·

Вуличка Метрологічна – міні чудо Львова

Це справжнє естетичне чудо Львова. Вуличка в сотню метрів приховала в гущавині дерев неймовірні шедеври батька і сина, великих архітекторів Юліана та Альфреда Захаревичів. Йдеться про вілли, які вони тут створили. Вулиця складається майже суцільно з них.

Винятки

Винятком є дитячий садок радянського часу фасади якої з типової силікатної цегли, і один висотний дім оперного співака Адама Дідури. Але ті будівлі “прийшли” пізніше.

Та про Дідуру варто розповісти детальніше. Це всесвітньо відомий в свій час бас. Його дім рясно прикрашений путті. Частину дому, що має окремий вхід саме з Метрологічної,  він давав у користування українському жіночому відділу учительської семінарії імені Собінського.

Задум

А задум вулички та навколишнього району на рубежі ХІХ і ХХ століть був просто надзвичайно романтичний. На пустках над яром створити місто-сад. В якому будуть жити серед природи пишних садків у затишних котеджах. Кожен з яких мав бути створений за оригінальним проектом. Жодного повторення. Максимальна індивідуальність. Наша вуличка, планувалася як південний кордон цього новаторського району міста. Не дивно, що на ній оселилися і її творці.

№14 а. Вілла Юльєтка

Їх вілла і є найбільшою перлиною вулички Юльєтка. Та на нас чекає і розчарування. Її майже зовсім тепер не видно. Тому, доведеться милуватися фотографіями. Будинок має фасади з поливаної червоної та жовтої цегли. Усі його фасади різні. В ній взагалі панує суцільна асиметрія. Дах також був різнокольоровим, був покритий різнокольоровою дахівкою. Тепер вона нажаль втрачена. А сучасна метало черепиця виглядає на віллі за яскравою і чужою. Юльєткою вона була названа бо призначалася для самого її творця Юліана Захаревича.

Будуючи своє гніздо, Захаревич робив його максимально затишним для себе. Тому, прискіпливо ставився і до її деталей. Стіни вілли вдало і рясно доповненні ковальством та керамічними прикрасами. Зрештою, у віллах, деталі це завжди дуже і дуже цікаво. Це справжній куточок Англії у Львові.

А ще на цій вуличці є справжній ансамбль створений одним творцем Альфредом Захаревичем. Це вілли її парної сторони: №№ 2, 8, 10, 12. На відміну від батька який тяжів до історичних стилів. Альфред захоплюється модернізмом.

№ 2. Вілла Вєжбіцкого

Збудована для Олександра Вєжбіцького. Потім перейшла у власність Людвіка Вєжбіцького, керівника залізничної адміністрації. Нажаль, тепер вілла зазнала реконструкції, через яку втратила частково первісний вигляд.

№ 6. Вілла з двома обличчями

Варто оглянути з обох протилежних боків бо вона має два геть різних фасади. На метрологічну виходить модерніший фасад, а на Горбачевського необрароковий.

№ 8. Вілла Юраша

Створена для подружжя Карла-Ольґерда Юраша та Ольги Юраш з Захаревичів. Цікаво, що в ході побудови її вирішили переробити і переробці брав участь і сам Карл Юраш. З нею спарена вілла №10. І видається на перший погляд, що то один дім.

В №8 до Другої світової жив Іван Німчук. В час створення ЗУНР (Західно-Української Народної Республіки) він був у Військовій раді та Збірній станиці української національної армії у Відні. Ті організації організували військові ешелони для Української галицької армії, армії ЗУНР. В часи міжвоєння він входив в потужну українську партію УНДО та майже 5 років був редактором провідної української газети “Діла”. Радянська влада арештувала таку активну, а отже небезпечну для неї людину. Та йому вдалося втекти. За німців він працював в “Українському видавництві”. Тоді він вирішив випустити “Львівську бібліотеку” серію книг про Львів в популярному стилі. Мало вийти 10 таких книг. Серед авторів був зокрема Іван Крип’якевич, найкращий учень Михайла Грушевського. Згодом він перебрався в Канаду

№№ 8-10

№ 12

Саме в ній з радянського часу тут є кантора метрології, звідки і сучасна назва вулиці. До того вона називалася На Кастелівці та Стрілою. Цікаво, що остання назва перемандрувала з сусідньої вулиці, яка змінила назву. За німецької окупації Метрологічна носила назву в честь поета Фрідріха Шіллера.

Порада мандрівникові

Ну, і вуличкою вам доведеться прогулятися двічі, бо закінчується вона глухим кутом і доведеться повертатися протореним шляхом. Варто також пройтися і по сусідній Горбачевського, бо саме з неї проглядаються тильні фасади парних віл Метрологічної. Та все ж. Це буде дуже коротка прогулянка, хоч і насичена враженнями. Особливо в безлисті пори року, що дозволить краще оглянути описані вілли.

Схожі записи

  • П’ятизіркові перехрестя Львова, містика чи логічна потреба

    Саме серед цих районів і виникли дивні, тепер незручні, п’ятизіркові перехрестя. Всього їх тут налічується чотири. Прихильники містики та теорії змов можуть почати вибудовувати свої теорії. І напевне згадають про масонські впливи. Без сумніву, архітектори тієї доби зазвичай були масонами. Не таємниця, що масони називали Творця Всесвіту Великим Архітектором, і саме архітектурі відводили провідну роль для розуміння таємниць світобудови і розвитку людського дужу, що з кожною епохою долав поступ до нових висот і потребував нових підходів і містобудуванні.

  • Соломія Крушельницька

    На рік, Соломія повернеться у львівські театри (1894), а далі тріумфально подорожує по сценах Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі…

    Співати з нею за честь  вважали найвідоміші оперні зірки того часу, як от Енріко Карузо, Тітт Руффо, Федір Шаляпін.

    Серед її численних нагород та відзнак є, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна XX століття”. Співати Вагнера вже було ознакою найвищої майстерності, а тут примадонна!

    А сам Джакомо Пуччіні дарує їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

  • Як у Львові йшли в монастир аристократи

    Мова про одну з найвпливовіших жінок польського королівства Теофілію Вишневецьку з Лєщинських, споріднену з королями та гетьманами. На той час їй було вже 73 роки. Чоловік помер 12 років тому. Три доні вдало вийдуть заміж. Так Урсула стане дружиною гетьмана литовського Михайла Радзивіла прозваного Рибонькою, одного з найбагатших магнатів Речі Посполитої. Отож, пора було і подумати про свою вічну душу.

    Та її облечини (постриг) 11 лютого 1753 року перетворилися на загальноміську забаву, що нагадувала швидше весілля чи хрестини і навіть перевищала попередні свята, що були до того у Львові. Та й вона, за традицією тодішніх аристократів йшла в монастир який фактично і  перебудувала. Хоч не вона була його засновницею, проте профінансувала побудову його храму та дзвіниці.

  • Дві італійки на троні. Катерина Медічі

    ХVI ст. вік двох королев італійок. Обидві владні, незважаючи ні що йдуть до своїх цілей. Обох звинувачують в отруєннях супротивників. І водночас то вік Ренесансу, культурного руху, в якому центр світу то Людина, її потреби і права. Мова буде про королеву польську Бону Сфорцу та королеву Франції Катерину Медічі. Обидві опосередковано та все ж сильно вплинули і на життя Львова, який на той час був в складі Польського королівства. Тут розглянемо діяльність Катерини Медічі.

  • Скільки левів є ві Львові?

    Скільки ж левів у Львові? Багато, скажете ви, і будете безмежно праві. Вони всюди куди не глянь. Гріються на обрамленні вікон, ховаються від львівського дощу під балконами. Сидять на клямках, помагаючи відкривати двері. Та ба, навіть оберігають каналізаційні люки і лавки. Всюди, куди не глянь, можна побачити левика. А на старих дверях до древнього вірменського банку Mons Oius їх зачаїлося аж 99, на кожній голівці цв`яху по лев’ячій голові.

  • Личаківський цвинтар у Львові

    У XVIII ст. в Європі почали проводити масові перезахоронення. Справа в тому, що держави одна за одною почали забороняти й надалі ховати у межах міста. Бо це – загроза здоров’ю. Адже поруч з підвалами з їжею, були могили, чи заповненні покійниками підземелля храмів. Відтепер цвинтарі мають бути далеко за містом. Львів створив аж три заміські кладовища. Личаківський виявився найпрестижнішим, тому і дожив аж до наших днів і став музеєм.