тим більше УПА. То ж, реальним керівником так званої бандерівської армії був Роман Шухевич. Звинувачувати Бандеру у якигось злочинах в час радянсько-німецької війни – погодьтесь безглуздо.

Життя за кордоном

Спроба відставки

Після звільнення Бандеру переобирають головою ОУН. 1948 р. проти нього формується опозиція, яка прагне демократизувати Організацію. В результаті цих перепитій, 1952 р., Бандера відмовився очолювати ОУН, хоч його відставку і не було офіційно прийнято.

Вбивство Бандери

І хоч керувати повстанням в радянській Україні Бандера з Мюнхена де жив, ревльно не міг, але як лідер і символ боротьби, продовжував бути небезпечним. Москва й надалі боялася його, тому і вбила. Вбитий радянським агентом Сташинським в 1959 р. в Мюнхені при вході у свій дім.

Будинок на вулиці Крайтмайр, 7, в якому мешкав та був вбитий Степан Бандера

Символ цілого руху

Російська пропаганда завжди давала національним рухам ім’я їхніх провідників, як от мазепинці, петлюрівці, бандерівці. Ця традиція походить з церковної традиції, коли секти називали за ім’ям їхніх ідеологів, би підкреслити їх мало значущість, як от аріанство чи несторіанство.

Бандера – прапор

Цікаво, що Бандера не просто дав ім’я цілому руху, а й те, що його прізвище з іспанської перекладається як прапор, то ж символічно, що він став прапором цілого руху.

Схожі записи

  • Вілла художника як корабель

    На Святоюській площі, крім собору святого Юра, що панує тут над простором, зовсім не губиться значно скромніша споруда – вілла Яна Стики. Її фасади з червоної цегли, високий черепичний дах, а головне надвелике гострокутне вікно, приваблюють. В ній явно є якась загадка. Навіщо таке вікно? І чому акцент архітектор зробив саме на ньому? Все пояснює те для кого вона будувалася. А був то художник Ян Стика. Над одним з входів недарма бачимо щит з трьома щитами в ньому, це знак малярського цеху древнього Львова.

  • Скарби львівської старої ратуші

    Головним скарбом ратуші було не золото, а документи, а саме привілеї міста. Бо завдяки ним Львів міг навіть після лихоліть легко відновити свої багатства. Це були привілеї про міську автономію. Львів навіть називав себе республікою , а міську раду – сенатом, а депутатів – сенаторами. Ці привілеї зачитували щороку 22 лютого, в день виборів. Їх зберігали в скрині, що мала багато відділень.

  • Музеї площі свято Юра

    Після площі Ринок, Святоюрська площа є наймузейнішою у Львові. Крім церкви Юра, яка є перлиною площі, хоч і не має статусу музею тут є три художні музеї та поки маловідомий музей техніки львівської Політехніки.

  • Ресторан “Кентавр”

    Познайомимося з місцем де вже сто п’ятдесят літ годують спраглий вишуканого смаку люд.
    А от свою винну ресторанну долю кам’яниця почала досить феєрично. Готельєр і ресторатор баварець Людвіг Штадмюлер продає Соломону Фрідману свій готель неподалік, на Краківський, 9. Разом з готелем він продав і ресторан при ньому, що носив чудернацьку назву “Під трьома муринами (неграми)”. Разом з ним продав винний підвал з його вмістом…

  • Попередниці Львівської ратуші

    Ратуша була символом міської волі, тому її ставили посередині міста, на центральній площі. І це цікаво, бо  в ті часи саме коли віра займала провідне місце здавалося б посередині міста мав би стояти величний собор. Отже, волю цінували дуже сильно.

    У Львові існувала ще одна особливість, центр міста був розділений на 4 частини, за віровизнанням. А саме були квартали юдеїв, православних візантійського обряду, вірмен, та католиків. І те що в центрі був не чийсь храм а ратуша, сприяло відчуттю рівності між громадянами різних віровизнань, хоча, при владі були саме католики.