Стрийський парк – найвеличніший парк Львова

Народження парку

Парк створив легендарний львівський парковий майстер та інженер міських плантацій Арнольд Рерінг. Він заклав його у 1879 році на місці ярів та Стрийського цвинтаря, закритого за півстоліття до цього. Рерінг висадив в парку майже 40 тисяч дерев. Серед них навіть було дерево, яке дожило як вид з часів динозаврів. А 1887 року нижню алею прикрасив пам’ятник Яну Кілінському, герою польської революції очоленої Тадеушем Костюшком, генералом і соратником Джорджа Вашингтона. Так, Костюшко був одним з творців США. З появою цього пам’ятника парк назвали на честь Кілінського. Згодом назва Стрийський таки перемогла.

Пам`ятник Яну Кілінському (Стрийський парк)
Пам`ятник Кілінському (Стрийський парк)

Крайова виставка. Трамвай і канатна дорога

Нове життя в парк вдихнула небуденна подія. 1894 року Львів приймав Крайову виставку. Її приурочили до століття вже згаданого повстання Костюшка. Для відзначення повстання намалювали величезну картину шириною 150 м ширини і 15 м висоти, на неї тоді витратили аж 700 кг фарби. Картина стала основою панорами (Рацлавіцка панорама). І для неї збудували окремий павільйон. Тепер в ньому спортзал. А панорама після Другої світової війни перемандрувала до Польщі, у Вроцлав.

На Крайовій виставці показували передові досягнення науки та економіки провінції (звідси і назва – крайова). Подібні виставки проходили в знакових містах Європи. Особливо великими були виставки в столицях імперій, як от Парижі, Лондоні та Відні.

Вишукані і казкові павільйони виставки зайняли верхню терасу, тоді ще порожню від дерев. Нажаль, більшість з них, хоч і нагадували палаци, проте були тимчасовими, і не дожили до наших днів. Заради виставки Львів навіть проклав електричний трамвай (другий в Україні після Київського) та електростанцію. А над одним з ярів парку тоді проклали повітряне сполучення –– канатну дорогу.

Східні торги

У міжвоєнний період на місці Крайової виставки проходили “Торги Східні”. Які працювали вже не один рік, як Крайова виставка, а 17 років поспіль. І їх павільйони, вже не тимчасові, а капітальні, дожили до нашого часу, хоч і в дещо в переробленому вигляді.

Цікаво, що для нової виставки створили вузькоколійну залізницю, для підвозу товарів. Згодом її перероблять під дитячу залізницю, на якій досі навчаються працювати львівські школярі.

Перший в Україні футбольний матч

На території парку можна відшукати обриси стадіону на якому офіційно пройшов перший професійний футбольний матч на території сучасної України. Щоправда, пам’ятник цьому матчу поставили не на місці стадіону, що дещо збиває з пантелику навіть знавців футбольних місць. Гра відбулася 1894 року між командами товариств «Сокіл» Львова та  Кракова. Знаємо навіть, що тоді у Львові була помірна температура, +24 °C, а перший гол забив другокурсник учительської гімназії Володимир Хомицький. Замість воріт були вбиті штанги-прапорці. Та розповідь про цю подію, потребує нового допису. А поки зазначимо, що тоді таки перемогли львів’яни.

Панорама, Телесик та руїни замку

Канатна дорога не збереглася, але чудова панорама тепер відкривається з водонапірної вежі, на вершині якої працює ресторан.

На верхній алеї працює музичний фонтан “Івасик Телесик”. А в центрі парку можна спробувати знайти руїни загадкового замку. Замок, під впливом романтизму, відразу збудували в стилі мальовничих руїн.

Бо оспівування старовини через руїни, промовляють до відкритих сердець більше, ніж цілі томи літератури. Історія це романтично! Особливо паркова. Завітайте і ви сюди, відчути затишок, гордість за досягнення наших предків… Ну, і біля дерева гінкго, згадайте про динозаврів. До речі, про нього львівські співаки вже склали пісню.

Схожі записи

  • Як у Львові йшли в монастир аристократи

    Мова про одну з найвпливовіших жінок польського королівства Теофілію Вишневецьку з Лєщинських, споріднену з королями та гетьманами. На той час їй було вже 73 роки. Чоловік помер 12 років тому. Три доні вдало вийдуть заміж. Так Урсула стане дружиною гетьмана литовського Михайла Радзивіла прозваного Рибонькою, одного з найбагатших магнатів Речі Посполитої. Отож, пора було і подумати про свою вічну душу.

    Та її облечини (постриг) 11 лютого 1753 року перетворилися на загальноміську забаву, що нагадувала швидше весілля чи хрестини і навіть перевищала попередні свята, що були до того у Львові. Та й вона, за традицією тодішніх аристократів йшла в монастир який фактично і  перебудувала. Хоч не вона була його засновницею, проте профінансувала побудову його храму та дзвіниці.

  • Палаццо Роберта Бандінеллі, або Там, де була перша в Україні пошта

    Збудована для аптекаря Яроша Ведельського і куплена Робертом Бандінеллі. Тому, її називали Ведельською, Робертівською, рідше Бандінелівською. Її ще називають палаццо, бо так називали малий міський палац в Італії.

  • Вілла художника як корабель

    На Святоюській площі, крім собору святого Юра, що панує тут над простором, зовсім не губиться значно скромніша споруда – вілла Яна Стики. Її фасади з червоної цегли, високий черепичний дах, а головне надвелике гострокутне вікно, приваблюють. В ній явно є якась загадка. Навіщо таке вікно? І чому акцент архітектор зробив саме на ньому? Все пояснює те для кого вона будувалася. А був то художник Ян Стика. Над одним з входів недарма бачимо щит з трьома щитами в ньому, це знак малярського цеху древнього Львова.

  • Знесіння: справжній ліс у центрі Львова

    Дивовижно, але це майже так. В центрі Львова можна віднайти великий ліс, названий ландшафтним парком. Як йому вдалося вціліти і не бути забудованим? Вся справа у складному ландшафті, який дотепер оминали будівничі. Колись тут діяли каменоломні та кар’єри. Один з кар’єрів, найбільший, утворений навіть порівняно недавно, у радянські часи. З нього брали пісок для склозаводу, що був неподалік. Зручно і економно. Тепер це величезний амфітеатр, що стрімко заростає деревами.

  • Найгарніші вілли львівського Нового Світу

    Це вілла яку для себе збудував архітектор Юзеф Сосновський. Ажурна вежа з балконом надала схожості віллі з замками. Під балдахіном балкону недавно від реставрували фрески, які добре проглядаються з вулиці. Вхід сторожить лежачий добрий лев. У подвір’я веде дерев’яна бруківка. А ще в проїзді є маскарони які явно притягують асоціацію на сім’ю з бабці, діда та внучки. Зрештою, палац вартує ретельного огляду. Це одна зі знакових споруд Львова. А ще, син архітектора був найуспішнішим шпигуном Польщі. В Берліні він створив цілий гарем розвідувальниць.