· ·

Екскурсія вуличкою Галицькою

Вуличка Галицька є однією з найдревніших вулиць міста. І що унікально яка пів тисячоліття не змінювала назву. Вперше під тією назвою вона згадується в далекому 1382 році.

Прогулянка нею не буде втомливою, проте дуже насиченою на враження. Її довжина всього 220 метри. А в середньовіччі вона була ще коротшою. Та саме через неї пролягав один з двох можливих шляхів виїзду-в’їзду до міста. Бо тоді Львів був опоясаний мурами, і мав лише дві брами (ворота) – Краківські та Галицькі. Вуличка вела від воріт до серця міста – площі Ринок.

Початок вулиці

Ренесансна кам’яниця

На розі Ринку бачимо червону ренесансну кам’яницю з кінця XVI ст. славного Вольф Шольца, купця, бургомістра, особливо багатодітного батька. Історик Зіморович говорить, що Вольф мав 24 дитини, при тому порівну було синів та доньок. Наріжник будинку на рівні третього поверху має скульптурну групу “Хрещення Ісуса” зі скульптурою в ногах Ісуса та Івана, що уособлює  Віру. Скульптуру приписують скульптору Ганушу Шольцу.

Готичний храм

Головним акцентом вулички є величний готичний храм, що є ровесником назви вулиці. Окрім архітектурної величі, згадаймо, що багато століть він був головним католицьким храмом міста. Окрім церковного життя, в ньому проходили численні заходи пов’язані і з громадським та політичним життям міста, і це не дивно. Бо релігія тоді була невід’ємно пов’язана з усіма сферами життя. А в сучасності він є головним католицьким храмом всієї України. Його історія надто багата би її тут охопити хоч в цьому описі. То ж згадаємо лише цікаві деталі які проглядаються з Галицької вулиці.

Три різнокаліберні ядра. Під найбільшим з них є пояснювальна таблиця де говориться, що вони повішані в пам’ять облоги міста турецькими військами 1672 року.

Ще одна згадка про війну, вже польсько-українську 1918-1919 років є на нетинькованій частині контрфорса. На пам’ятній таблиці є розплющений снаряд.

Фреска яка прикрашає стіну храму зображає ікону матері божої з Ісусом, що була намальована для могили Катерини Домогалич, а згодом стає чудотворною. Так, колись довкола храму був цвинтар. Згодом ікону перенесли з могили в храм. І на стіні храму намалювали її, би ми пам’ятали де вона вперше проявила свої чуда.

Під фрескою є цікава епітафія з XVII ст. з зображеннями родини Шольцовичів перед ангелом. Чоловіки і жінки стоять в молитовній позі окремо одні від одних. А ще в жінок на знак трауру закриті одягом уста.

Каплиця Боїмів

Зовсім поруч є ще одна пам’ятка вже неіснуючого древнього цвинтаря. Мова про дуже відому каплицю родини Боїмів створену чотири століття тому. Найцікавіша каплиця з протилежного боку, де фасад суцільно покритий різьбою. На куполі бачимо Ісуса, що сидить під хрестом, очікуючи майбутніх мук. Поки скульптура є тимчасово в музеї. А на стіні з боку Галицької є фрескові портрети Георгія та Ядвіги Боїм

Прихований ренесансний скарб

Завітаймо в ресторан, що на куті пишного будинку під першим номером. Там збереглося ренесансне оздоблення вікон внутрішньої кімнати. А в дворі консолі балкона.

Решта вулиці

Чим воно вирізняється від початку

Якщо початок вулички зберіг описані нами пам’ятки глибокої старовини, то решта забудови новіша. Взагалі вулиця двічі круто міняла своє обличчя. Колись вона була суцільно готичною з фахверковою забудовою. Після страшної загальноміської пожежі 1527 року, вона відроджується з ренесансним лицем. А після занепаду Львов XVIII ст., вона вже відродилася в стилі пізнього німецького класицизму, який вирізняється особливою простотою.

Голови

Ар деко

Будівлі №5 та 9. мають перші поверхи в стилі ар деко. Решта їх фасаді в згаданому пізньонімецькому класицизмі, тобто фактично не мають прикрас.

Лев мутант

Дім з контрфорсом на якому сидить чи сидять лев. Справа в тому, що якщо ви подивитесь на нього з кута будинку то побачите, що в нього одна голова на два тулуби. Левові понад два століття. На щиті є дата його створення. Та його мабуть ґрунтовно переробив 1828 р. легендарний скульптор Павло Евтельє

Портрети

Дім №6 має медальйони з портретами єпископів Яна Длугоша та Миколая Коперника. Та вони відомі перш за все як історик та астроном відповідно. Коперник ві Львові не був, а от Длугош навіть став архієпископом львівським. Будинок належав капітулу Латинського костелу, як і сусідній, що примикає до каплиці Боїмів.

Під св. Антонієм

Реклама взуття

Під лебедем

Наприкінці ХІХ ст. і тепер тут діє кав’ярня. Цікаво, що великі вітрини були прорізані вже на початку ХХ ст. При будівництві їх не було.

Китай

Хочете опинитися в Китаї двухстолітньої давности? Завітайте на другий поверх кав’ярні “Креденс”. Тут відкрито фрески, що зображають мабуть Китай чи Японію. Схід манив, і хтось собі прикрасив свої покої образками з тих далеких земель

Гігія

Це творіння 1980 р. для аптеки. Сам дім створений за рік до початку Першої Світової війни для банку. В архітекторів було мало шансів створити щось унікальне, бо їм було поставлено завдання аби стилістично дім підходив до сусіднього дому.

Там де була Галицька брама

Дім 21, на розі з площею Галицькою стоїть на місці де була стояла Галицька брама тому дім має вежу, що натякає на неї. Збудований він для доктора Теодора Балабана. Має цікаві модерні барельєфи.

З боку вул. Галицької
З боку площі Галицької
З боку площі Галицької

Під св. Михаїлом

Дім №20 цікавий консолями у вигляді людських голів, які приписують Гартману Вітверу. Можливо то навіть його перша робота у Львові. Згодом майстер прославиться перш за все створенням фонтанів на Ринку. А ще на розі дому є скульптурка св. Михайла з піднятим пломеніючим мечем. Побудований дім на місці оборонного рову.

Архангел Михайїл
Консолі

Схожі записи

  • Ресторан “Кентавр”

    Познайомимося з місцем де вже сто п’ятдесят літ годують спраглий вишуканого смаку люд.
    А от свою винну ресторанну долю кам’яниця почала досить феєрично. Готельєр і ресторатор баварець Людвіг Штадмюлер продає Соломону Фрідману свій готель неподалік, на Краківський, 9. Разом з готелем він продав і ресторан при ньому, що носив чудернацьку назву “Під трьома муринами (неграми)”. Разом з ним продав винний підвал з його вмістом…

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.

  • Вілли Львова. Кастелівка

    Наприкінці ХІХ століття двоє львів’ян вирішили купити пустки на південь сучасної вулиці Бандери, би створити там затишний район вілл з садочками. Ідею вони перейняли в Англії. Загалом вони планували збудувати тут 64 вілли.
    Кожна вілла планувалася цілим рядом майстрів. Крім архітектора працювали скульптори, керамісти, ковалі, ландшафтні архітектори. Тут вперше ві, Львові з ланшафтом не боряться, а він стає головним і диктує свої умови. Часто саме рослини впливають на декор будівлі. А які тут паркани, справжнє мереживо.

  • Мистецькі вихідні у Львові: що відвідати 20–21 грудня

    Вихідні 20–21 грудня у Львові стануть справжнім подарунком для поціновувачів мистецтва. У місті відбуватимуться камерні концерти, виставки сучасного українського…

  • Екскурсія аристократичною вулицею Львова, вулицею Коновальця

    Пропонуємо вам прогулятися чудовою вулицею аристократів, вулицею Коновальця. Чудові кам’яниці, вілли і навіть палаци. Це чудова пропозиція для тих хто боїться у Львові заблукати, бо це прогулянка навпростець. Жодних поворотів і пошуків по карті.

  • Панорама Львова з даху будинку на площі Ринок 36

    Чимало привабливих палациків має площа Ринок. Та сьогодні мова про надміру скромний і позбавлений декору дім під номером 36. Чому він такий? Все пояснюється тим, що Львів перейшов до Австрії у час свого занепаду. І навіть на привабливому Ринку, де століттями мріяли жити купці польського королівства, багато будинків перетворилися у справжні руїни. Не минула така доля і того, що зараз має номер 36. Тодішня влада зробила все, аби швидко перебудувати ті руїни. Дуже рідко були гроші на їх пишне декорування. Головне, щоб не руїна.