В самісінькому центрі Львова, буквально за кілометр від площі Ринок, стоїть справжня фортеця. Та майже ніхто про неї не знає. І рідко який турист відвідує її. А даремно. Фортеця повністю збереглася. Причини її забуття пов’язані в занедбаності території і відсутності кав’ярень. А ще тому, що вона мало розрекламована. Ну і те, в ній був нацистський концтабір теж відлякує частину людей. Фортеця займає величезну територію пануючого над центром нагір’я. Вона складається з 4-х максимілянівських веж та гігантської казарми з оборонними крилами. Це не середньовічна фортеця, артилерійська фортеця ХІХ століття.

Спорудження фортеці

Середньовічні спроби укріплення цитаделі

Спробу збудувати на узгір’ї укріплення певно були і за княжих часів. Та про них ми не знаємо. Добре відомі середньовічні спроби укріпити ці вершини. Хоч їм так і не судилося це зробити повністю через вічний брак коштів.

Укріпленя Цитаделі помогло б не стільки місту, скільки одному з його передмість – Галицькому. Воно часто потерпало від ворогів. Довший час існувала заборона кам’яного будівництва, аби не зміг закріпитися неприятель. І навіть храми зводили дерев’яні. При небезпеці – вони спалювались, а населення ховалось за мурами міста.

Звернення передміщан 1607 р. було почуте королем і той прислав італійського інженера-фортифікатора Авреліо Пассароті. За його проектом укріплення мали пройти вершинами Цитаделі. Проте, велетенський об’єм земляних робіт та брак коштів залишили проект нереалізованим.

Справою укріплення Галицького передмістя у середині XVII ст. займалося також ряд інших фортифікаторів, у тому числі, відомі львівські архітектори Павло Римлянин, Амвросій Прихильний і Войцех Капінос. Висувалися навіть ідеї створення на основі Галицького передмістя окремого міста-сателіта Львова – Владиславова.

Кілька разів Львів відвідає і знаменитий королівський фортифікатор Фридерик Геткант. Та і з його проекту було реалізовано крихти. Через кілька десятиліть історик Юзефович запише, що нема і слідів тих шанців (валів).

Основним укріпленням цієї території стане шпиталь Св. Лазаря.

Причини побудови Цитаделі

У середині XIX ст. у Австро-Угорській імперії стається ряд подій, котрі спричинили відхід від концепції міст-фортець до побудови цитаделей і захисту новими укріпленнями цілих територій довкола міст. Причиною стає широке поширення нарізної – більш потужної зброї, а отже й потреба нового захисту.

Львівська Цитадель разом з фортецями Перемишля, Кракова та Заліщиків утворювала потужну лінію оборони найновішої системи на кордоні з Росією. Відень віддавна вважав Галичину слабкою ланкою оборони від Росії яка огинала її своїми володіннями з півночі та сходу. А природній кордон – Карпати пролягав південніше найбільшої австрійської провінції.

Плюс цитаделі то і захист від внутрішнього ворога – тоді відгриміло краківське повстання 1846 р. та революція 1848-49 рр. І коли подивитися на розташування найпотужніших веж львівського Цитаделі то бачимо, що вони стоять зі сторони міста. Отже, звідси очікували чи не головного нападу. Та й проект Цитаделі стали розробляти саме в рік закінчення революції – 1849 р.

Вибір місця

• Пануюча висота;
• Велика площа;
• Плоскогір’я;
• Круті схили;
• Близкість важливого стрийського шляху;
• Панування над центром міста;
• Близкість водойми (Пелчинський став).

Спорудження Цитаделі

Архітекторами Цитаделі були Христофор Рессіг та Алоїз Вондрашка. Збудована в 1849-50 рр. Землі були примусово забрані у Юзефи Вроновської. Яка помре у бідноті, так і не дочекавшись компенсації за свої маєтки. Та в некролозі її цинічно назвуть щедрою офірницею грунтів під Цитадель!

Вигляд Цитаделі

Цитадель складають 5-ть будівель – великі казарми та дві малих і дві великих вежі. Все збудовано з червоної цегли та світлого каменю. Шви були тоновані на червоно.

Казарма і плаци

Казарма то заломлена споруда гострим кутом в протилежний від міста бік. По кутах має чотирикутні артилерійські вежі та напівкруглий бастіон посередині. Довжина казам 150м. Висота – в три поверхи.

Шестикутне подвір’я казарм було відгороджене від міста муром з бійницями. Не зберігся. З протилежного боку була простора площа для вправ.

Вежі

Вежі розроблені ерцгерцогом Максиміляном д’Есте, тому і названі максимілянівськими. Великі вежі мали нумерацію І і ІІ. Видаються круглими та насправді є сімнадцятигранними. Зовнішній діаметр веж має 36м. А діаметр їх внутрішнього подвір’я – 15м. Вежі мають два яруси та машинкулі – виступи для обстрілу стін згори вниз. Обидві великі вежі стоять на вершинах гір – Калічій та Вроновських.

Менші вежі під №№ ІІІ і ІV стоять на Пелчинській горі. Їх діаметр всього 18м. і мають тільки 9-ть граней. В них два наземні і два підземні рівні та відкрита артилерійська тераса. 1870-х вежі розраховують вже не до дальнього, а для ближнього бою тому накриваються шатровими дахами.

З півдня споруджена в’їзна брама, захищена валом. Додатково її боронила ІІІ-я вежа.

Рови

Всі споруди були оточені сухими ровами глибиною в 5м. та мали підйомні мости через них. Усі споруди були пов’язані і підземними комунікаціями. Їх план був найсуворішою таємницею.

Води

Пелчинський став та Вулецький потік був водною заслоною під крутосхилом Пелчинської гори.

Джерелом питної води мали стати дві криниці викопані на поважну глибину в 47 та 33м. Перша, хоч і найглибша, невдовзі висохла зовсім. А в другій вода могла пропадати на цілі місяці. Тому, в кожній з веж були цистерни в які воду довозили.

Город

У східній частині був город для офіцерської кухні.

Озброєння та гарнізон

Батарея складалася з 24 гармат, гаубиць та ракет.

Гарнізон налічував 500 солдат. Тут розміщувався 30 піхотний полк, який став відомий під неофіційною назвою „Львівські діти”, оскільки складали його переважно вихідці зі Львова та околиць. В документах полк носив ім’я принца римського князя, графа Нугент Лаваля. Полк належав до найстаріших австрійських формувань в Галичині. Його створили ще 1728 р. Тоді він складався з валлонських полків (франкомовна Бельгія).

Хто міг тут переховуватися

Цитадель була розрахована і на сховок урядовців, військових і їх родин.

Центр більшого укріплення

Цитадель можна порівняти з військовим табором, який входив до значно більшого укріплення, що постійно розширялося.

• Три великих шанці на відстані 1,3км. від Цитаделі. Вони подвоювали дальність її вогню
• 1888р., для контролю над основними дорогами, збудовано 9 допоміжних фортів в радіусі 4км. від Цитаделі.
• 1912-1914 рр. збудовано ще 11 фортів, вже в радіусі 8км. від Цитаделі