·

Скарби львівської старої ратуші

Скарби Львова в ратуші зазвичай зберігалися в особливій кімнаті – скарбниці, що прилягала до зали засідань.

Стара ратуша

Вольності

Головним скарбом ратуші було не золото, а документи, а саме привілеї міста. Бо завдяки ним Львів міг навіть після лихоліть легко відновити свої багатства. Це були привілеї про міську автономію. Львів навіть називав себе республікою , а міську раду – сенатом, а депутатів – сенаторами. Ці привілеї зачитували щороку 22 лютого, в день виборів. Їх зберігали в скрині, що мала багато відділень.

Килими

Як не дивно, ціним скарбом була поважна збірка східних, індійських та перських килимів. Їх дарували щороку тлумачі, зазвичай 1-2. Це було виміром їх таланту. Тлумач то перекладач,який відігравав значну роль у міській торгівлі. Він був посередником між купцями чужинцями. За міськими  законами не львівські купці на ярмарку не могли безпосередньо торгувати між собою, тільки за посередництвом міського тлумача/ перекладача. Він слідкував би дотримувалися цін затверджених Радою, та, фактично виконував функції спецслужби. Зазвичай, тлумачами були львівські вірмени.Килими безслідно зникли після здобуття Львова шведськи королем Карлом ХІІІ, за 5 років до доленосної Полтавської битви.

Перський килим, для наглядности. Які були саме в ратуші не відомо.

Королівські та царські корони в ратуші

Як не дивно, але час від часу у міській скарбниці зберігалися королівські регалії. Так було 1574 року. А ось 1614 року до Львова повернулася полька армія, що перед тим захопила Москву. Серед іншого, вони привезли до міста царську корону. Та вона не довго зберігалася в ратуші, бо війську не заплатили і воно збунтувалося. І щоб їм заплати, з корони виколупали коштовні камені, а корону розрізали та переплавили. Проте корона фактично повернулася до Льова. Бо вояки швидко витратили отримані кошти у Львівських шинках.

Схожі записи

  • Панорама Львова з даху будинку на площі Ринок 36

    Чимало привабливих палациків має площа Ринок. Та сьогодні мова про надміру скромний і позбавлений декору дім під номером 36. Чому він такий? Все пояснюється тим, що Львів перейшов до Австрії у час свого занепаду. І навіть на привабливому Ринку, де століттями мріяли жити купці польського королівства, багато будинків перетворилися у справжні руїни. Не минула така доля і того, що зараз має номер 36. Тодішня влада зробила все, аби швидко перебудувати ті руїни. Дуже рідко були гроші на їх пишне декорування. Головне, щоб не руїна.

  • Соломія Крушельницька

    На рік, Соломія повернеться у львівські театри (1894), а далі тріумфально подорожує по сценах Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі…

    Співати з нею за честь  вважали найвідоміші оперні зірки того часу, як от Енріко Карузо, Тітт Руффо, Федір Шаляпін.

    Серед її численних нагород та відзнак є, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна XX століття”. Співати Вагнера вже було ознакою найвищої майстерності, а тут примадонна!

    А сам Джакомо Пуччіні дарує їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

  • Правила легендарної кав’ярні “Атляс”

    На Ринку в 1880-х роках виникла кав’ярня, що стала легендарною. Це було місце товариського відпочинку львівської богеми. І робилося то все з підкресленим гумором, що ще більше приваблювало публіку. Її власник Едуард Терлецький розумів це і тому придумав дотепні правили кав’ярні, які  самі по собі вартують уваги. Отож, до вашої уваги правила поведінки в “Атласі”, яких мав свято дотримуватися кожен, хто був її клієнтом і мав намір таким зоставатися й надалі.

  • Творці неймовірної каплиці Боїмів

    Каплиця-усипальниця львівських патриціїв Боїмів є безсумнівну найоригінальнішою архітектурною пам’яткою Львова. Зрештою, як і Боїми були неймовірними людьми. Георг починав як пірат на Дунаї, а згодом став королівським секретарем. Його внук монах-єзуїт Михайло став дипломатом китайського імператора та дослідником Китаю, творцем першого його атласу.

  • Юльєтка – куточок Англії ві Львові

    Архітектор, що за свою працю отримав шляхетство з додатком до прізвища Львігруд (Львівгород). Перелік його шедеврів займе не одну сторінку. Його творінням зокрема є головний і хімічний корпуси політехніки, Галицька ощадна каса, монастир францисканок на Лисенка. Він є творцем Кастелівки – віллового району, що мав стати містом-садом, де особисто спроектував десяток вілл.