·

Скарби львівської старої ратуші

Скарби Львова в ратуші зазвичай зберігалися в особливій кімнаті – скарбниці, що прилягала до зали засідань.

Стара ратуша

Вольності

Головним скарбом ратуші було не золото, а документи, а саме привілеї міста. Бо завдяки ним Львів міг навіть після лихоліть легко відновити свої багатства. Це були привілеї про міську автономію. Львів навіть називав себе республікою , а міську раду – сенатом, а депутатів – сенаторами. Ці привілеї зачитували щороку 22 лютого, в день виборів. Їх зберігали в скрині, що мала багато відділень.

Килими

Як не дивно, ціним скарбом була поважна збірка східних, індійських та перських килимів. Їх дарували щороку тлумачі, зазвичай 1-2. Це було виміром їх таланту. Тлумач то перекладач,який відігравав значну роль у міській торгівлі. Він був посередником між купцями чужинцями. За міськими  законами не львівські купці на ярмарку не могли безпосередньо торгувати між собою, тільки за посередництвом міського тлумача/ перекладача. Він слідкував би дотримувалися цін затверджених Радою, та, фактично виконував функції спецслужби. Зазвичай, тлумачами були львівські вірмени.Килими безслідно зникли після здобуття Львова шведськи королем Карлом ХІІІ, за 5 років до доленосної Полтавської битви.

Перський килим, для наглядности. Які були саме в ратуші не відомо.

Королівські та царські корони в ратуші

Як не дивно, але час від часу у міській скарбниці зберігалися королівські регалії. Так було 1574 року. А ось 1614 року до Львова повернулася полька армія, що перед тим захопила Москву. Серед іншого, вони привезли до міста царську корону. Та вона не довго зберігалася в ратуші, бо війську не заплатили і воно збунтувалося. І щоб їм заплати, з корони виколупали коштовні камені, а корону розрізали та переплавили. Проте корона фактично повернулася до Льова. Бо вояки швидко витратили отримані кошти у Львівських шинках.

Схожі записи

  • Найбільше свято старого Львова

    Львів любив і вмів бавитися. Але такого святкування не було ні до ні певно після. Свято тривало 8 днів. І місцем для нього обрали головну площу – Ринок. Мова про святкування 1622 року проголошення святими Ігнація Лойоли та Франциска Ксав’єра, засновників єзуїтського ордену. Орден закріпився і у Львові, де створив в межах мурів грандіозний храм, який і досі є окрасою міста. Єзуїти добре розуміли вплив видовищ на уми людей. Тому, вдало їх використовувало для своїх потреб. Обидва святих до речі були басками, як і д’Артаньян.

  • Ренесанс у Львові

    Якщо готичний Львів то є дітище німецьких архітекторів, то ренесансний Львів є творінням італійців, на батьківщині яких і розквіт цей стиль. З Італії та італійських кантонів Швейцарії до нас перебралася ціла плеяда італійських архітекторів, які осіли у Львові.

  • Личаківський цвинтар у Львові

    У XVIII ст. в Європі почали проводити масові перезахоронення. Справа в тому, що держави одна за одною почали забороняти й надалі ховати у межах міста. Бо це – загроза здоров’ю. Адже поруч з підвалами з їжею, були могили, чи заповненні покійниками підземелля храмів. Відтепер цвинтарі мають бути далеко за містом. Львів створив аж три заміські кладовища. Личаківський виявився найпрестижнішим, тому і дожив аж до наших днів і став музеєм.

  • Львівська “фабрика повидла” або промисловий замок

    Підзамче це колоритний, але донедавна депресивний район міста. Формується воно як промислова околиця Львова. Кількість підприємтств тут зросте після прокладання поруч залізниці на Броди, до кордону з тодішньою Російською імперією. Тут і досі є з десяток підприємств, більшість яких згадують про свою виробничу діяльність лише як про далеку історію. Фабрика повидла, одна з них. Проте, вона має величезну особливість, а саме неймовірно романтичний вигляд, і нагадує швидше готичний замок, а не фабрику.