Високий замок: згадки про полководців, краєвид з Карпатами, ресторан

Могутній замок

Століттями, на найвищій горі над містом височів замок названий Високим, бо внизу посеред міста стояв ще один – Низький. Замок був надійним захистом панівної висоти, і останнім притулком для міщан в час нападів ворогів. Та з кінця XVII ст. замок вже не міг нікого захищати. Розвиток артилерії зробив його непотрібним. Твердиню покинула воєнна залога, і він поволі собі руйнувався. Допоки не прийшла австрійська влада, що продала руїни для розбирання під будівельні матеріали на побудову приватних будинків у місті. Якщо ви відвідаєте заднє подвір’я Палацу Потоцьких, то у ньому можна побачити макет фортеці з Високого Замку.

Створення парку

Довго гора стояла пусткою і лише докучала львів’янам. У часи вітрів пилюка з гори рясно покривала місто внизу. Щоби приборкати це джерело пилюки, гору 1835 року перетворили на парк. Розпланував його легендарний міський садівник, творець цілого ряду львівських парків Бауер. Парк займає поважну територію в 36.2 га. Тут посадили різноманітні місцеві породи дерев: каштан, вільха чорна, явір, клен, модрина, ясен, тополя, липа, береза, в’яз, акація, дуб, сосна.

Об’єднання гір

При створенні парку об’єднали дві гори, власне Замкову де і стояв Високий Замок, і Княжу. Яр між ними засипали і так утворили нижню терасу. На ній збудовано дім садівника, штучний грот, ресторан і пам’ятник королю Яну ІІІ Собеському.

Курган

А на верхній терасі, де була серцевина замку, протягом 1869-1900 років насипали курган, на пам’ять про трьохсотліття Люблінської унії – остаточного об’єднання віками союзних держав королівства Польського та Великого князівства Литовського, в результаті якого більша частина України перейшла від Литви до Польщі. Цей курган назвали Копець Люблінської унії. Ініціатором його побудови став місцевий легендарний політик Францішек Смолька. Перший голова першого імперського парламенту. Цікаво, щоб підігріти ентузіазм всенародної будови, він в парадному костюмі не раз і сам брався возити таку з землею.

Від старого замку збереглася лиш стіна в’їздного подвір’я. Під час спорудження кургану постраждали навіть фундаменти, бо землю брали  безпосередньо з самої гори. Фундаменти збереглися лише під самим курганом.

Завдяки кургану гора стала вищою ще на 30 метрів і тепер сягає 413 м над рівнем моря. В гарну погоду можна побачити північні відроги Карпат, які більше нагадують димку на горизонті. 1957 року, гора стає ще вищою завдяки побудові на ній 192-метрової телевізійної вежі. Тоді найвище стоячої в Україні.

Дивний пам’ятник королю

Щодо згаданого пам’ятника королю, то не шукайте типового пам’ятника. Ви його не знайдете. На одній з бічних відрог гори поставлено великий валун, на якому написана присвята королю, рятівнику міста від турків. Втім, є невипадковим вибір місця для цього валуна. За задумом, стоячи біля пам’ятного знака, можна було побачити Лисиничі, – саме на околиці цього передмістя 24 серпня 1675 року відбулась битва між татарами і військами Речі Посполитої під командуванням короля Яна ІІІ Собеського. Вона ввійшла в історію як Битва під Львовом (також відома як Битва під Лисиничами, або Битва на глинянському шляху). І саме з цього місця можна було побачити наскільки наблизились вороги до міста. Та захисники перемогли.

Пам’ятник Яну Собєському на Високому Замку
Пам’ятник Яну Собєському на Високому Замку

Зараз присвяту прочитати дещо складно, а крізь дерева та інші фактори не завжди видно Лисинич. Та цей пам’ятник все ще може здивувати своєю похмурістю, особливо якщо побачити його вперше, зовсім випадково прогулюючись алеєю, що між вул. Княжою і рестораном.

Що цікаво, у парку значно відомішим є пам’ятний знак присвячений майже сучаснику й ідеологічному противнику Собеського – Максиму Кривоносу. На ньому згадується, що відомий козацький полковник очолив єдиний успішний штурм замку. Цей факт вирішили увіковічнити тут за радянських часів.

Грот імператора чи самогубців

Грот прикрашений чотирьохсотлітніми левиками, які колись підтримували балкон на вежі старої ратуші. Планувалося, що при гроті питиме чай сам імператор Франц Йосип І і дивитиметься феєрверк який дадуть на його честь. Проте, щось пішло не так. Імператор затримався в місті, і до грота не прийшов. Зате, до грота чомусь залюбки стали приходити нещасні, і вчиняти самогубство. Мабуть, щоб на прощання ще раз обійняти поглядом своє місто, де їм так і не знайшлося місця для щастя. Так що грот став не імператорським, а гротом самогубців.

У 2020 р. його відреставрували, після чого він добряче змінився, при бажанні можна зайти всередину і зробити селфі, – старої штукатурки нема і вона не забруднить вас. А ще стала читабельнішою символіка та рік створення споруди.

Як дістатися

Тепер до Високого замку потрібно йти пішки, якщо у вас нема приватного транспорту, проте в 1910-1970 роках майже до середини гори можна було під’їхати трамвайчиком. Це була найскладніша трамвайна колія у місті, і в більшій частині вона до того ж була одноколійною. Спроби прокласти автобусні маршрути також зазнають провалу через нерегулярний попит на них.

Кілька років тому міська рада оголосила ідею створення канатної дороги для спрощення підйому в парк для маломобільних людей. Однак не знайшлось інвестора для такого транспорту.

Оглядові майданчики Високого замку

Парк з понад столітніми деревами дає мало шансів літом побачити панорами міста. Тому, облаштували три зручних місця, з яких у будь-яку пору ви можете насолодитися казковими видами:

  • Це власне вершина кургану.
  • Нижній майданчик біля ресторану.
Краєвид з Високого замку. Північний напрямок: Підзамче, Збоїща (житмасив на вул.Мазепи, Миколайчука)
Краєвид з Високого замку. Південно-західний напрямок, посередині вулиця Дорошенка

Схожі записи

  • Вілла гіпсових королів Львова

    Якщо інші палаци будувалися аристократією для хизування чи підтвердження свого статусу, то Юзефа Франц будує палац-рекламу. Власниця гіпсової фабрики, що продукувала гіпсові прикраси для будівництва, хотіла мати палац, як вивіску можливостей своїй фабрики. Тому, палац рясно прикрашений, навіть надміру, маскаронами, горельєфами, колонами, скульптурою.

  • Дві італійки на троні. Бона Сфорца

    ХVI ст. вік двох королев італійок. Обидві владні, незважаючи ні що йдуть до своїх цілей. Обох звинувачують в отруєннях супротивників. І водночас, то вік Ренесансу, культурного руху, в якому центр світу то Людина, її потреби і права. Мова буде про королеву польську Бону Сфорцу та королеву Франції Катерину Медічі. Обидві опосередковано та все ж сильно вплинули і на життя Львова, який на той час був в складі Польського королівства. До того ж Бона стала єдиною італійкою на троні Центрально-Східної Європи! Тут ми розглянемо лише діяльність Бони.

  • Забута львівська фортеця Цитадель

    В самісінькому центрі Львова, буквально за кілометр від площі Ринок, стоїть справжня фортеця. Та майже ніхто про неї не знає. І рідко який турист відвідує її. А даремно. Фортеця повністю збереглася. Причини її забуття пов’язані в занедбаності території і відсутності кав’ярень. А ще тому, що вона мало розрекламована. Ну і те, в ній був нацистський концтабір теж відлякує частину людей. Фортеця займає величезну територію пануючого над центром нагір’я. Вона складається з 4-х максимілянівських веж та гігантської казарми з оборонними крилами. Це не середньовічна фортеця, артилерійська фортеця ХІХ століття.

  • Екскурсія вуличкою Галицькою

    Вуличка Галицька є однією з найдревніших вулиць міста. І що унікально яка вів тисячоліття не змінювала назву. Вперше під тією назвою вона згадується в далекому 1382 році.

    Прогулянка нею не буде втомливою, проте дуже насиченою на враження. Її довжина всього 220 метри. А в середньовіччі вона була ще коротшою. Та саме через неї пролягав один з двох можливих шляхів виїзду-в’їзду до міста. Бо тоді Львів був опоясаний мурами, і мав лише дві брами (ворота) – Краківські та Галицькі. Вуличка вела від воріт до серця міста – площі Ринок.