Найбільше свято старого Львова

Львів любив і вмів бавитися. Але такого святкування не було ні до, ні певно й після. Це свято тривало аж 8 днів. І місцем для нього обрали головну площу міста – Ринок. Мова йде про святкування 1622 року з нагоди проголошення святими Ігнація Лойоли та Франциска Ксав’єра, засновників єзуїтського ордену. На той час орден єзуїтів закріпився й у Львові, де створив в межах мурів грандіозний храм, який і досі є окрасою міста. Єзуїти добре розуміли вплив видовищ на уми людей. Тому, вдало їх використовували. Обидва святі, до речі, були басками, як і д’Артаньян.

День перший

А почалося все звичайно з святої літургії. По ній, всі пішли на Ринок. Очолили цей похід музики. Вони грали на переносних клавікордах (клавішні інструменти). За ними йшло 130 спудеїв (учнів) з єзуїтського колегіуму з запаленими свічками. Далі – аж 500 вояків-піхотинців в повному обладунку. Всю цю процесію зустрічала інша музика, бо на вежі ратуші грала капела. Та цього виявилося замало. Тому музик підтримав залп 80 гармат та мортир. Кажуть, що багато хто оглушений цим громом артилерії просто падав з переляку.

У вечері на Ринку почалося змагання. Призом був добре відполірований шолом та панцир. У змаганні прийняло участь 40 вершників католиків і юдеїв! Вони стріляли в ціль, бились на списах, у галопі підіймали шапки з землі.

В 9-й вечора, з ратуші виїхав вершник. Насправді то було опудало, заправлене сіркою. Воно символізувала єретика Арія. Його підняли на грати (решітку) вежі і спалили.

День другий

Свято почалося аж у вечері. Знову змагання військових. Стинали одним махом голови живим гусакам, і навіть телятам. Обезголовлена скотина стала призом для переможців. В цей день на площу в’їхало опудало ще одного єретика – Нестора. Його чекала доля Арія. Пам’ятаєте яка?

День третій

Тепер змагалися у стрибках у довжину. Для того на площі викопали рів у вісім ліктів шириною. Згодом на площу виповз дракон. Він навіть плювався вогнем. Виїхала і скеля з Орфеєм та Юліан Відступник, ще один єретик, вже третій на цьому багатоденному карнавалі. Обох розтрощили і палили. Чому постраждав Орфей? Важко сказати.

День четвертий

На Ринку виріс цілий Парнас, гора на які в античній Греції жили музи. З його вершини славили нових святих. Цікаво, що нових святих славили язичницькі міфологічні істоти, як от фавни (саме з них християни створять образ типових чортів), музи, Пегас і дріади, грав на лютні Амфіон,

Виїхав на Ринок віз з різниками і тушами вола та кабана, вже без шкіри. І на очах публіки різники швидко з тих туш готували ковбаси, рулети, окости, луканські сосиски. А свинячі ковбаски, порізані перед тим, кидали між глядачами…

А тим часом на ґратах згорів носоріг з негром. Перед тим той великий негр виїхав на носорозі з ратуші. До них долучили і єретика Мартина Лютера. Та видно, його не любили більше за попередніх єретиків, бо перед спаленням ще повозили Ринком на кабані. Кабан мав крісло, на якому і возсідав Мартін. Йому аж чотири рази прочитали смертний вирок, по разу на кожному куті площі.

День п’ятий

Тепер, настав час міфічного бога Діоніса, верхи на бочці, бо то був античний бог вина. Він перехилив свій великий келих на півтора римські фути та штовхав візок поперед себе, з п’яними вакханками. Герольд проголосив його вигнанцем і він був виведеним за браму міста. Так місто символічно прогнало п’янство.

Вояки показали штурм замку. Замок створили на тому ж Ринку. В ньому ніби боронився ще один знаний єретик, Ян Жижка. Тепер неподалік Ринку є вулиця названа в його честь. Знали б вони тоді як до Жижки будуть ставитися у Львові тепер!? Замок не здавався. Реальний Жижка був же знатним воїном. Аж під ніч замок впав. Через довге чекання, глядачі набралися злості. І коли Яна мали підняти на гратах для спалення, вони самі розтерзали його опудало. Отже, цей єретик постраждав по особливому. Був ще один момент. Селяни на конях намагалися зірвати високо прив’язану гуску. Та їм то ніяк не вдавалося. На ганьбу їм то зробив чех. А Ян Гус був чехом. Цікаве співпадіння провидіння.

Кульмінація

Наступні 2 дні святкування вже не дивували. Потрібно було відпочити перед кульмінацією. І от, на останній восьмий день подивувала ілюмінація. Освітили Ринок і Високий замок. А ще на Ринку тричі запалювали штучну фортецю.

Видовище неймовірно потішило львівський люд. І лиш, як напише хроніст Бартоломей Зіморович, іновірці злостилися з того і “криво споглядали козлів”. При владі у Львові тоді був могутній бургомістр (мер) Мартин Кампіан, “муж здатний до всього” (Зіморович).

Доповнення Зіморовича

Докладний опис цього неймовірного видовища залишив нам латиною угорець Альберт Валацій. Та Зіморович додає цікаві деталі. Ось вони.

Було сім рухливих планет, що прославляли своїх рухом нових святих. Музичне змагання танцюристів, атлетів, акторів, юнацькі забави. Нагороди роздавав спеціальний даритель.

Серед покараних єретиків Зіморович згадує ще й Кальвіна, Цвінгля та Магомета. І що возили єретиків на догах, ослах, свинях, ледве живих шкапах, “чи навіть на єврейських спинах”. Якщо не спалювали на ґратах, то розвіювали димним порохом.

Решітка/ грати

Ще скажемо кілька слів про знамениті ґрати видовища. Вперше їх використали далекого 1588 р. з нагоди святкування коронування Зігмунта ІІІ Вази. Тоді, то свято на Ринку організували Ансерин та Станцель Шольци. Саме вони почепили на вежі ратуші ґрати на ланцюгах. На ґратах палили вогонь би його було видно здалеку. Так, вежа ратуші ставала своєрідним маяком святкування. Це видовище запало львів’янам в серце, і відтоді той винахід використовували на всіх загальноміських святкуваннях, що проходили на Ринку.

А час був тяжкий

Описане грандіозне святкування було насправді в дуже скрутний час для Львова. Час суцільних лихоліть. Так після перемоги над Турками під Хотином військо не дочекалися платні і створило у Львові конфедерацію (союз законної боротьби за свої права). Зі Львова вони висилали загони і накладали контрибуцію на мирне населення, фактично грабували мирні околиці. Так Львів і край страждав аж до осені. З Варшави таки прибули гроші, але їх не вистачило. Тоді решту, задля звільнення від військ, виплатив і Львів. Так місто заплатило солдатам те, що мав заплатити уряд.

Населення краю зменшилося і через неврожаї та напади в татар в минулі роки. Панувала велика дорожнеча. Ще ніколи стільки не платили за зерно.

Наступний рік по святі став ще жахливіший. Монахи-кармеліти принесли з собою епідемію з Кракова. Спочатку вимер їх монастир, а далі хвороба перекинулася на місто. Припинилося торгівля, і навіть суд не діяв. Заможніші тікали з міста. Люди вмирали навіть на дорогах. Зіморович каже, що померло 20 тисяч. Кілька міських грабарів не встигали ховати стільки люду. З усієї влади міста залишився на посту хіба бургомістр Кампіан. До пошесті додався спустошливий напад татар, які полювали за людьми аби продати їх в рабство. А коли виглянула надія, пошесть і татари відступили, то як останній акорд біди згоріло Краківське передмістя Львова.